ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
__________
10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Мельник М.Л.
Суддя-доповідач:Жизневська А.В.
УХВАЛА
іменем України
"01" лютого 2017 р. Справа № 293/898/16-а
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Жизневської А.В.
суддів: Котік Т.С.
Охрімчук І.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від "14" грудня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Черняхівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у здійсненні перерахунку пенсії та зобов'язання вчинити такий перерахунок ,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Апелянт в апеляційній скарзі просить скасувати вказану постанову та прийняти нову про задоволення позову.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що наказом прокурора Житомирської області №273 від 04.11.1999 року ОСОБА_3 звільнено з посади слідчого прокуратури Черняхівського району 16.11.1999 року за власним бажанням (а.сп.15).
В подальшому, позивач став на облік у Черняхівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Встановлено, що 13.07.2016 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до вимог статті 50 Закону України "Про прокуратуру" (а.сп.6).
Однак, листом від 21.07.2016 року Черняхівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії.
Вказана обставина стала підставою для звернення до суду з даним позовом (а.сп.8).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності дій суб'єкта владних повноважень щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії з 01 січня 2016 року призначену у розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати станом на момент призначення пенсії згідно довідки прокуратури Житомирської області №18-90 від 15.02.2016 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Як встановлено судом, позивач працював в органах прокуратури та 9 квітня 1998 року йому було призначено пенсію за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час набуття такого права) з розрахунку 90 відсотків від розміру середньомісячної заробітної плати.
Відповідно до частини 13 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.
Частиною 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувалися у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Суд вірно зазначив, що Законом України від 28.12.2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набув чинності з 01.01.2015 року, внесено зміни до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 року та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Проте, 15.07.2015 року набув чинності Закон України "Про прокуратуру" № 1697- VІІ від 14.10.2014 року, згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 року, крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50- 1, частини третьої статті 51, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.
Таким чином, на час звернення ОСОБА_3 до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії (13.07.2016 року) частини тринадцята та вісімнадцята статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" втратили чинність.
Згідно ч.20 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697- VІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Судом з'ясовано, що на час звернення ОСОБА_3 за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято. Норми законодавства, щодо умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на час розгляду даної адміністративної справи є чинними і не визнані неконституційними, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.
Статтею 58 Конституції України визначено, що норми якої є нормами прямої дії, закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ця норма є загальновизнаним принципом права, який знайшов своє відображення в Конституції України як гарантія прав і свобод людини і громадянина, який треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99).
Суб'єктивне право пенсіонера на перерахунок пенсії виникає в момент звернення із заявою про перерахунок на підставі нормативно-правового акту, який є чинним на час подачі відповідної заяви. Пенсія не може бути перерахована на підставі норми права, яка втратила свою чинність.
Колегія суддів визнає безпідставними доводи позивача про те, що у зв'язку з прийняттям змін до Закону України «Про прокуратуру», відбулося звуження змісту та обсягу його права на пенсійне забезпечення, що суперечить положенням ст.ст.22, 64 Конституції України.
Так, статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. В статті ж 64 закріплено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697- VІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" при призначені пенсії, тобто не відбулося обмеження, звуження змісту та обсягу існуючого права пенсіонера на пенсійне забезпечення. Проте, визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Конституційний Суд України у п.2.1 Рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що згідно з частиною першою статті 46 Основного Закону України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення, в тому числі, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Із цим конституційним правом громадян кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. У Конституції України передбачено гарантії прав громадян на соціальний захист, зокрема такі, як законодавче закріплення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92), визначення джерел державного соціального забезпечення (частина друга статті 46), контроль за використанням коштів Державного бюджету України (стаття 98).
Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. Однак, має бути забезпечено конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, гарантоване статтею 48 Конституції України. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, враховує також положення актів міжнародного права. Так, згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Конституційний Суд України виходить із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Основного Закону України) обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.
Відтак, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У п.2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
У Рішенні від 2 березня 1999 року N 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України.
Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Окрім того, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним посилання позивача в апеляційні скарзі на правову позицію Верховного Суду України, висловлену в постанові у справі № 21-348а13 від 10.12.2013 року, яка в силу ст. 244-2 КАС України повинна враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні норм права, з огляду на наступне. Предметом розгляду у справі, яка розглядалася Верховним Судом України, за наслідками перегляду яких була висловлена відповідна правова позиція, був спір щодо застосування відсоткового розміру пенсії пенсіонеру, якому пенсія вже була призначена, але при проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії у зв'язку зі збільшенням заробітної плати, органом пенсійного фонду було зменшено розмір пенсії у відсотках після проведеного перерахунку. Спірні правовідносини у вказаній справі виникли у 2012 році, коли підстави та порядок перерахунку пенсій прокурорам регулювалися частинами 13 та 18 ст.50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення яких щодо перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ, на підставі якого був зменшений розмір пенсії у відсотках, змін не зазнали (змінилась лише нумерація частин цієї статті). Таким чином, нормами матеріального закону було визначено умови та порядок перерахунку пенсій, які призначені працівникам прокуратури.
Однак, спір який є предметом даного судового розгляду, випливає з інших правовідносин, відрізняється за змістом та підставами, а тому вказана вище правова позиція не може бути врахована судом при винесенні рішення по даній конкретній справі.
З огляду на наведене, суд першої інстанції належним чином з'ясував обставини справи, надав їм відповідну правову оцінку та зробив обгрунтований висновок, про відсутність підстав для здійснення перерахунку пенсії позивачу.
Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, постанову Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від "14" грудня 2016 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.В. Жизневська
судді: Т.С. Котік
І.Г. Охрімчук
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/ ОСОБА_3 АДРЕСА_1,12301
3- відповідачу/: Черняхівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області м-н Рад,2,смт.Черняхів,Житомирська область,12301
4-третій особі: - ,
Судове рішення № 64458292, Житомирський апеляційний адміністративний суд було прийнято 01.02.2017. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 293/898/16-а. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: