Постанова № 64456040, 23.01.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року справа № 823/1646/16

13 год. 48 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Мельниковій О.М.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю, представника відповідача ОСОБА_2 - за довіреністю, третьої особи ОСОБА_3 - особисто, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Уманського державного педагогічного університету імені ОСОБА_4 до управління Держпраці у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування припису,

ВСТАНОВИВ:

04.11.2016 до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся Уманський державний педагогічний університет імені ОСОБА_4 (далі-позивач) до управління Держпраці у Черкаській області (далі-відповідач), у якій просить визнати незаконним та скасувати припис управління Держпраці у Черкаській області від 05.10.2016 № 23-06-32/0412-0301.

Ухвалою суду від 11.01.2017 до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено - ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем з 26.09.2016 по 05.10.2016 була проведена позапланова перевірка додержання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування, за наслідками якою було складено акт № 23-06-32/0412. Висновки акту перевірки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки протиправність дій позивача не доведена, у зв'язку з чим припис 23-06-32/0412-0301 від 05.10.2016, яким вимагається усунути порушення вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України та ст. 116 КЗпП України, п. 2.5, п. 2.6, п. 2.9, п. 2.10 глави 2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», складений на підставі зазначеного акту перевірки, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, звертаючи увагу суду на те, що головним державним інспектором управління Держпраці у Черкаській області ОСОБА_5 проведено позапланову перевірку позивача з 26.09.2016 по 05.10.2016. Результатами перевірки оформлено актом від 05.10.2016 № 23-06-32/0412, згідно якого в ході перевірки виявлено ряд порушень вимог законодавства про працю. У звязку з виявленими порушеннями законодавства про працю ректору Уманського державного педагогічного університету імені ОСОБА_4 05.10.2016 внесено припис № 23-06-32/0412-0301, яким приписано у строк до 05.11.2016 привести у відповідність до вимог чинного законодавства трудові відносини з ОСОБА_3.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що позивач у позові зазначає, що під час припинення трудових відносин відповідно до наказу № 133-к/п від 31.08.2016 університетом було проведено остаточний розрахунок, що підтверджує платіжне доручення № 1661 від 08.09.2016, проте це твердження не відповідає дійсності. Також, зазначає, що запис про звільнення в трудову книжку було зроблено начальником відділу кадрів ОСОБА_6 - 03.10.2016. У цей же день було здійснено запис про видачу трудової книжки в журналі видачі трудових книжок. Разом з тим, відповідно до п. 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок № 58 від 29.07.1993 зазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові його трудову книжку в день звільнення з внесенням до неї запису про звільнення. Також зазначила, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Тому, оскільки фактично датою звільнення було 03.10.2016 й остаточного розрахунку проведено не було, лише виплачені фінансові зобовязання до 08.09.2016, то такі дії позивача свідчать про порушення ст. 47 КЗпП України та ст. 116 КЗпП України, п. 2.5, п. 2.6, п. 2.9, п. 2.10 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, що зазначено в приписі від 05.10.2016 № 23-06-32/0412-0301.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, судом встановлено таке.

Відповідно до абз. 4 п. 3 «Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів» затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за № 1291/21603 (далі - Порядок № 390) позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення субєктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

03.09.2016 до Управління Держпраці у Черкаській області звернулась ОСОБА_3 із відповідною заявою про проведення позапланової перевірки Уманського державного педагогічного університету імені ОСОБА_4, вказаною перевіркою просила зясувати обставини щодо законності її звільнення 31.08.2016.

Згідно листа-згоди Державної служби України з питань праці № 9374/4.1/4.2-ДП-16 від 13.09.2016 управлінням Держпраці у Черкаській області отримано згоду на проведення позапланової перевірки Уманського державного педагогічного університету імені ОСОБА_4.

На підставі листа-згоди Держпраці за № 9374/4.1/4.2-ДП-16 від 13.09.2016 управлінням Держпраці у Черкаській області 15.09.2016 видано наказ № 246-Н «Про проведення позапланових перевірок», згідно якого головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_5 доручено провести позапланову перевірку додержання законодавства з питань праці в Уманському державному педагогічному університеті імені ОСОБА_4 в період з 26.09.2016 по 10.10.2016.

Відповідно до даного наказу видано направлення № 1281 від 15.09.2016 на проведення позапланової перевірки на предмет додержання законодавства з питань праці в Уманському державному педагогічному університеті імені ОСОБА_4.

Головним державним інспектором Вержановською І.Т. за вказаним направленням проведено позапланову перевірку Уманського державного педагогічного університету імені ОСОБА_4 з 26.09.2016 по 05.10.2016.

Відповідно до вимог п. 7 Порядку № 390, за результатами проведеної перевірки складено акт перевірки № 23-06-32/0412 від 05.10.2016, згідно якого в ході перевірки інспектором виявлено ряд порушень вимог чинного законодавства про працю.

У звязку з виявленням порушень законодавства про працю внесено припис № 23-06-32/0412-0301 від 05.10.2016 про усунення виявлених порушень.

Згідно вказаного припису перевіркою встановлено порушення:

-ст. 116 КЗпП України - при припиненні трудового договору з ОСОБА_3, а саме позивачем не проведено остаточного розрахунку з вказаною особою;

-ч. 1 ст. 47 КЗпП України - щодо проведення записів в трудовій книжці при припиненні трудових відносин у липні 2016 року у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону;

-п. 2.5, 2.6, 2.9, 2.10 гл. 2 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок прцівників» № 58 від 29.07.1993 щодо ознайомлення ОСОБА_3 із записами внесеними у трудову книжку; невідповідності записів внесених у трудову книжку, записам проведеним у особову картку.

Вказаним, приписом № 23-06-32/0412-0301 від 05.10.2016 Уманський державний педагогічний університет імені ОСОБА_4 зобовязано привести у відповідність до вимог чинного законодавства трудові відносини з ОСОБА_3

Не погоджуючись із вказаними приписом, позивач звернувся за його оскарженням до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №100 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 929-р, функції і повноваження Державної інспекції України з питань праці передані правонаступникам Державній службі України з питань праці та її територіальним органам.

Держпраці у межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінсоцполітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (підпункт 5 пункту 6 Положення № 96).

Указом Президента України № 386/2011 від 06.04.2011 року затверджено «Положення про Державну інспекцію України з питань праці» (далі - Положення № 386/2011) .

Відповідно до пункту 1 Положення № 386/2011 Державна інспекція України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Як передбачено пунктом 3 Положення № 386/2011 одним із основних завдань Держпраці України є реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю.

Підпунктом 1 пункту 4 Положення № 386/2011 встановлено, що Держпраці України відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування законодавства про працю з питань трудових відносин, надання гарантій і компенсацій.

Згідно підпункту 5 пункту 6 Положення № 386/2011 Держпраці України для виконання покладених на неї завдань має право здійснювати безперешкодно перевірки у виробничих, службових та адміністративних приміщеннях роботодавців, а також перевірки робочих місць працівників, розташованих поза цими приміщеннями, з метою нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, ознайомлюватися під час проведення перевірок з інформацією, документами і матеріалами та одержувати від роботодавців, необхідні для виконання повноважень Держпраці України копії або витяги з документів, ведення яких передбачено законодавством про працю (у тому числі з питань, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Положення) та законодавством про зайнятість.

Пунктом 7 Положення № 386/2011 передбачено, що Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 389, наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року за № 1291/21603, затверджено «Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів».

Відповідно до частин 1, 2, 3 Порядку № 390 від 02.07.2012 року, він встановлює процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці у межах повноважень, визначених Конвенціями Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року N 1985-IV, та № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08 вересня 2004 року № 1986-IV, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2010 року № 1059 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання у частині додержання вимог законодавства про працю та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)», Положенням про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 386.

Право проведення перевірок мають посадові особи Держпраці України та її територіальних органів, які відповідно до своїх посадових обов'язків мають повноваження державного інспектора з питань праці.

Інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених «Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

Відповідно до частини 6 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Як встановлено судом, управління Держпраці у Черкаській області області проведено перевірку Уманського державного педагогічного університету імені ОСОБА_4 з питань додержання суб'єктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Щодо порушень виявлених під час перевірки та зазначених в оскаржуваному приписі від 05.10.2016 № 23-06-32/0412-0301 суд зазначає, наступне.

Відповідно до «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці України № 58 від 29.07.1993 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 2.5. визначеної Інструкції передбачено, що з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на підставі наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення і звільнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний ознайомити працівника під розписку в особистій картці (типова відомча форма № П-2, затверджена наказом Мінстату України від 27 жовтня 1995 року № 277, в якій має повторюватися відповідний запис з трудової книжки (вкладиша).

В силу ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вумоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Абзацом 5 ст. 235 КЗпП України визначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Вказана правова норма також міститься в п. 4 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», якою визначено, що при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У відповідності до вимог ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Верховний Суд України в постанові від 15 вересня 2015 року по справі № 21-1765а15 вказав на те, що обовязок роботодавця щодо виплати середнього заробітку на час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України.

Тобто, підставою відповідальності власника або уповноваженого ним органу є склад правопорушення, який включає два юридичні факти:

- порушення строків розрахунку при звільненні;

- вина власника чи уповноваженого ним органу.

Щодо видачі належно оформленої трудової книжки у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України судом встановлено, наступне.

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до Уманського міськрайонного суду суду Черкаської області з позовом щодо оскарження наказу від 30.06.2015 № 113-к/п про звільнення на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.12.2015 ОСОБА_3 відмовлено у задоволені позовних вимог.

В подальшому, рішенням апеляційного суду Черкаської області від 22.03.2016 рішення суду першої інстанції скасовано, визнано незаконним та скасовано наказ Уманського державного педагогічного університету імені ОСОБА_4 від 30.06.2015 № 113-к/п, в частині звільнення ОСОБА_3 у звязку з закінченням терміну строкового трудового договору.

На виконання рішення апеляційного суду Черкаської області від 22.03.2016 вказану особу було поновлено на посаді професора кафедри загальної педагогіки, педагогіки вищої школи та управління в Уманському державному педагогічному університеті імені ОСОБА_4 з 01.07.2015 (з дня звільнення).

29.06.2016 рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ задоволено касаційну скаргу позивача, скасовано рішення апеляційного суду Черкаської області від 22.03.2016 про поновлення ОСОБА_3 на роботі та залишено без змін рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 16.12.2015.

На підставі вказаного рішення 31.08.2016 № 133-к/п ОСОБА_3, звільнено у звязку із закінченням терміну строкового трудового договору на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України.

В підтвердження здійснення розрахунку з ОСОБА_3 позивачем до матеріалів справи надано платіжне доручення № 1661 від 08.09.2016 про сплату 16 009 грн 77 коп.

З наданих до матеріалів справи документів, а саме актів Уманського державного педагогічного університету імені ОСОБА_4 від 31.08.2016 № 9, від 09.09.2016 № 10, від 28.09.2016 № 11, від 29.09.2016 № 12 та листів від 08.09.2016 № 2246/01 та від 09.09.2016 № 2261/01, за підписом начальника відділу кадрів ОСОБА_6, ректора та тимчасово виконуючого обовязки ректора університету, судом встановлено, що ОСОБА_3 не надавала позивачу змоги здійснити запис в трудовій книжці стосовно наказу про її звільнення від 31.08.2016 № 133-к/п та вручення розрахункового листа про остаточний розрахунок, ігнорувала звернення позивача з даного питання.

Суд, не бере до уваги твердження ОСОБА_3, що фактичною датою її звільнення є 03.10.2016, а тому при затримці видачі трудової книжки з вини власника їй повинен бути сплачений середній заробіток за весь час вимушеного прогулу і днем звільнення вважається день видачі трудової книжки - 03.10.2016, оскільки вказана особа не зявлялась до позивача та створювала перепони, які недавали позивачу змоги внести запис щодо наказу про звільнення від 31.08.2016 № 133-к/п.

