Справа№347/3562/13-к
Провадження № 1-кп/340/23/17
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2017 року Верховинський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,
при секретарі судових засідань Фурманюк В.М.,
з участю прокурора Попика О.І.,
захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,
обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт Верховина Івано-Франківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.05.2013 за №12013090190000449, про обвинувачення ОСОБА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.185 КК України, та ОСОБА_5, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
встановив:
на підставі ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 04.01.2017, матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.185 КК України, та ОСОБА_5, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України, скеровано для розгляду до Верховинського районного суду Івано-Франківської області.
Ухвалою судді від 19.01.2017 по даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
В підготовче судове засідання з'явилися прокурор, захисники, обвинувачений ОСОБА_5, доставили конвоєм обвинуваченого ОСОБА_4
Потерпілі в підготовче судове засідання не з'явилися, про час та місце проведення підготовчого судового засідання були повідомлені належним чином, частина із них, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 подавали заяви про розгляд кримінального провадження у їх відсутності попередньому складу суду. Крім цього в процесі підготовки кримінального провадження до підготовчого судового засідання встановлено, що потерпілий ОСОБА_10 перебуває за межами України. А тому враховуючи значну тривалість перебування кримінального провадження на судовому розгляді та керуючись необхідністю дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження, суд вважає за можливе проведення підготовчого судового засідання у відсутності потерпілих.
З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 185 КК України, а ОСОБА_5, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України. Копію обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування їм вручено 26.12.2013.
Обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, підстав для його повернення не вбачається. Підстав для закриття провадження не має. З врахуванням визначеної підсудності ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області, кримінальне провадження підсудне даному суду.
Доводи захисника ОСОБА_3 щодо повернення обвинувального акту прокурору з підстав неповноти досудового слідства судом до уваги не приймаються, оскільки у відповідності до п.3 ч.3 ст.314 КПК України повернення обвинувального акту допускається з його невідповідності вимогам цього Кодексу, а саме положенням ст.291 КПК України. Однак стороною захисту не наведено жодних обставин щодо невідповідності обвинувального акту наведеним положенням закону, а обставини повноти досудового слідства на стадії підготовчого судового засідання судом не перевіряються.
Крім цього в підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на 60 днів, яке обґрунтовує тим, що строк тримання під вартою обвинуваченого закінчується 17.02.2017 до закінчення судового розгляду, а ОСОБА_4 перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення, або ухилитися від слідства та суду, у зв'язку із чим переконаний, що ризики не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Захисник та обвинувачений в підготовчому судовому засіданні заперечили проти клопотання з мотивів його безпідставності. При цьому захисник зазначила про те, що на даний час обвинувачений утримується під вартою строк, що перевищує максимальну міру покарання передбачену кримінальним законом за вчинення злочину, у якому той обвинувачується. Крім цього переконана, що стороною обвинувачення не обґрунтовано факту існування на даний час ризиків передбачених ст. 177 КПК України з врахуванням тих обставин, що на даний час обвинувачений відбуває покарання у виді позбавлення волі за іншим вироком суду.
Обговоривши заявлене клопотання, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що підстав для задоволення клопотання прокурора немає виходячи з такого.
Частиною 3 ст.315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що до суду скеровано обвинувальний акт, яким ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні тяжких злочинів, передбачених ч.3 ст.185 КК України.
До моменту надходження вказаного кримінального провадження на новий розгляд судом, такий перебував на досудовому розслідуванні та в провадженні Косівського районного суду Івано-Франківської області, в ході чого обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою ухвалою слідчого судді від 01.10.2013 року, та в подальшому численною кількістю ухвал дія такого запобіжного заходу продовжувалася. Загалом у даному кримінальному провадженні строк попереднього ув'язнення обвинуваченого склав більше трьох років, що складався з сукупного строку 2 роки 7 місяців 9 днів тримання під вартою за ухвалами суду у даному кримінальному провадженні, а також іншого сукупного строку попереднього ув'язнення внаслідок попереднього затримання до моменту обрання запобіжного заходу 01.10.2013 року, а також утримання в слідчому ізоляторі за Косівським районним судом Івано-Франківської області з 30.04.2014 по 04.11.2014 без ухвали суду для забезпечення розгляду даного кримінального провадження.
Однак, за правилами складання покарань, передбачених ч.5 ст.72 КПК України зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
При цьому, абзацом 5 цієї ж частини статті кримінального закону визначено, що у разі якщо до винесення вироку строк попереднього ув'язнення, відбутий особою, перевищуватиме співвідношення, визначене абзацом першим цієї частини, максимально можливий строк позбавлення волі, передбачений Особливою частиною цього Кодексу для злочину (злочинів), у якому (яких) підозрюється така особа, така особа має бути негайно звільнена судом з-під варти за ініціативою суду або за ініціативою особи, яка звільняється, або її захисника (законного представника) чи прокурора. Таке звільнення допускається на стадії судового розгляду кримінального провадження і на стадії досудового розслідування такого кримінального провадження.
Шляхом системного аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що незалежно від існування ризиків у даному кримінальному провадженні, суд позбавлений можливості продовжувати дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою за умови відбуття особою попереднього ув'язнення строком, що в перерахунку на строк позбавлення волі у разі її засудження вироком суду, перевищить максимально можливий строк позбавлення волі, передбачений Особливою частиною цього Кодексу для злочинів, у яких підозрюється така особа.
Крім цього, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Одночасно, за ч.2 вказаної статті Закону підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 194 визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Прокурором у своєму клопотанні зазначено про наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений перебуваючи на волі може скриватися від слідства та суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Проте, як встановлено судом, на даний час ОСОБА_4 відбуває покарання у виді позбавлення волі строком на три роки на підставі вироку Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 21.07.2014 з визначенням початкового строку відбування покарання з 16.04.2014, а відтак є для суду не переконливими наведені стороною обвинувачення обставини про те, що особа відбуваючи покарання в місцях позбавлення волі у випадку не продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою у іншій кримінальній справі може переховуватися від слідства та суду, чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Більш того, як зазначено у справі Європейського Суду з прав людини Борисенка проти України (no. 25725/02, 12 січня 2012 року), обираючи запобіжний захід у виді тримання під вартою суди лише зазначали у рішеннях, що раніше обране тримання під вартою є правильним заходом, хоча, за статтею 5 § 3 Конвенції, з часом розумної підозри у вчиненні злочину стає недостатньо і суди мають надати інші підстави для тримання під вартою.
Крім цього, пункт 3 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в сукупності з тлумаченням його понятійного апарату рішенням ЄСПЛ від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пп. 56 та 59 з подальшими посиланнями) вимагає, щоб обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою - незалежно від того, наскільки коротким він є, - має бути переконливо доведено органами державної влади. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою.
Таким чином, клопотання сторони обвинувачення про продовження дії запобіжного заходу повинно ґрунтуватися не лише на його припущеннях, що особа може скритися від слідства та суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення, а повинне підтверджуватися фактичними доказами. А обґрунтованість такого клопотання в порівнянні із клопотанням про обрання запобіжного заходу повинна доводитися новими ризиками належно підтвердженими, оскільки розумність підозри у вчиненні злочинів та уявність сторони обвинувачення про можливість існування ризиків через три роки після надходження на розгляд до суду кримінального провадження на переконання суду є недостатніми підставами для продовження дії запобіжного заходу.
За таких обставин, оскільки прокурором не наведено перед судом жодних обґрунтованих обставин про існування ризиків, які б зумовлювали необхідність продовження дії запобіжного заходу, і на даний час сукупний строк попереднього ув'язнення обвинуваченого ОСОБА_4 в перерахунку до максимального строку позбавлення волі передбаченого ч.3 ст.185 КК України значно його перевищує, тому підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 суд не вбачає. У зв'язку із цим в задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.
Одночасно суд позбавлений можливості вирішити питання про негайне звільнення обвинуваченого з під варти, як це вимагає ч.5 ст.72 КК України, в силу того що на даний час він відбуває покарання у виді позбавлення волі за іншим вироком суду.
Разом з тим, керуючись положеннями п.12 ч.1 ст.537, п.4 ч.2 ст.539 КПК України суд вважає за необхідне на період судового розгляду даного кримінального провадження залишити обвинуваченого ОСОБА_4 у слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області, але не далі ніж до закінчення строку відбуття покарання за вироком Болехівського міського суду Івано-Франківської області.
Крім цього, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, суд вважає, що у відповідності до положень ч.1 ст. 316 КПК України слід призначити судовий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 185 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України у відкритому судовому засіданні.
При цьому, оскільки обвинувачений на даний час не виявив бажання щодо можливості проведення дистанційного судового розгляду в режимі відеоконференції, у відповідності до положень ч.2 ст.336 КПК України розгляд справи проводити в залі суду Верховинського районного суду Івано-Франківської області з участю усіх учасників судового процесу.
Визнати обов'язкову участь у розгляді кримінального провадження прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4, якого доставити конвоєм, його захисника, обвинуваченого ОСОБА_5, його захисника, та потерпілих.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 314-316, 331, 537, 539 КПК України суд,
постановив:
кримінальне провадження про обвинуваченняОСОБА_4, у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.185 КК України, та ОСОБА_5, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України призначити до судового розгляду суддею одноособово.
Судовий розгляд кримінального провадження призначити у відкритому судовому засіданні в залі суду Верховинського районного суду Івано-Франківської області (смт Верховина Івано-Франківської області, вул. Жаб'євська, 76) на 09 лютого 2017 року о 11:00 год.
Визнати обов'язкову участь у розгляді кримінального провадження прокурора, обвинуваченого ОСОБА_4, якого доставити конвоєм, його захисника, обвинуваченого ОСОБА_5, його захисника, та потерпілих.
У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою строком на 60 діб відмовити.
На період судового розгляду даного кримінального провадження залишити обвинуваченого ОСОБА_4 у слідчому ізоляторі управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області, але не далі ніж до закінчення строку відбуття покарання за вироком Болехівського міського суду Івано-Франківської області.
Ухвала в частині залишення обвинуваченого у слідчому ізоляторі може бути оскаржена до апеляційного суду Івано-Франківської області через Верховинський районний суд Івано-Франківської області протягом семи днів з дня її оголошення. В решті ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: А.Б. Бучинський
Судове рішення № 64458095, Верховинський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 02.02.2017. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 347/3562/13-к. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: