Ухвала суду № 64456914, 30.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа 826/15637/15

Суддя-доповідач Кузьменко В. В. У Х В А Л А

30 січня 2017 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Кузьменко В. В. перевіривши матеріали апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2016 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Девенстрой» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу №1622 від 23.07.2015 року, -

В С Т А Н О В И В :

До Київського апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2016.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2016 апеляційну скаргу залишено без руху, а саме: запропоновано сплатити судовий збір, про що надати відповідний документ.

Апелянту надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Апелянтом на виконання ухвали суду повторно надіслано клопотання з проханням звільнити від сплати судового збору.

Так, у вказаному клопотанні зазначено норми права, які регулюють правовідносини щодо сплати судового збору, вказано на відсутність у відповідача коштів на оплату судового збору.

Надаючи оцінку вказаному клопотанню, судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Аналогічне положення закріплено у ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

З наведеного випливає, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень ст. 187 КАС України є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 23 січня 2015 року «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір», обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.

Розглянувши заявлене клопотання, суд приходить до висновку, що наведені в ньому підстави не можна визнати достатніми для звільнення від сплати судового збору.

01 вересня 2015 року набрали чинності зміни до Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір», відповідно до яких державні органи більше не належать до переліку тих, хто звільняється від сплати судового збору.

У відповідності до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» Кабінету Міністрів України було доручено забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Наведена позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України (ухвали від 27 жовтня 2015 року по справі № 2а-3361/10, від 03 листопада 2015 року по справі № 814/3453/14).

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 23 січня 2015 року «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України «Про судовий збір», обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 05 лютого 2016 року «Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у редакції Закону України від 22 травня 2015 року 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».

Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

Крім того, звільнення окремих суб'єктів владних повноважень від сплати судового збору у зв'язку із внесенням змін до Закону України «Про судовий збір» згідно із Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII, який набрав чинності з 01 вересня 2015 року, не відповідає п. 2 ч. 3 ст. 129 Конституції України, згідно з яким основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, що відображено також у п. 3 ч. 1 ст. 7 КАС України, оскільки таке звільнення може розцінюватися, як надання окремим учасникам судового процесу процесуальних переваг перед іншими. Саме з цим законодавець пов'язує закріплення на законодавчому рівні обов'язку сплати судового збору для суб'єктів владних повноважень та виключення їх з переліку осіб, які звільнені від сплати судового збору.

За таких обставин клопотання не підлягає задоволенню.

Судом було надано достатньо часу для вирішення питання сплати судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржувану постанову суду першої інстанції.

Таким чином, станом на 30.01.2017 апелянт не усунув вказані в ухвалі недоліки.

На підставі ч. 3 ст. 189 КАС України, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 187 зазначеного Кодексу, застосовуються правила ст. 108 КАС України, у відповідності до яких апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись ст.ст.108, 187, 189, 206, 254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити Державній податковій інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києва у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.11.2016 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Девенстрой» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу №1622 від 23.07.2015 року - повернути особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня отримання її копії шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Суддя В. В. Кузьменко