Постанова № 64456035, 31.01.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року справа № 823/1978/16

м. Черкаси

12 год. 25 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

при секретарі - Трегулову Б.Л.,

за участю:

представника позивача ТОВ «Сокар Петролеум» Кисленка О.В. - за довіреністю,

представника відповідача ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області Крицького Ю.Г. - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сокар Петролеум" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Сокар Петролеум" звернулось в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкасах ГУ ДФС у Черкаській області № 0000224000 від 25.07.2016.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що в ході фактичної перевірки АЗС, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., на території Глибочинської сільської ради, а/д М-06 Київ-Чоп, км. 127+041-127+129 (праворуч) та яка експлуатується ТОВ "Сокар Петролеум" виявлено, що фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС не відповідають обліковим залишкам: розбіжність складається із надлишку ПММ на загальну суму 3 587,98грн. Вказані висновки податкового органу, які відображені в акті № 0161/06/2301/РРО/38305367 від 04.07.2016 та які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення є на думку позивача безпідставними, оскільки, висновки контролюючого органу про наявність на АЗС не облікованого товару зроблено на підставі співставлення даних Х-звіту з фактичною кількістю ПММ, який не являється первинним документом. Сама по собі відсутність за місцем реалізації товарів первинних документів, якими підтверджується їх оприбуткування після проведення планової інвентаризації, ще не свідчить про те, що підприємство реалізує не обліковані товари і не є підставою для застосування санкцій. Окрім того, позивач вважає, що виявлення реальних та фактичних залишків нафтопродуктів в резервуарному парку можливо лише шляхом проведення їх інвентаризації, а в період проведення фактичної перевірки взагалі не проводилась інвентаризація залишку нафтопродуктів в резервуарах, що підтверджується відсутністю форм №3-НП, №7-НП, №23-НП, акту інвентаризації форми №20-НП, порівняльної відомості результатів інвентаризації нафтопродуктів форми №27-НП, відомості наявності нафтопродуктів в технологічних трубопроводах форми №35-НП, та підписів всіх членів інвентаризаційної комісії.

В судовому засіданні представник ТОВ "Сокар Петролеум" позовні вимоги підтримав в повному обсязі тf просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав викладених в запереченні. Твердження представника позивача щодо відсутності надлишку неоприбуткованого пального на АЗС, на думку останнього, є необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України та Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №281/171/578/155 від 20.05.2008, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС мають відповідати обліковим залишкам надходження нафтопродуктів за певний проміжок часу, що підтверджені відповідними документами (ТТН), змінного звіту АЗС за формою №17- НП, за вирахуванням кількості відпущених нафтопродуктів за сумарними показниками лічильників паливно-роздавальних колонок. Обсяг реалізації нафтопродуктів, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах реєстраторів розрахункових операцій за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. У зв'язку із вищевикладеним, представник відповідача вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що посадовими особами ГУ ДФС у Житомирській області на підставі направлень на перевірку від 22.06.2016 №№ 863, 864 та №865 проведено фактичну перевірку АЗС, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., на території Глибочинської сільської ради, а/д М-06 Київ-Чоп, км. 127+041-127+129 (праворуч) та яка експлуатується ТОВ "Сокар Петролеум". Результати перевірки оформлені актом № 0161/06/2301/РРО/38305367 від 04.07.2016.

Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме виявлено, що фактичні залишки нафтопродуктів на АЗС не відповідають обліковим залишкам, розбіжність із надлишку ПММ (з урахуванням похибки 0,8%) становить 3 587,98грн. (ДП Extra 55,15л. на суму 1 212,75грн., ДП Nano 113,16л. на суму 2 375,23грн.).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.07.2016 № 0000224000, яким до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у розмірі 7 175,96грн.

