Ухвала суду № 64457590, 01.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 р. Справа № 876/8696/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,

з участю секретаря Румянцевої О.І.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Гелікон" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі за позовом Малого приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Гелікон" до Міністерства юстиції України, Львівського міського управління юстиції, Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_3, державного реєстратора реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_5, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_6, Управління державної реєстрації Львівської міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" про скасування рішень,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 приватне підприємство Виробничо-комерційна фірма "Гелікон" (далі позивач) звернулося з позовом до Міністерства юстиції України, Львівського міського управління юстиції, Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_3, державного реєстратора реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_5, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України ОСОБА_6, Управління державної реєстрації Львівської міської ради, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні Інвестиції" (далі третя особа) про скасування рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 15499861 від 01.09.2014 року про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на нежитлову будівлю, позначену на плані літерою "Б-3" - виробничий корпус зі станцією технічного обслуговування, загальною площею 2357,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Кульпарківська, 230 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 444397446101); скасування рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 14521702 від 17.07.2014 року про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на нежитлову будівлю, позначену на плані літерою "Б-5" - офісно-готельні приміщення з мансардою і підвалом, загальною площею 2159,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Кульпарківська, 230 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 410797546101); скасування запису про право власності № 6866699, внесеного державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_3 на підставі рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 15499861 від 01.09.2014 року про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на нежитлову будівлю, позначену на плані літерою "Б-3" - виробничий корпус зі станцією технічного обслуговування, загальною площею 2357,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Кульпарківська, 230 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 444397446101); скасування запису про право власності № 6385657, внесеного державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4 на підставі рішення державного реєстратора Державної реєстраційної служби України про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 14521702 від 17.07.2014 року про державну реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на нежитлову будівлю, позначену на плані літерою "Б-5" - офісно-готельні приміщення з мансардою і підвалом, загальною площею 2159,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 230 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 410797546101).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року провадження у справі закрито у звязку з необхідністю розгляду такої за правилами господарського судочинства.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та невстановлення всіх обставин справи, просить оскаржувану ухвалу скасувати.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що предметом позовних вимог є скасування рішень державних реєстраторів у звязку з невиконанням ними вимог чинного законодавства, а саме не витребуванням всіх необхідних документів для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Оскільки державний реєстратор є субєктом владних повноважень, то і спори щодо оскарження його рішень чи дій відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з мотивів, викладених в ній, просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник третьої особи апеляційну скаргу заперечив, зазначивши, що оскаржуване рішення суду є законним та обгрунтованим. Просить залишити оскаржувану ухвалу без змін.

Інші учасники процесу в судове засідання не зявилися, належним чином повідомлялися про час і місце слухання справи, і оскільки їхня явка в суді апеляційної інстанції не є обовязковою, апеляційний розгляд справи проведено у їхній відсутності.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що між Відкритим акціонерним товариством "Кредобанк" (далі банк) та позивачем 18.07.2007 року укладено кредитний договір № 204.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за даним кредитним договором між банком та позивачем 19.07.2007 року укладено договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за № 6888 (з наступними змінами та доповненнями). Згідно з цим договором в іпотеку було передано наступне нерухоме майно: нежитлова будівля, позначену на плані літерою "Б-3" - виробничий корпус зі станцією технічного обслуговування, загальною площею 2357,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 230; нежитлова будівля, позначену на плані літерою "Б-5" - виробничий корпус з мансардою і підвалом, загальною площею 2159,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 230.

Згідно з укладеним між банком та третьою особою договором факторингу від 29.11.2011 року відбулося відступлення права вимоги всіх грошових зобов'язань до позичальника та поручителів, зокрема, за кредитним договором № 204 від 18.07.2007 року.

Відповідно до договору від 16.12.2011 року про відступлення прав за договорами іпотеки, банком здійснено відступлення прав вимоги до позивача за вказаним договором іпотеки на користь третьої особи.

На підставі зазначеного договору іпотеки (із врахуванням змін та доповнень до нього), державним реєстратором Державної реєстраційної служби України прийнято рішення індексний номер 15499861 від 01.09.2014 року про державну реєстрацію права власності за третьою особою на нежитлову будівлю, позначену на плані літерою "Б-3" - виробничий корпус зі станцією технічного обслуговування, загальною площею 2357,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Кульпарківська, 230. На підставі цього рішення, державним реєстратором реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_3 внесено запис про державну реєстрацію права власності № 6866699.

Крім цього, на підставі цього ж договору іпотеки державним реєстратором Державної реєстраційної служби України прийнято рішення індексний номер 14521702 від 17.07.2014 року про державну реєстрацію права власності за третьою особою на нежитлову будівлю, позначену на плані літерою "Б-5" - офісно-готельні приміщення з мансардою і підвалом, загальною площею 2159,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Кульпарківська, 230. На підставі даного рішення, державним реєстратором реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_4 внесено запис про право власності 6385657.

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції вказав, що якщо спірні правовідносини пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, - спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України. Оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням позивачем умов угод цивільно-правового характеру, зокрема кредитного договору та договору іпотеки, та з урахуванням суб'єктного складу, такі договори є господарськими.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV (надалі - Закон № 1952 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1952, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1952 державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право

постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Частина 1 ст. 15 Закону № 1952 встановлює, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 14 червня 2016 року (№ 21-41а16), спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, внаслідок чого колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК, внаслідок чого провадження у справі закрито.

Проте, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

У ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно абз. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з, в тому числі, іншим суб'єктом при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих осіб, відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

У рішенні Верховний Суд України дійшов висновку, що спір у справі не є публічно-правовим, так як спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди.

Поряд із цим, у рамках даної справи, виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди (договорів кредиту та іпотеки) не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду. Основні доводи позивача ґрунтуються на протиправності дій відповідачів, як суб'єктів, наділених владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, та полягають у тому, що відповідачі не мали права прийняти спірні рішення та вчиняти спірні реєстраційні дії без вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном (посвідчення відповідачем факту виникнення, переходу або припинення права власності на нерухоме майно не мало місце). Також позивач посилається на недотримання реєстратором вимог абз.6 п.1 ч.2 ст. 9 Закону № 1952, ч.5 п.15, п.п. 1 і 16 п.37 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. постановою КМУ від 17.10.2013 року № 868. Тобто, у даній справі спір про право відсутній, а дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії відповідача, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень.

Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» № 8 від 20.05.2013 року, визначено, що вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 3 Постанови).

У п. 8 вказаної Постанови зазначено, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем. Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки суб'єктний склад спірних відносин та предмет позовних вимог свідчать про публічно-правовий характер даного спору, який виник та пов'язаний зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій у зв'язку з виконанням делегованих повноважень та завдань, покладених на нього законом, тому даний спір повинен розглядатись у порядку та у спосіб, передбачений КАС України.

Враховуючи наведене в сукупності, а також з метою дотримання положень ст. 17 КАС України, суд приходить до висновку про наявність підстав для відступлення від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 14.06.2016 року у справі № 21-41а16 та вирішення даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Відтак, оскаржувана ухвала про закриття провадження підлягає скасуванню, а справа направленню до цього ж суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.195,199,204,205,206,254 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Гелікон" задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2016 року у справі № 813/6755/14 скасувати, а матеріали справи направити суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА.Р.Курилець

Судді М.П.Кушнерик

ОСОБА_7

Повний текст ухвали виготовлений 02 лютого 2017 року.