Ухвала суду № 64458445, 26.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року м. Київ К/800/10716/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М., (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до начальника управління праці та соціального захисту населення Комсомольської районної у м. Херсоні ради (далі - начальник УПСЗН) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії направлені на визнання його особою, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою позивача на судові рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 23 жовтня 2015 року, Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати неправомірним та скасувати рішення начальника УПСЗН про відмову у визнанні його особою, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

зобов'язати відповідача вчинити дії направлені на задоволення вимоги про визнання особою, на яку поширюються положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відшкодувати 80 000 грн. матеріальної шкоди та 30 000 грн. компенсацію за моральні страждання.

Посилався на те, що є членом сім'ї військовослужбовця, який пропав безвісті, тому має право на пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту.

Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 23 жовтня 2015 року, залишеною без змін Одеським апеляційним адміністративним судом від 15 березня 2016 року, позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до адміністративного суду. Постановляючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обставини пропуску строків звернення до суду не є поважними і суд на підставі позовної заяви та доданих до неї документів, не знаходить підстав для визнання пропуску строків поважними.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати з направленням справи для продовження розгляду. Вказує на те, що до спірних правовідносин слід застосовувати статтю 268 Цивільного кодексу України, якою визначені вимоги, на які позовна давність не розповсюджується.

Враховуючи відсутність клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційною скарги з наступних підстав.

Строки звернення до адміністративного суду встановлені статтею 99 КАС України, відповідно до положень якої, зокрема частин першої та другої, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно фактичних обставин справи, встановлених судами, позивач оскаржує рішення начальника УПСЗН, викладене у листі від 05.02.2015 року № 06-300/24, яким повідомлено про відсутність підстав до задоволення вимог про визнання його особою, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Про наявність зазначеного повідомлення дізнався 06 лютого 2015 року з відповіді, надісланої на його адресу. В той же час звернувся до суду з адміністративним позовом лише 20 серпня 2015 року, тобто поза межами строків, передбачених частиною другою статті 99 КАС України. Підстав до визнання пропуску строків звернення до суду поважними не наводив.

З урахуванням наведених обставин та норм процесуального права, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду за пропуском строків звернення до суду.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права. Зокрема, у статті 268 Цивільного кодексу України наведені вимоги, на які позовна давність не поширюється. Як зазначено у пункті 1 частини першої цієї норми, на яку посилається позивач, позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. Проте вказана норма не розповсюджується на вимоги, наведені в позовній заяві. Особисте немайнове право - це абсолютне суб'єктивна право, що належить кожній фізичній особі, є невіддільним від неї, не має економічного змісту, має властивість індивідуалізації особи, яке виникає у неї від народження (чи законом) та належить їй довічно.

До особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи, законодавець відносить: право на життя, право на усунення небезпеки, яка загрожує життю та здоров'ю, право на охорону здоров'я, право на медичну допомогу та інформацію про стан свого здоров'я, право на таємницю про стан здоров'я, право особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні, право на свободу та особисту недоторканність, право на донорство, право на сім`ю, опіку і піклування, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.

Виходячи зі змісту наведених положень, право на набуття статусу особи, яка має право на пільги, передбачені Законом України ««Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не відноситься до особистих немайнових прав.

Окрім того, необхідно звернути увагу й на те, що рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 08 червня 2012 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні позову про визнання рішення комісії по розгляду питань, пов'язаних із встановленням статусу учасника війни у відповідності до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 09.12.1999 року.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а судові рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 23 жовтня 2015 року, Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман