Ухвала суду № 64457348, 17.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2882/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Скаленку Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2015 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «БРСМ-Нафта» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17.02.2015 № 0000182210 повністю;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17.02.2015 № 0000192210 в частині нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 525 582, 00 грн. та штрафних (фінансових санкцій) у сумі 131 395, 61 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2015 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю «БРСМ-Нафта» (код ЄДРПОУ 32054607) зареєстроване як юридична особа Бориспільською районною державною адміністрацією 22.07.2002 та перебуває на податковому обліку в Бориспільській ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області з 26.07.2002 за № 1427-04.

У період з 29.12.2014 по 22.01.2015 на підставі наказу № 11 від 10.12.2014 посадовими особами Бориспільської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «БРСМ-Нафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 31.12.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено Акт від 29.01.2015 № 7/22-01/32054607, згідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ «БРСМ-Нафта»:

- п. 135.4, ст. 135, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 556 319,00 грн., у т. ч. по періодах:

ІІІ-й квартал 2011 року у сумі 49 456,00 грн.;

2013 рік у сумі 506 863,00 грн.

- пп. 14.1.13, пп. 14.1.31, пп. 14.1.156, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, п 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198, п 199.2 ст. 199 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 691 436 грн., у т.ч. по періодах:

- червень 2011 - 1695 грн.,

- липень 2012 - 362189 грн.,

- серпень 2012 - 35 597 грн.,

- вересень 2012 - 8 592 грн.,

- липень 2013 - 210 764 грн.,

- серпень 2013 - 25 738 грн.,

- вересень 2013 - 11 952 грн.,

- жовтень 2013 - 35 009 грн.

На підставі акту перевірки Бориспільською ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області винесено податкові повідомлення-рішення від 17.02.2015 № 0000192210 та № 0000182210.

За наслідками адміністративного оскарження висновки акту перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач не отримував ні на платній, ні на безоплатній основі паливно-мастильні матеріали в кількості: - паливо моторне альтернативне А-95 Е-50 Преміум плюс (партія 63,500 куб.м.), - паливо моторне альтернативне А-92 Е-45 Регуляр плюс (партія 63,600 куб.м.), - паливо моторне альтернативне А-95 Е-50 Преміум плюс (партія 63,450 куб.м.) та, відповідно, не здійснював і не міг здійснювати реалізацію такого палива, у зв'язку з чим посадовими особами податкового органу зроблено помилкові висновки щодо нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає, що витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 199.1 ст.199 ПК України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття товару тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон) поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст. 2).

Частиною 2 ст. 3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів звертає увагу, що податковий орган нарахував податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість виходячи з того, що позивачем ніби-то було безоплатно отримано та в подальшому реалізовано паливно-мастильні матеріали.

Однак, колегія суддів вважає, що такі висновки не відповідають дійсності з огляду на наступне.

ТОВ «БРСМ-Нафта» у 2011 році розроблено за затверджено у встановленому законодавством порядку технічні умови «Паливо моторне альтернативне» ТУ У 24.6-32054607-001:2010.

Між ТОВ «БРСМ-НАФТА» (Власник) і ТОВ «РосУкрЕнергоХолдінг» (Користувач) 01.06.2012 укладено договір про передачу в тимчасове користування технічних умов №01/06-12 (далі - Договір).

Так, судом першої інстанції встановлено, що згідно з п. 1.4 Договору технічні умови надаються для використання їх для виробництва продукції з метою її подальшої реалізації.

Відповідно до п. 3.4 Договору відповідальність за якість продукції, виробленої згідно з технічними умовами, перед третіми особами - споживачами продукції - несе Власник.

Згідно п. 3.6 Договору Користувач несе відповідальність перед Власником за якість продукції, виробленої згідно з технічними умовами.

Отже, колегія суддів вбачає зацікавленість позивача у контролі відповідності виготовленої продукції вимогам Технічних умов, так як саме позивач несе відповідальність за якість продукції перед третіми особами - споживачами такої продукції.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до положень Договору, протоколу № 2 від 10.01.2013 та протоколу № 3 від 11.02.2013 засідання Наглядової технічної ради зацікавлених сторін щодо замовлення ТОВ «БРСМ-Нафта» експертизи на предмет підтвердження виготовленої продукції Технічним умовам та віднесення такої продукції до альтернативного палива з подальшим отриманням «Свідоцтва про належність», ТОВ «РосУкрЕнергоХолдінг» відібрано із належних йому резервуарів проби палива відповідно до акту № 12 про відбирання проби нафти та нафтопродуктів від 16.01.2013 та акту № 50 від 26.02.2013 у кількості по 3 дм. куб., а саме:

- палива моторного альтернативного марки А-95 Е-50 Преміум плюс (партія 63,500 куб.м., РГС № 1), відповідно до акту № 12 від 16.01.2013,

- палива моторного альтернативного марки А-92 Е-45 Регуляр плюс (партія 63,600 куб.м., РГС № 4), відповідно до акту № 12 від 16.01.2013,

- палива моторного альтернативного марки А-95 Е-50 Преміум плюс (партія 63,450 куб.м., РГС № 1), відповідно до акту № 50 від 26.02.2013.

Порядок проведення експертизи та видачі свідоцтва про належність врегульовано наказом Державного комітету України з енергозбереження від 10.12.2004 № 183 «Про затвердження Порядку проведення експертизи для підтвердження належності палива до альтернативного» затвердженого відповідно до Закону України «Про альтернативні види рідкого та газового палива» та на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 05.10.2004 №1307 «Про порядок видачі свідоцтва про належність палива до альтернативного».

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів ТОВ «БРСМ-Нафта» отримало протоколи випробувань, експертні висновки та свідоцтва про належність, а саме:

- на паливо моторне альтернативне А-95 Е-50 Преміум плюс (партія 63,500 куб.м.) - належність підтверджується протоколом випробувань № 4380 від 22.01.2013, протоколом випробувань № 14/2-13 від 28.01.2013, відповідно до п. 5.1 якого представлений зразок палива моторного альтернативного А-95 Е-50 Преміум плюс за визначеними показниками відповідає вимогам ТУ У 24.6-32054607-001:2010 «Паливо моторне альтернативне. Технічні умови» зі зміною № 1 для палива зимового типу 2 та експертним висновком РП-См, № 4-2013, на підставі яких отримано Свідоцтво про належність палива альтернативного № 93;

- на паливо моторне альтернативне А-92 Е-45 Регуляр плюс (партія 63,600 куб.м.) - належність підтверджується протоколом випробувань № 4379 від 22.01.2013, протоколом випробувань № 14/1-13 від 28.01.2013, відповідно до п. 5.1 якого представлений зразок палива моторного альтернативного А-92 Е-45 Регуляр плюс за визначеними показниками відповідає вимогам ТУ У 24.6-32054607-001:2010 «Паливо моторне альтернативне. Технічні умови» зі зміною № 1 для палива зимового типу 2» та експертним висновком РП-См, № 3-2013, на підставі яких отримано Свідоцтво про належність палива альтернативного № 92;

- на паливо моторне альтернативне А-95 Е-50 Преміум плюс (партія 63,450 куб.м.) - належність підтверджується протоколом випробувань № 4411 від 01.03.2013, протоколом випробувань № 73-13 від 12.03.2013, відповідно до п. 5.1 якого представлений зразок палива моторного альтернативного А-95 Е-50 Преміум плюс відповідає вимогам ТУУ24.6-32054607-001:2010 «Паливо моторне альтернативне. Технічні умови» зі зміною № 1 для палива літнього типу 2» та експертним висновком РП-См, № 13-2013, на підставі яких отримано Свідоцтво про належність палива альтернативного № 100.

Відповідно до здійснених випробувань на замовлення позивача ДП «Український НДІ нафтопереробної промисловості «МАСМА» складено експертні висновки щодо наявності в паливі ознак альтернативного, які були використані для отримання свідоцтва Державного Агентства з енергоефективності та енергозбереження України про належність палива до альтернативного.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції ТОВ «БРСМ-Нафта» не отримувало від ТОВ «РосУкренергоХолдінг» виготовлене останнім паливо ні на платній, ні на безоплатній основі в обсягах, зазначених в Акті перевірки, а передало проби виключно для здійснення контролю відповідності виготовленої ТОВ «РосУкрЕнергоХолдінг» продукції Технічним умовам, наданим у користування на договірних умовах.

Відповідно до п. 8 Наказу від 10.12.2004 № 183 «Про затвердження Порядку проведення експертизи для підтвердження належності палива до альтернативного» контрольні зразки палива, на яке видано свідоцтво про належність палива до альтернативного, повинні зберігатись лабораторією, що проводила експертизу, протягом терміну дії свідоцтва про належність палива до альтернативного.

Замовлення послуг з проведення експертизи підтверджується наявними в матеріалах справи листами вих. № 16/01/13-ІІ від 16.01.2013 та вих. №13/2/26 від 26.02.2013, а їх виконання актами наданих послуг № 28 від 28.01.2013 та № 218 від 11.03.2013.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до акту перевірки (а.с. 23) посадовими особами податкового органу під час перевірки не було встановлено осіб, від яких, на його думку, позивачем отримано паливно-мастильні матеріали.

Більше того, представником відповідача у судовому засіданні першої інстанції також не надано доказів щодо встановлення осіб, від яких, відповідно до його пояснень, позивачем отримано паливно-мастильні матеріали.

При цьому податковим органом відповідно до акту перевірки встановлено відсутність паливно-мастильних матеріалів у позивача (а.с. 23). Згідно висновків акту перевірки такі паливно-мастильні матеріали реалізовано, однак колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах, які подані відповідачем, не вказано осіб, яким реалізовано безоплатно отримані паливно-мастильні матеріали. Також, на підтвердження реалізації паливо-мастильних матеріалів суду не надано будь-яких доказів отримання позивачем коштів від реалізації.

Таким чином, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження безоплатного отримання позивачем паливно-мастильних матеріалів, також не надано доказів, які б підтверджували їх подальшу реалізацію, натомість в акті перевірки зазначено про відсутність зазначених паливно-мастильних матеріалів у позивача відповідно до даних бухгалтерського обліку.

Крім того, у судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача зазначив, що у розпорядженні податкового органу жодних первинних бухгалтерських документів чи інших доказів на підтвердження отримання, зберігання, транспортування, реалізації позивачем паливно-мастильних матеріалів немає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 17.02.2015 № 0000192210 та № 0000182210 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2015 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлений 23.01.2017.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.