Ухвала суду № 64457027, 01.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 823/1540/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В.

Суддя-доповідач: Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

01 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., за участю секретаря судового засідання Лисенко І.Д., представника відповідача Бодревська І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно та не всебічно з'ясовано фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, не проведено належної оцінки взаємозв'язку доказів у їх сукупності, порушено нори матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, належний позивачу автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER (легковий універсал-В); реєстраційний номер НОМЕР_1; об'єм двигуна 3956, має рік випуску 2011, датою первинної реєстрації є 11.02.2012.

30 січня 2015 року Уманська міська рада прийняла рішення N 3.1-66/6, яким встановила ставку транспортного податку. Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндра двигуна понад 3000 куб. см. Ставка податку встановлена з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 грн за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування. Дане рішення опубліковано 19.02.2015 в друкованому засобі громадсько-політичному тижневику «Уманська зоря».

19 червня 2015 року податковий орган у відповідності до підпункту 267.6.2 п. 267.6 статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК) прийняв податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 240-17Р про визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000 грн (а. с. 52).

Вказане податкове повідомлення-рішення направлено позивачу за адресою вул. Декабристів, 85, м. Умань, Черкаська область, 20300, проте, було повернуто відправнику за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до меморіальних ордерів № 3485 від 14.03.2016 та № 3855 від 18.03.2015 позивачем було сплачено транспортного податку в сумі 25 000 грн і 1 479,13 грн відповідно.

23.08.2016 позивач звернувся до податкового органу з заявою про повернення сплачених ним коштів в якості транспортного податку, вважаючи що такі кошти сплачені помилково та підлягають поверненню. Уманська ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області рішенням від 22.09.2016 № 11227/23-05-13-122 відмовила позивачу у задоволенні його заяви, оскільки сплачені ним кошти визначені у ППР та не підпадають під визначення надміру сплачених.

У зв'язку із цим, вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з позовом до суду, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області № 240-17Р від 19.06.2015;

- повернути ОСОБА_3 сплачені кошти як податок на транспортний засіб в сумі 25 000 грн та 1479,13 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що транспортний податок за 2015 рік не повинен нараховуватись, а також зазначив, що чинним законодавством не передбачено здійснення повернення надміру сплачених коштів зі сплати податків за рішенням суду.

Вирішуючи спір, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач в апеляційній скарзі заперечує виключно рішення суду першої інстанції в частині, якою позов було задоволено, то у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що, приймаючи рішення в частині відмови у задоволені позову, суд першої інстанції допустився порушень, які призвели до неправильного вирішення справи у цій частині.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про доцільність переглядати рішення суду першої інстанції в частині, якою позов було задоволено.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), який набув чинності з 01 січня 2015 року, ст. 267 ПК, якою передбачено сплату транспортного податку, було викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Об'єктом оподаткування, відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК, є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

При цьому, транспортний податок належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені, зокрема ст.ст. 8, 10, 12 ПК.

Так, згідно з п.п. 8.1, 8.3 ст. 8 ПК в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Відповідно до п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 ПК до місцевих податків належить податок на майно. Місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Положеннями пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Таким чином, транспортний податок, як місцевий податок, підлягав би сплаті у 2015 році виключно у разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про його встановлення до 15 липня 2014 року.

Однак, транспортний податок встановлено на території м. Умані 30 січня 2015 року рішенням Уманської міської ради № 3.1-66/6. Таким чином, враховуючи, що вказане рішення про встановлення транспортного податку було прийняте після 15 липня 2014 року, підстави для сплати транспортного податку у 2015 році відсутні.

Положеннями п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 71-VIII, органам місцевого самоврядування було рекомендовано у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Також вказаною нормою права було установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Разом з цим, вказаний Закон № 71-VIII не передбачав що до рішень органів місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку не застосовуються правила, зазначені у ст. 12 ПК.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача були відсутні підстави для нарахування позивачу транспортного податку у 2015 році.

Аналогічну позицію висловив і Вищий адміністративний суд України в постанові від 30 серпня 2016 року по справі №826/22028/15.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що транспортний податок у даному випадку встановлено не пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК, а саме рішенням Уманської міської ради від 30.01.2015. Норми ПК у даному випадку передбачають виключно можливість (а п. 10.1 та п. 10.2 ст. 10 ПК також і обов'язок) місцевих рад встановлювати відповідні податки, порядок застосування яких регулює ст. 12 ПК.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2016 року - без змін.

Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.В. Межевич

Суддя Г.В. Земляна

Суддя Є.О. Сорочко

Повний текст рішення виготовлений 02.02.2017.

Головуючий суддя Межевич М.В.

Судді: Сорочко Є.О.

Земляна Г.В.