Ухвала суду № 64457203, 02.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5323/15 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

02 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Григорєва Дмитра Тимофійовича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів було сформовано та задекларовано витрати за 2014 рік, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про безпідставне завищення витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, внаслідок включення до декларації про майновий стан і доходи витрат по придбанню товарів, отриманих послуг , які фактично не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами. Вважає, що висновки, викладені у акті перевірки є помилковими, а податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що винесене при поверхневому дослідженні обставин справи, без урахування наданих ним до перевірки документів.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року задоволено вказаний адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 19.06.2015 року № 0000181702.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що в період з 18.05.2014 року по 29.05.2014 року відповідачем здійснено планову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податком служби за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено Акт від 08.06.2015 року № 1044/17-03/2392300492 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 р.н.о.к.п.п НОМЕР_2 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року», за змістом якого у ході перевірки встановлено наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства: п. 6 ст. 128 Господарського Кодексу України та вимог п. 177.10 ст. 177 Податкового Кодексу України , в період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року облік доходів і витрат вівся неналежним чином; порушено п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті заниження чистого (оподатковуваного) доходу за 2014 рік в сумі 15459,0 грн., та з якого не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб в сумі 2318,85 грн.; порушено пп. 1.2 п.2 ст. 6, п. 2 частини 1 ст. 7. п. 11 ст. 8, абз. « 3» п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті заниження чистого (оподатковуваного) доходу в сумі 15459,00 грн., в наслідок чого підприємцем занижено єдиний соціальний внесок в сумі 5364,27 грн.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, 19.06.2015 року відповідачем винесено: вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № 0000231702 від 19.06.2015 року зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5364,27 грн.; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 0000221702 від 19.06.2015 року в сумі 268, 21 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0000181702 від 19 червня 2015 року яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 2318,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 579,70 грн.

Під час адміністративного оскарження, вимога про сплату боргу (недоїмки) за № 0000231702 від 19.06.2015 року зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5364,27 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 0000221702 від 19.06.2015 року в сумі 268,21 грн. скасовано.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи даний адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом акту перевірки судом першої інстанції було встановлено, що перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу та документально підтверджених з даними про суми витрат, визначеними в ході перевірки за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року виявлено розбіжності на суму 15459,00 грн., а саме: завищено валові витрати на суми придбаних товарів, отриманих послуг, які фактично не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами.

Таким чином, на думку відповідача, на порушення вимог п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями позивач завищив валові витрати за 2014 рік на загальну суму 15459,00 грн., а отже, позивачем не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб з чистого доходу в сумі 2318,85 грн.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що на підтвердження правильності формування валових витрат у 2014 році позивачем надано суду Виписки по особовому рахунку № 2600779096001.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

В силу положень пункту 177.3 статті 177 Податкового кодексу України для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 розділу IV Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом III Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В супереч наведених вище норм, відповідачем не зазначає в Акті перевірки які саме первинні документи на доказ витрат на придбання товарів, позивач фактично не надав до перевірки із зазначенням необхідних реквізитів (номер, дата, найменування контрагента, сума придбаного товару) та вказано за який період та по яким господарським операціям позивач завищив витрати.

Пунктом 5 Наказу Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року за №984 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» ( чинного на момент проведення перевірки) визначено, що за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п. 6 Порядку),

Всупереч наведеному, відповідач не посилається в Акті перевірки на конкретні первинні документи, які підтверджують наявність зазначених в акті порушень.

Крім того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно враховано, що під час адміністративного оскарження, вимога про сплату боргу (недоїмки) за № 0000231702 від 19.06.2015 року зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 5364,27 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за № 0000221702 від 19.06.2015 року в сумі 268,21 грн. , які були нараховані у зв'язку заниженням позивачем чистого доходу за 2014 рік на суму 15459 грн. , були скасовані, проте податкове повідомлення-рішення за № 0000181702 від 19 червня 2015 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб залишено без змін.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення № 0000181702 від 19 червня 2015 року, прийняте Вишгородською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області протиправно та підлягає скасуванню.

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Григорєва Дмитра Тимофійовича - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 02.02.2017 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.