Ухвала суду № 64458200, 26.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року м. Київ К/800/52815/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М., Рецебуринського Ю.Й., Штульман І.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - УПФ) про скасування рішення, зобов'язання призначити і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці за касаційною скаргою представника відповідача на судові рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 1 жовтня 2015 року, Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

скасувати рішення УПФ від 31 серпня 2015 року №5351/2015, яким відмовлено в призначенні йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

зобов'язати відповідача призначити та виплачувати зазначене утримання у розмірі, визначеному частиною третьою статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Посилався на те, що гарантії незалежності суддів встановлені Конституцією України, а не Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213-VIII), тому рішення про відмову в призначенні довічного грошового утримання є незаконним.

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 1 жовтня 2015 року, залишеним без змін Донецьким апеляційним адміністративним судом від 1 грудня 2015 року, позовні вимоги задоволено. Скасовано рішення УПФ від 31 серпня 2015 року № 5351/2015 про відмову в призначенні пенсії. Зобов'язано призначити та виплатити ОСОБА_4 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі, передбаченому статтею 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з 14 серпня 2015 року. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач має право на довічне грошове утримання у зв'язку з виходом у відставку.

В касаційній скарзі представник УПФ, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами попередніх інстанцій, просить попередні судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в позові. Вказує на те, що на час звернення ОСОБА_4 із заявою до УПФ про призначення щомісячного довічного грошового утримання діяв Закон № 213-VIII, який обмежував розмір грошового утримання.

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, справу розглянуто в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з урахуванням наступного.

Відповідно до частини першої статті 120 Закону України від 7 липня 2010 року № 453-VІ «Про судоустрій і статус суддів» ( в редакції на момент виникнення спірних правовідносин - звільнення позивача як судді у відставку) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

За правилами статті 141 вище згаданого Закону судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

60 років 6 місяців - які народилися з 1 січня 1953 року по 31 грудня 1953 року;

61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Згідно фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, Постановою Верховної Ради України від 16 липня 2015 року № 684-VІІІ ОСОБА_4 звільнено з посади судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області у відставку. На момент звільнення стаж роботи на посаді судді становив понад 20 років.

З урахуванням зазначених обставин та норм матеріального права, ОСОБА_4 має право на довічне грошове утримання у зв'язку з відставкою, тому суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про незаконність рішення УПФ від 31 серпня 2015 року, яким відмовлено у призначенні довічного грошового утримання. При цьому посилання відповідача на положення Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ є безпідставні, оскільки Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) від 8 червня 2016 року №4-рп/2016, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частини третьої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII;

- абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI у редакціях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року N 911-VIII;

- пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року N 213-VIII в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Враховуючи наведене, позивач на момент звільнення у відставку мав право на довічне грошове утримання у визначених законом розмірах і порядку.

Доводи касаційної скарги висновок судів попередніх інстанцій не спростовують.

Як зазначалося вище, пункт 5 розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону № 213-VІІІ в частині скасування з 01.06.2015 р. норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016 р. N 4-рп/2016).

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення, а судові рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 1 жовтня 2015 року, Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

І.В. Штульман