Ухвала суду № 64456846, 25.01.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 січня 2017 року

справа № 808/3279/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мельника В.В.

суддів: Чепурнова Д.В. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Царьової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Велагро»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у справі № 808/3279/16

за позовом Бердянської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

до товариства з обмеженою відповідальністю «Велагро»

про стягнення податкового боргу, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2016 року Бердянська об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі – позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Велагро» (далі – відповідач), в якому просила стягнути з рахунків в установах банків, обслуговуючих відповідача, кошти в сумі 63952,56 грн. на користь Державного бюджету України в рахунок погашення податкового боргу (а.с. 4-5).

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на наявність у відповідача узгоджених, однак добровільно не сплачених в установлений законом строк, податкових зобов’язань з податку на додану вартість.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2016 року позов задоволено (а.с.35-36).

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що заявлену до стягнення суму у встановлені строки відповідач не сплатив, наявність заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів її погашення або оскарження відповідачем не надано.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з’ясування судом обставин справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та відмовити в позові. Посилається на невірний розрахунок сум податкового боргу, його неузгодженість та на наявність коригувань податкової звітності (а.с. 43-47).

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, що не перешкоджає розгляду справи (а.с.67, 68).

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити з підстав зазначених у ній.

Колегія суддів, заслухавши суддю – доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Велагро», 26.12.2014 року зареєстроване Бердянським міськрайонним управлінням юстиції Запорізької області як юридична особа та перебуває на податковому обліку у Бердянської ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області (а.с. 11).

За обліковими даними позивача податковий борг товариства з обмеженою відповідальністю «Велагро» по податку на додану вартість становить 63952,56 грн. (сума визначена податковим повідомленням-рішенням №0003211201 від 12.09.2016 року на загальну суму 14001,00 грн.; сума визначена податковим повідомленням-рішенням №0003461201 від 20.09.2016 року на загальну суму 47490,00 грн.; пеня, нарахована на підставі ст. 129 податкового кодексу України – в розмірі 2461,56 грн.) (а.с.6)

Судом встановлено відсутність в матеріалах справи доказів оскарження відповідачем вищезазначених податкових повідомлень – рішень в адміністративному чи судовому порядку, що свідчить про узгодженість вищезазначених грошових зобов’язань відповідача за податком на додану вартість.

На підставі вищезазначеного, з урахування приписів пункту 59.1 статті 59 Податкового Кодексу України та наявності податкового боргу у відповідача – тобто суми грошового зобов'язання, самостійно узгодженого платником податків, але не сплаченого у встановлений Податковим кодексом України строк, Бердянською ОДПІ правомірно у відповідності вимог податкового законодавства було направлено відповідачеві податкову вимогу форми "Ю" №1869-23 (а.с. 12), яка була отримана останнім 19.10.2015 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.12).

Доказів її скасування або відкликання суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та в розмірах, встановлених законом.

Права органів доходів і зборів на час розгляду справи передбачені ст. 20 Податкового кодексу України.

Положеннями пп. 20.1.8 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що органи державної податкової служби мають право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу.

Приписами п. 36.1, п. 36.2 ст. 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Нормою п. 95.3 ст. 95 ПК України зазначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Враховуючи наявність у відповідача узгодженої суми податкового боргу у розмірі 63952,56 грн., а також те, що відповідачу направлялася податкова вимога за Формою "Ю" №1869-23 від 18.09.2015 року, яка у відповідності до положень п. 58.3 ст. 58 ПК України вважається врученою, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності стягнення з відповідача такого боргу.

Щодо доводів відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме – неналежного повідомлення про дату час та місце розгляду справи, у зв’язку з чим відповідач був обмежений в часі для підготовки своєї правової позиції, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно, якого представник відповідача за довіреністю 10.11.2016 року отримав копію ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 03.11.2016 року про відкриття провадження у справі №808/3279/16 та призначення судового засідання на 23.11.2016 року, яка була направлена на адресу відповідача судовою повісткою (а.с. 1, 25, 27).

Таким чином, відповідач був належним чином сповіщений про розгляд справи за тринадцять днів до судового розгляду, тобто мав достатньо часу для формування своєї правової позиції в зазначених спірних правовідносинах.

Крім того, колегія суддів критично ставиться до твердження відповідача про порушення судом першої інстанції його права на подання своїх доводів та доказів, оскільки відповідач не зазначає в апеляційній скарзі, які саме доводи із зазначенням відповідних доказів, він у зв’язку з цим не зміг надати суду першої інстанції, та вони безпідставно не враховані судом першої інстанції та чи позбавлений він права надати їх до суду апеляційної інстанції. З огляду на зазначене, вказані обставини не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

У межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції об’єктивно, повно, всебічно дослідив обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги суперечать матеріалам справи та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Велагро» залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23.11.2016 року у справі №808/3279/16 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу — з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст рішення виготовлений 30 січня 2017 року.

Головуючий: В.В. Мельник

Суддя: Д.В. Чепурнов

Суддя: С.В. Сафронова