Ухвала суду № 64457150, 26.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/10523/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Супрун О.П. Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Мамчура Я.С.,

за участю секретаря - Казюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Чернігівської міської ради на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернігівської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконною та скасувати відмову Чернігівської міської ради від 01 червня 2016 року в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Красносільського, 85 для обслуговування паркомісця та зобов'язати розглянути на пленарному засіданні клопотання про надання дозволу на розроблення відповідного проекту.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 листопада 2016 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Чернігівської міської ради щодо не розгляду у встановленому законом порядку заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та зобов'язано розглянути заяву на пленарному засіданніповідного проекту. го, 85 для обслуговування паркомісця. у на розробку проекту.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що суд першої інстанції посилається на ст. 118 ЗК України, яка не регулює спірні правовідносини.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмові заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Чернігівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 листопада 2016 року - без змін виходячи із наступного.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним : обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд встановив, що 16 травня 2016 року ОСОБА_2 подав до Чернігівської міської ради клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування паркомісця.

Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради листом від 01 червня 2016 року № 3561 повідомило позивача про те, що земельна ділянка, яка пропонується до відведення, розташована на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку, у зв'язку з чим немає правових підстав для включення відповідного питання до проекту рішення міської ради.

Не погоджуючись із такими діями Чернігівської міської ради, ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що Земельним кодексом України визначений орган, уповноважений розглядати клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також спосіб вирішення питання щодо надання такого дозволу. Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що клопотання позивача від 16 травня 2016 року не було вирішене у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений у ст. 123 ЗК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як раніше зазначалося, ОСОБА_2 просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування паркомісця.

Відповідно до апеляційної скарги Чернігівської міської ради та доданих до неї документів, зазначена земельна ділянка перебуває у комунальній власності та входить до складу земельної ділянки, що згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 375252 від 26 лютого 2009 року перебуває у постійному користуванні Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради.

Відтак, звернувшись до Чернігівської міської ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0025 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування паркомісця, позивач вірно визначив орган, до повноважень якого належить вирішення порушеного питання.

Положеннями абз. 1 ч. 3 ст. 123 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма права передбачає, що Чернігівська міська рада, отримавши клопотання ОСОБА_2 від 16 травня 2016 року, зобов'язана була протягом місяця розглянути його та надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні.

Суд першої інстанції вірно встановив, що Чернігівська міська рада у встановлений строк не прийняла одне з рішень, передбачених абз. 1 ч. 3 ст. 123 ЗК України.

Натомість, Управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради листом від 01 червня 2016 року № 3561 повідомило позивача про відсутність правових підстав для включення відповідного питання до проекту рішення міської ради.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Чернігівська міська рада допустила протиправну бездіяльність щодо розгляду клопотання ОСОБА_2 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У зв'язку з цим колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, Чернігівська міська рада посилалася на те, що клопотання позивача від 16 травня 2016 року не відповідає вимогам закону, оскільки відповідна земельна ділянка знаходиться на прибудинковій території багатоквартирного житлового будинку.

Однак, зазначені доводи відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки Чернігівська міська рада у встановленому законом порядку не приймала рішення про відмову у наданні ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. В даному випадку суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що має місце бездіяльність щодо розгляду клопотання від 16 травня 2016 року, а не протиправна відмова у його задоволенні.

Також відповідач посилається на те, що висновок суду першої інстанції помилково ґрунтується на положеннях ч.ч. 6-7 ст. 118 ЗК України.

Разом з тим, із мотивувальної частини постанови суду від 21 листопада 2016 року вбачається, що визначаючи орган, уповноважений розглядати клопотання позивача та спосіб його вирішення, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 123 ЗК України. Як раніше зазначалося, вказана норма права визначає порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та була правомірно застосована судом до даних правовідносин.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Чернігівської міської ради не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 21 листопада 2016 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Чернігівської міської ради залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 листопада 2016 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги Чернігівської міської ради - відмовити.

Постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді І.Л. Желтобрюх

Я.С. Мамчур

Ухвала складена у повному обсязі 31 січня 2017 року.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.