Постанова № 64456809, 24.01.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2017 року справа № 804/15743/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Чумака С. Ю.,

суддів: Гімона М.М. Юрко І.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у справі № 804/15743/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.11.2011 року, яким позивачу нараховано грошове зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 1595446,5 грн., з яких 1063631 грн. за основним платежем та 531815,5 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не зявились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів розглянула справу відповідно до вимог ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» зареєстроване 09.11.1993 року розпорядженням Виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровську, реєстраційний номер № 112/1, свідоцтво про державну реєстрацію від 09.11.93 № 0275. Загальними зборами акціонерів (протокол від 20.01.11 № 11) було прийнято рішення про перейменування ВАТ «Дніпропетровський трубний завод» в Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод».

Посадовими особа мами відповідача на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п.78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст.79 Податкового кодексу України проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПАТ «Дніпропетровський трубний завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року у розмірі 1063631 грн. заявлених до відшкодування на розрахунковий рахунок за липень 2011 року, за результатами якої складено акт № 157/08-02/2-05393122 від 08.11.2011 року.

Перевіркою встановлено порушення:

1) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, ст.201 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту за червень 2011 року на загальну суму 59910,26 грн.

Дане порушення призвело до порушення п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за червень 2011 р. на суму 59910,26 грн.

2) абз. а п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 р. на 1063631,00 грн.

На підставі вказаного Акту винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.11.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1063631 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 531815,5 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.11.2011 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішення позивачу звернувся до суду.

При вирішення справи колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 14.1.181 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього ж Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі Положення), забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення

Таким чином господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З огляду на вказане колегія суддів зазначає, що для встановлення правомірності формування позивачем податкового кредиту звітного періоду дослідженню на реальність підлягають господарські відносини із кожним його контрагентом.

03.06.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ фірма «АВТОЕП» (продавець) укладено договір № 254/5, у відповідності до якого продавець зобовязаний передати у власність покупцю обтірочний матеріал згідно специфікації, який є невідємною частиною вказаного Договору. (т. 2 а. с. 33-34)

На підтвердження господарських операцій позивач надав первинні документи, а саме:

-Податкова накладна (т. 2 а. с. 35)

-Накладна (т. 2 а. с. 36)

-Прибутковий ордер (т. 2 а. с. 37)

-Реєстр платіжних доручень по витратам (т. 2 а. с. 38)

Між ТОВ «Дніпропетровський трубний завод» (замовник) та ТОВ «Аграрно- промисловий центр «Гарант» (Виконавець) укладено договір № 206/5, у відповідності до якого замовник доручає, а виконавець виконує роботи за викликом і подальшої утилізації відпрацьованих з урахуванням цистерн. (т. 2 а. с. 40)

Підтверджуючи виконання вказаного договору позивач надав наступні первинні документи:

-Податкова накладна (т. 2 а. с. 42)

-Акт здачі-прийняття (надання послуг) (т. 2 а. с. 43)

-Реєстр платіжних доручень по витратам (т. 2 а. с. 44)

23.09.2009 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «ПС Инструмент» ( Продавець) укладено договір № 208/5, за яким продавець зобовязується передати у власність Покупця інструмент згідно специфікації, який є невідємною частиною Договору. (т. 2 а.с.46)

На виконання господарських операцій за вказаним договором надав:

-Додаткова угода (т. 2 а. с. 47)

-Податкова накладна (т. 2 а. с. 48)

-Накладна (т. 2 а. с. 49)

-Прибутковий ордер (т. 2 а. с. 50)

-Рахунок (т. 2 а. с. 51)

17.06.2008 року між позивачем (Покупець) та ТОВ «Стандарт Дніпро» (Продавець) укладено договір № 223/5, за умовами якого продавець зобовязаний передати у власність Покупцю (т. 2 а. с. 54-55)

На виконання надано:

-Додаткова угоди № 1 (т. 2 а. с. 56)

-Додаткова угода № 2 (т. 2 а. с. 57)

-Податкова накладна (т. 2 а. с. 58, 61)

-Реєстр платіжних доручень по витратам (т. 2 а. с. 58, 61)

-Видаткова накладна (т. 2 а. с. 59, 62)

-Прибутковий ордер (т. 2 а. с. 60, 63)

-Рахунок (т. 2 а. с. 64)

Крім того, 02.08.2008 року між позивачем (довіритель) та ТОВ «АГ Сервис» (Повірений) укладено договір-доручення № 01/02/12-2008/354/5 на транспортно-експедиторське обслуговування і фрахтування, за умовами якого Повірений від імені і за рахунок Довірителя приймає на себе зобовязання з організації транспортно-експедиторського обслуговування перевезень зовнішньоторговельних і транзитних вантажів Довірителя або направляються Довірителем на адресу Покупця (продавця), вказаного Довірителем, на територію України, країн СНД та інших країн. (т. 2 а.с. 74-77)

На підтвердження здійснення господарських операцій за вказаним договором надав:

-Податкова накладна (т. 2 а. с. 80, 83, 86, 88)

-Акт виконаних робіт (т. 2 а. с. 81, 84, 87, 89)

-Реєстр платіжних доручень по витратам (т. 2 а. с. 82, 85, 90)

Виходячи із змісту перелічених вище документів в їх сукупності, якими позивач підтверджує виконання договорів з контрагентом, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Водночас, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта в обґрунтування висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства на вказані акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, оскільки позивач як платник податку не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання .

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Таким чином, враховуючи надані первинні документи та інші докази на підтвердження реальності здійснення зазначених правочинів позивача з контрагентами, колегія суддів приходить до висновку про протиправність прийнятого податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 18.11.2011 року.

Суд першої інстанції при вирішенні спору дійшов аналогічного висновку, проте колегія суддів вважає, що постанова суду підлягає зміні за наступними підставами.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 163 КАС України постанова суду складається в тому числі з мотивувальної частини, якій зазначаються, зокрема, встановлені судом обставини з посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Отже вказані положення статті закріплюють, що мотивувальна частина постанови повинна містити встановлені судом обставини із посиланням при цьому на докази, які підтверджують вказані факти.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що при постановленні судового рішення суд першої інстанції зробив висновки про підтвердження господарських операцій позивача з контрагентами не навівши при цьому, які обставини виконання цих операцій ним встановлені та якими доказами це підтверджується, що є грубим порушенням вимог п. 1 ч. 3 ст. 163 КАС України.

Таким чином, зміст мотивувальної частини постанови суду першої інстанції суперечить вказаним вимогам процесуального законодавства..

Відповідно до ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно по суті прийнято рішення про задоволення позову, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, у зв'язку з чим постанова суду підлягає зміні в частині обґрунтування мотивів прийнятого рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС задовольнити частково.

Постанову постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року у справі № 804/15743/15 змінити в частині обґрунтування мотивів прийнятого рішення.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції, прийнята в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.

Головуючий:С.Ю. Чумак

Суддя:М.М.Гімон

Суддя:І.В. Юрко