В судовому засіданні також були допитані свідки - ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Зокрема, свідок ОСОБА_6, яка обіймає посаду начальника відділу кадрів Уманського державного педагогічного університету імені ОСОБА_4, в судовому засіданні пояснила, що в зв'язку з прийняттям рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ колишнім працівником відділу кадрів помилково було видано трудову книжку ОСОБА_3 без внесення до неї відповідного запису. Крім того зазначила, що нею як начальником відділу кадрів 31.08.2016 в присутності інших співробітників університету ознайомлено ОСОБА_3 з наказом № 133-к/п від 31.08.2016 про звільнення, проте остання відмовилась надати трудову книжку для внесення відповідного наказу, що також підтверджується актом від 31.08.2016 № 9. Також зазначила, що нею неодноразово здійснювалися спроби повідомити ОСОБА_3 засобами телефонного звязку про необхідність прибуття до відділу кадрів університету для внесення до трудової книжки відповідного запису про звільнення. Крім того, зазначила, що ОСОБА_3 направлявся лист, яким їй пропонувалось звернутися до відділу кадрів університету для приведення записів у трудовій книжці до вимог трудового законодавства та отримання розрахункового листа по остаточному розрахунку.

Свідок ОСОБА_5, яка займає посаду головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Черкаській області у судовому засіданні пояснила, що під час перевірки позивача нею виявлено та зафіксовано в акті перевірки ряд порушень трудового законодавства. Також зазначила, що запис у трудову книжку ОСОБА_3 здійснено - 03.10.2016 на підставі наказу від 31.08.2016 № 133-к/п. Виплата остаточного розрахунку та перерахунку проведена станом на 08.09.2016. Таким чином на дату фактичного звільнення з роботи - 03.10.2016 остаточний розрахунок з працівницею у повному обсязі не проведено, що є грубим порушенням ст. 47,116, 117 КЗпП України, оскільки належно оформлену трудову книжку ОСОБА_3 отримала лише 03.10.2016.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в заяві від 03.09.2016, про проведення позапланової перевірки позивача ОСОБА_3 ставилось питання про доручення проведення перевірки - головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Черкаській області саме ОСОБА_7, яка встановила ряд порушень законодавства про працю та прийняла оскаржуваний припис від 05.10.2016 № 23-06-32/0412-0301, що дає підстави вважати, що вказана особа могла мати упереджене ставлення під час проведення перевірки.

Виходячи із встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність вини позивача щодо невчасності внесення до трудової книжки відповідного запису про звільнення ОСОБА_3, оскільки позивач з свого боку здійснив всі необхідні дії для внесення до трудової книжки відповідного запису.

Крім того, юридичні підстави виникнення трудових правовідносин визначаються формами реалізації громадян права на працю. Для виникнення трудових правовідносин мають відбутися взаємні правомірні волевиявлення їх учасників саме з наміром викликати передбачені законом наслідки. У більшості випадків воля кожного з учасників трудових правовідносин знаходить своє вираження у трудовому договорі (контракті). Укладення трудового договору означає, що і працівник і власник набули прав і взяли на себе обов'язки, встановлені для сторін трудового договору законодавством про працю і у разі розірвання трудового договору взаємні права та обовязки для працівника і власника припиняються.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що оскаржуваним приписом № 23-06-32/0412-0301 від 05.10.2016 Уманський державний педагогічний університет імені ОСОБА_4 зобовязано привести у відповідність до вимог чинного законодавства трудові відносини з ОСОБА_3

Разом з тим, суд звертає увагу, на час проведення перевірки позивача щодо додержання останнім законодавства з питань праці в період з 26.09.2016 по 10.10.2016 трудові правовідносини Уманського державного педагогічного університету імені ОСОБА_4 з ОСОБА_3 вже були припиненні на підставі наказу від 31.08.2016 № 133-к/п.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є, зокрема: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржуваний припис від 05.10.2016 № 23-06-32/0412-0301 таким, що підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис управління Держпраці у Черкаській області від 05.10.2016 № 23-06-32/0412-0301.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Черкаській області (ідентифікаційний код 39881228) на користь Уманського державного педагогічного університету імені ОСОБА_4 (ідентифікаційний код 02125639) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанова складена у повному обсязі 30.01.2017.