Ухвала суду № 64457041, 01.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 703/2006/16-а

У Х В А Л А

01 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі судді Степанюка А.Г., перевіривши матеріали апеляційної скарги Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - Відповідач, Управління) про:

- визнання протиправною відмови у здійсненні перерахунку пенсії за вислугою років;

- зобов'язання Управління провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону №2663-ІІ від 12.07.2001 року «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», на підставі довідки прокуратури Черкаської області №18/91 вих. 16 від 11.05.2016 року у розмірі 90% від суми заробітку без обмеження граничного розміру та провести виплати з урахуванням отриманих раніше сум і виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.01.2016 року.

Постановою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30.06.2016 року позов задоволено частково - визнано протиправною відмову Управління у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку пенсії за вислугу років; зобов'язано Відповідача провести Позивачу перерахунок пенсії згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції Закону №3668-VI від 08.07.2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру», на підставі довідки прокуратури Черкаської області №18/91 вих. 16 від 11.05.2016 року у розмірі 90% від суми заробітку та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії з 01.06.2016 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2016 року апеляційну скаргу Управління повернуто апелянту.

Крім того, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 року апеляційну скаргу Відповідача повернуто апелянту.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, Відповідач втретє подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, Апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке обґрунтоване тим, що підставою пропуску строку стала відсутність можливості сплатити судовий збір у 2016 році.

Перевіривши апеляційну скаргу, суд вважає, що вона не може бути прийнята до апеляційного провадження та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст. 186 КАС України, а саме - пропущено десятиденний строк оскарження постанови суду першої інстанції.

Так, при поданні апеляційної скарги, Апелянтом не було дотримано вимог ч. 2 ст. 186 КАС України, а саме - пропущено десятиденний строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Як вбачається з матеріалів справи, копію оскаржуваної постанови від 30.06.2016 року отримано уповноваженою особою Управління 12.07.2016 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 49). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції було 22.07.2016 року. Проте апеляційну скаргу подано до канцелярії суду першої інстанції 16.01.2017 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.

Твердження Апелянта про те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.07.2016 року апеляційну скаргу Управління повернуто у зв'язку з несплатою судового збору через недостатнє фінансування, а тому, оскільки на момент подачі апеляційної скарги втретє органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати судового збору, наявні правові підстави для поновлення процесуального строку, судом оцінюється критично з огляду на таке.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2016 року було залишено без руху вдруге подану Управлінням апеляційну скаргу на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30.06.2016 року з підстав несплати останнім судового збору та пропуском десятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Тобто, факт пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 30.06.2016 року встановлено в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2016 року, яка набрала законної сили. Доказів її оскарження в установленому процесуальним законом порядку Відповідачем надано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому відповідачем не подано доказів на підтвердження, по-перше, оскарження у касаційному порядку ухвали суду про повернення апеляційної скарги, по-друге, відсутності коштів для сплати судового збору з часу повернення поданої вперше апеляційної скарги до часу її подання вдруге, по-третє, вчинення дій щодо отримання коштів для оплати судового збору.

Звільнення ж у подальшому органів Пенсійного фонду України від сплати судового збору не може бути самостійною поважною підставою для визнання поважними причин пропуску десятиденного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Крім того, суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необґрунтованість твердження Апелянта про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції. Інших причин поновлення строку звернення до суду Відповідачем не зазначено.

Приписами ч. 4 ст. 189 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними.

Відтак, враховуючи, що Апелянтом пропущено встановлений ч. 2 ст. 186 КАС України процесуальний строк оскарження постанови суду першої інстанції, а викладені у заяві про поновлення цього строку причини поважними визнані не були, суд приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання строків для усунення визначених недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови із підтвердженням оскарження у касаційному порядку ухвали суду про повернення апеляційної скарги, відсутності коштів для сплати судового збору з часу повернення поданої вперше апеляційної скарги до часу її подання вдруге, вчинення дій щодо отримання коштів для оплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 186, 189 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції - відмовити.

Апеляційну скаргу Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 30 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Смілянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.

Одночасно повідомляю, що Апелянт протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху має право звернутися до суду апеляційної інстанції із зазначенням підстав для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до ст.ст. 211, 212 КАС України.

Суддя А.Г. Степанюк