Постанова № 64456629, 02.02.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 року місто Київ №826/19726/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвідо ОСОБА_1простягнення коштів у розмірі 401 486,26 грн., В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів у розмірі 401 486,26 грн.

Відповідною ухвалою суду, згідно з пункту 4 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відкрито скорочене провадження в адміністративній справі.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб.

Перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 вимог підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пунктів 179.1, 179.7 статті 179 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт 12.07.2016 №6954/26-52-13-06/НОМЕР_1 та винесено податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016 №0041791306, яким ОСОБА_1 визначено грошове зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб на суму 239 116,40 грн. основного платежу та 59779,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього - 298 895,50 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 25.08.2016 №0041791306 направлено на адресу фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте повернулось без вручення адресу із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

На обґрунтування наявності у відповідача податкового боргу, контролюючим органом до позову додано довідку від 12.12.2016 №4142/9/26-52-17-42, відповідно до якої сума заборгованості складається із суми податкового зобов'язання 298 895,50 грн. та пені у розмірі 102 590,76 грн.

Слід зазначити, що обгрунтування розміру пені (кількість календарних днів, з якої облікової ставки Національного банку України виходив контролюючий орган тощо) довідка та інші матеріали, додані позивачем до своєї позовної заяви - не містять.

Державною податковою інспекцією у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відносно ОСОБА_1 виставлено податкову вимогу від 10.10.2016 №6930-17, якою відповідачу визначено суму грошового зобов'язання у розмірі на суму 401 486,26 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідач наявність податкового боргу заперечує в повному обсязі, вважає висновки, викладені в акті та повідомленні-рішенні, що покладені в основу адміністративного позову, хибними, необ'єктивними, безпідставними та упередженими.

Так, з акта перевірки вбачається, що податковий орган прийшов до висновку, що платник податків ОСОБА_1 отримав в 2014 році дохід у вигляді суми заборгованості за укладеними цивільно-правовими договорами, за якими минув строк позовної давності у сумі 1 408 000,00 грн., оскільки даний платник протягом трьох років, не розрахувався із товариством з обмеженою відповідальністю "Інтервіамонт" за отримане ним 18.03.2011 від даного товариства у власність майно.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається сума заборгованості платника податку за укладеним ним цивільно-правовим договором, за якою минув строк позовної давності та яка перевищує суму, що становить 50 відсотків місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, крім сум податкової заборгованості, за якими минув строк позовної давності згідно з розділом II цього Кодексу, що встановлює порядок стягнення заборгованості з податків, зборів і погашення податкового боргу. Фізична особа самостійно сплачує податок з таких доходів та зазначає їх у річній податковій декларації.

З наданих суду письмових заперечень та доданих до них документів вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Інтервіамонт" в 2013 році звернулось до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу цінних паперів №№ Б250-1 та Б25І-1 від 18.03.2011, що підтверджується ухвалою від 05.11.2013 у справі №754/18119/13-ц. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 13.07.2016 №754/18119/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24.11.2016 у апеляційному проваджені № 22-ц/796/11800/2016, в задоволені позову було відмовлено.

Таким чином, враховуючи зазначене, товариство з обмеженою "Інтервіамонт" подано позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу цінних паперів № Б250-1 від 18.03.2011 в межах строку позовної давності, в позові було відмовлено через його необґрунтованість, а відтак у платника податків ОСОБА_1 був відсутній об'єкт оподаткування в межах підпункту 164.2.7 пункту 164.2. статті 164 Податкового кодексу України.

Вказаними вище судовими рішеннями встановлено, що оскільки платник податків ОСОБА_1 у 2011 році не укладав правочини з товариством з обмеженою відповідальністю "Інтервіамонт" та не отримав від товариства майно, то й в 2014 році доходу у вигляді суми заборгованості за укладеними цивільно-правовими договорами, за якими минув строк позовної давності, не отримувала, а отже й обов'язку з декларування доходів, як і обов'язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб, не виникало.

Відповідно до вимог статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ні обставини.

Наведене в сукупності свідчить, що позовні вимоги державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не підлягають задоволенню, оскільки визначена платнику податків ОСОБА_1 сума у розмірі 401 486,26 грн. в якості податкового боргу не підтверджено належними та допустимими доказами.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем подано до Окружного адміністративного суду міста Києва позов до державної податкової інспекції у Деснянському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.08.2016 №0041791306, на підставі якого визначено суму податкового боргу.

Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відтак, в силу приписів пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, відповідне грошове зобов'язання є неузгодженим, а відтак не підлягає стягненню.

Водночас, доводи представника відповідача про порушення податковим органом порядку проведення перевірки та вручення акта перевірки не беруться судом до уваги, оскільки дані доводи не стосуються предмету доказування, заявленого в межах даної адміністративної справи.

Згідно з частини першої статті 11, частини першої статті 69, частини першої та частини шостої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 158-163, 167, 183-2, 256, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Літвінова А.В.