Ухвала суду № 64458284, 25.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року м. Київ К/800/25571/16

К/800/23303/16

Колегія Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді - Олексієнка М.М. (доповідач),

суддів: Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання до вчинення дій направлених на перерахунок коштів за касаційною скаргою позивачки на судові рішення Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року, від 13 вересня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невідшкодуванні коштів за її вкладом;

зобов'язати перерахувати відсотки по депозиту.

Посилалась на те, що Фонд не виконує рішення суду, яке набрало законної сили, щодо відшкодування коштів за її вкладом до публічного акціонерного товариства «Банк фінанси і кредит», яке віднесено до категорії неплатоспроможних.

Ухвалою судді Рівненського окружного адміністративного суду від 24 червня 2016 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору.

Судовим рішення від 1 серпня 2016 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1, тому що позивачка не усунула недоліки, наведені в ухвалі від 24 червня 2016 року.

Не погоджуючись з указаними рішеннями, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою.

Ухвалами судді Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору, а 13 вересня 2016 року скаргу повернуто особі, яка її подала, з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені апеляційним судом, просить рішення цього суду скасувати з направленням справи на новий розгляд до апеляційного суду. Вказує на те, що у відносинах захисту прав споживачів судовий збір не сплачується.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Першорядним нормативно-правовим актом національного законодавства, який регулює порядок справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір», а тому саме правові приписи, закріплені в цьому законі, застосовуються при обчисленні судового збору, його сплаті, а також звільненні осіб від його сплати у випадках, визначених статтею 5 Закону.

За змістом змін до статті 5 Закону України «Про судовий збір», які прийняті пізніше, ніж Закон України «Про захист прав споживачів», убачається, що з 1 вересня 2015 року споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх інстанціях, а тому посилання позивача на положення Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковим.

Саме до такого висновку зводиться правова позиція, викладена Верховним Судом України в ухвалі від 21 квітня 2016 року (справа № 6-756ц16).

Згідно фактичних обставин, встановлених судами, ОСОБА_1 оскаржує судові рішення апеляційного суду, якими апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та повернуто скаргу за не усуненням недоліків.

З урахуванням зазначених обставин та норм матеріального і процесуального права, підстав до скасування рішень, які є предметом оскарження, немає.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок суду апеляційної інстанції не спростовують і не дають підстав вважати рішення такими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права. Так, відповідно частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору саме за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Проте ця норма не звільняє споживачів від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, тому вимога про застосування до адміністративних правовідносин щодо справляння судового збору правових приписів, закріплених у частині другій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», не зумовлює звільнення від сплати судового збору при подачі апеляційної скарги за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року та від 13 вересня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: