Постанова № 64457389, 01.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року Справа № 876/9797/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Гулида Р.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2016р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській обл., ОСОБА_3 Державної автомобільної інспекції ОСОБА_2 управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській обл. про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А:

04.08.2016р. ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 управління Міністерства внутрішніх справ /ГУ МВС/ України у Львівській обл. на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.06.2015р. по 04.08.2016р. в розмірі 42849 грн. 92 коп.; постанову суду в частині присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць (3319 грн. 36 коп.) допустити до негайного виконання (а.с.3-4).

Ухвалою суду від 18.08.2016р. залучено до участі в справі у якості другого відповідача ОСОБА_3 Державної автомобільної інспекції /ДАІ/ ГУ МВС України у Львівській обл. (а.с.43).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2016р. заявлений позов задоволено частково; стягнуто з відповідача ОСОБА_3 ДАІ ГУ МВС України у Львівській обл. на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.06.2015р. по 13.06.2016р. в розмірі 13421 грн. 98 коп. без урахування сум обовязкових до сплати податків та внесків; в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 1134 грн. постанову суду допущено до негайного виконання; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.93-96).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив позивач ОСОБА_1, який покликаючись на порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нову постанову про задоволення позову в повному обсязі (а.с.101 і на звороті).

В обгрунтування апеляційних вимог покликається на те, що двома останніми місяцями роботи позивача були листопад та грудень 2014 року, через що саме з розміру заробітної плати за ці місяці слід вираховувати розмір середнього заробітку. Крім того, станом на 04.08.2016р. (час звернення до суду із позовом) його не було поновлено на роботі, тому і на цю дату він фактично перебував у вимушеному прогулі. За таких обставин судом безпідставно зменшено строк вимушеного прогулу до 18.06.2016р.

Також судом помилково враховано для обчислення середнього заробітку час його перебування на листку непрацездатності, що не відповідає п.3.2.1 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затв. наказом МВС України № 499 від 31.12.2007р., та розясненням, наведеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що вимушений прогул почався з дня, наступного за днем винесення наказу про звільнення № 417 о/с від 17.06.2015р., а тому останніми місяцями роботи позивача для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є квітень і травень 2015 року.

Окрім цього, період вимушеного прогулу позивача тривав з 18.06.2015р. по 13.06.2016р. (дата прийняття судового рішення про поновлення на роботі); обчислену суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу належить стягнути з відповідача ОСОБА_3 ДАІ ГУ МВС України у Львівській обл.

Разом з тим, колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства, з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.04.2015р. в справі № 813/640/15 визнано протиправним і скасовано пункт 1 наказу начальника ГУ МВС України у Львівській обл. № 3079 від 24.12.2014р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ВДАІ з обслуговування міста Львова ГУ МВС України у Львівській обл.» щодо накладення дисциплінарного стягнення - звільнення ОСОБА_1, інспектора Дорожньо-патрульної служби взводу № 3 роти ДПС ВДАІ з обслуговування м.Львова ГУ МВС України у Львівській обл., із органів внутрішніх справ.

Вказана постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2016р. (а.с.5-11).

Також постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2016р. у справі № 813/3743/15 визнано протиправним та скасовано наказ начальника ГУ МВС України у Львівській обл. № 417 о/с від 17.06.2015р. в частині звільнення старшого сержанта міліції ОСОБА_1, інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Львів ГУ МВС України у Львівській обл., поновлено ОСОБА_1 у ГУ МВС України у Львівській обл. на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 3 роти дорожньо-патрульної служби відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Львів ГУ МВС України у Львівській обл. з 18.06.2015р. (а.с.84-89).

Вказана постанова залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2016р.

Із змісту розглядуваного позову слідує, що останній стосується стягнення з відповідачів середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу у звязку із незаконним звільненням з органів внутрішніх справ; свої вимоги позивач обґрунтовує приписами ст.235 КУпАП, ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці», постанову КМ України № 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати».

Також відповідно до перерахованих судових рішень питання про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу судами не вирішувалося.

Окрім цього, позивачем одночасно заявлено позовні вимоги про стягнення середнього заробітку через невиконання рішення суду про поновлення на роботі, які регулюються приписами ст.236 КЗпП України.

З наведеного слідує, що вимоги позивача стосуються саме стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у звязку із незаконним звільненням з органів внутрішніх справ; вказаний період починається з моменту незаконного звільнення і обмежується часом прийняття відповідного судового рішення про поновлення на роботі.

Окрім цього, питання виплати середнього заробітку у звязку із невиконанням судового рішення про поновлення на роботі мають інший характер, складають окремі правовідносини, які врегульовані іншою нормою КЗпП.

Разом з тим, процесуальний закон не установлює заборон для обєднання вищевказаних вимог в одному позові.

З системного аналізу чинного законодавства слідує, що відносини публічної служби є предметом конституційного та адміністративного права. Підстави виникнення, проходження і припинення служби визначені не трудовим, а спеціальним законодавством, за приписами якого повинні розглядатися спори з участю публічних службовців. У разі відсутності відповідних положень у конституційному або адміністративному законодавстві суд може додатково застосувати трудове законодавство, якщо така можливість передбачена у спеціальному законі.

У разі, коли така можливість застосування трудового права у спеціальному законі не передбачена, то за правилами ч.7 ст.9 КАС України суд застосовує закон, який регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), навівши у рішенні відповідні доводи.

Згідно з ст.235 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Обчислення середньої заробітної плати здійснюється на підставі постанови КМ України № 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з п.п.2, 4 якого середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязані відповідні виплати.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

При цьому, згідно з п.5 вищевказаного Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньо годинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Наказом МВС України № 499 від 31.12.2007р. «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Відповідно до п.1.7 цього наказу при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Згідно наявних матеріалів справи слідує, що позивач був звільнений з органів внутрішніх справи згідно наказу № 417 о/с від 17.06.2015р. (а.с.29); вказаний наказ скасований відповідно до судового рішення, яке винесено 13.06.2016р. та в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді допущено до негайного виконання (а.с.84-89).

Таким чином, період вимушеного прогулу тривав з 18.06.2015р. по 13.06.2016р.

Згідно копій листків непрацездатності позивач, починаючи з 24.12.2014р., до часу звільнення перебував на лікуванні (а.с.14-18).

Із аналізу Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. постановою КМ України № 100 від 08.02.1995р., слідує, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, при цьому допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю для обчислення такого заробітку не враховується.

Звідси, останніми місяцями роботи позивача були жовтень та листопад 2014 року; середньомісячне грошове забезпечення позивача за ці місяці становить 2714 грн. 17 коп., а середньоденне грошове забезпечення відповідно 88 грн. 99 коп., що стверджується довідкою ОСОБА_3 ДАІ ГУ МВС України у Львівській обл. № 699/15/02-2016 від 02.06.2016р. (а.с.12).

Оскільки тривалість часу вимушеного прогулу (з 18.06.2015р. по 13.06.2016р.) становить 362 календарних дня, у звязку з чим сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 32214 грн. 38 коп. (362 календарних дні х 88 грн. 99 коп.).

Відповідно до ст.236 КЗпП України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Згідно норм чинного законодавства рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ (розпорядження) про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника.

З наведеного слідує, що підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

На час звернення до суду із розглядуваним позовом позивач не був поновлений на посаді, з якої незаконно звільнений; факт невиконання судового рішення в цій частині сторонами не заперечується.

Оскільки рішення про поновлення позивача на посаді підлягає до негайного виконання, тому починаючи з 14.06.2016р., і до часу подання позову (04.08.2016р.) відповідачем допущено затримку виконання такого рішення, а тому на користь позивача підлягає стягненню його середній заробіток за час цієї затримки.

Звідси, період затримки виконання судового рішення склав 52 календарних дні (з 14.06.2016р. до 04.08.2016р. включно), через що сума середнього заробітку становить 4627 грн. 48 коп. (52 календарних дні х 88 грн. 99 коп.).

В частині покладення обовязку по виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу на визначеного відповідача колегія суддів враховує практику Європейського Суду з прав людини по аналогічній категорії справ.

Зокрема, відповідний державний орган, який було належним чином проінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок, і саме на державу покладено обовязок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесенні проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 15.10.2009р. у справі «Іванов проти України», від 27.07.2004р. у справі «Ромашов проти України», від 11.01.2005р. у справі «Дубенко проти України», від 07.12.2006р. у справі «Козачек проти України»).

Окрім цього, під час розгляду справи судом не здобуто, а сторонами (їх представниками) не представлено доказів влаштування позивача на іншу роботу, отримання ним інших доходів, в тому числі допомоги по безробіттю.

Таким чином, заявлений позов є частково підставним та обґрунтованим, при цьому належить стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 18.06.2015р. по 04.08.2016р. включно в загальному розмірі 36841 грн. 86 коп.

Наведена сума, яка підлягає сплаті на користь позивача, визначена з урахуванням всіх обовязкових платежів та зборів, які підлягають вирахуванню із його заробітку (грошового забезпечення).

Вказану суму коштів слід стягнути з ОСОБА_3 ДАІ ГУ МВС України у Львівській обл., оскільки позивач до моменту звільнення з органів внутрішніх справ проходив службу на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу № 3 роти ДПС відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м.Львів ГУ МВС України і асигнування на виплату коштів позивачу закладені у кошторисі доходів і видатків саме цього відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Оскільки судом першої інстанції під час вирішення розглядуваного позову невірно обчислено суму середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, яка стягнута на користь апелянта, колегія суддів вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги та скасувати постанову суду в повному обсязі із винесенням нового рішення по справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заявленого позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.11.2016р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 Державної автомобільної інспекції ОСОБА_2 управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській обл. (місцезнаходження: 79053, м.Львів, вул.Перфецького, буд.19, код ЄДРПОУ 23312239) на користь ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу та затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі за період з 18.06.2015р. до 04.08.2016р. включно в загальному розмірі 36841 (тридцять шість тисяч вісімсот сорок один) грн. 86 коп., із урахуванням всіх обовязкових платежів та зборів, які підлягають вирахуванню із заробітку (грошового забезпечення).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Бруновська

ОСОБА_4