Вищевказане ППР було оскаржено позивачем в адміністративному порядку 08.08.2016 до ГУ ДФС у Черкаській області, а 17.10.2016 до ДФС України, які своїми рішеннями від 05.10.2016 та від 12.12.2016 залишили його без змін, а скарги без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд враховує, що відповідно до що згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР) передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/ або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлено Інструкцією №281/171/578/155.

У відповідності до підпункту 10.2.10 пункту 10.2 Інструкції №281/171/578/155 на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., на території Глибочинської сільської ради, а/д М-06 Київ-Чоп, км. 127+041-127+129 (праворуч) та яка експлуатується ТОВ "Сокар Петролеум" за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП.

Всупереч наведених вимог Інструкції №281/171/578/155, у матеріалах адміністративної справи відсутні докази проведення записів в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП та занесення даних про оприбутковані нафтопродукти до змінного звіту АЗС за формою №17-НП.

Виходячи з положень підпункту 10.3.1.3 пункту 10.3 Інструкції №281/171/578/155 облік реалізації нафтопродуктів ведеться через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений до фіскального режиму роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій кожною АЗС, яка здійснює розрахунки із споживачами готівкою. Відпуск нафтопродуктів за готівку відображається у Змінному звіті АЗС за формою №17-НП.

За змістом положень підпунктів 10.3.2-10.3.4 Інструкції №281/171/578/155, відпуск нафтопродуктів за готівку, талони, платіжні картки відображається у змінному звіті АЗС за формою №17-НП. Відпуск нафтопродуктів за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем, та відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою №16-НП.

Підпунктами 4.2.5.4-4.2.5.6 пункту 4.2 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що для дистанційного керування паливно-роздавальними колонками мають використовуватись технічні засоби, що належать до складу спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів, унесених до Державного реєстру електронних контрольно-касових апаратів і комп'ютерних систем України для сфери застосування на АЗС. Зазначені засоби мають відповідати технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для сфери застосування на АЗС та забезпечувати реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів.

Місцеве керування паливно-роздавальними колонками має передбачати можливість функціонування з РРО.

Обсяг реалізації нафтопродукту, що фіксується лічильником сумарного обліку паливно-роздавальних колонок за певний проміжок часу, має збігатися з обсягом реалізації, відображеним у звітних документах касового апарата за всіма формами оплати за цей самий проміжок часу. При цьому розбіжність за добу між показами лічильника сумарного обліку і даними звітних документів касового апарата не повинна перевищувати 0,1 % від об'єму відпущених пального або олив.

З аналізу наведених вимог Інструкції №281/171/578/155 вбачається, що після оприбуткування нафтопродуктів, дані лічильника сумарного обліку паливно-роздавальних колонок, система керування паливно-роздавальними колонками та реєстратори розрахункових операцій діють як одне ціле та не повинні мати розбіжностей даних більш ніж на 0,1 %., як наслідок, дані про оприбутковане за даними бухгалтерського обліку пального повинні відповідати даним реєстратора розрахункових операцій, а тому судом не береться до уваги твердження представника позивача про те, що денний Х-звіт не може засвідчувати документальні залишки пального на АЗС.

Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Отже, будь-які порушення вимог наведеного Закону стосуються порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому дані реєстратора розрахункових операцій в обов'язковому порядку є носієм доказової інформації про обіг пального на АЗС. При цьому, єдиним можливим способом перевірки наявності неоприбуткованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АЗС за формою №16-НП та №17-НП, даних РРО з фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС та кількістю реалізованих нафтопродуктів. Якщо різниця показників є меншою ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку.

Суд вважає необґрунтованим доводи позивача, що виявлення не облікованого товару можливо лише шляхом проведення інвентаризації та складення відповідних форм №3-НП, №7-НП, №23-НП, акту інвентаризації форми №20-НП, порівняльної відомості результатів інвентаризації нафтопродуктів форми №27-НП, відомості наявності нафтопродуктів в технологічних трубопроводах форми 35-НП, з огляду на наступне.

Розділ 13 Інструкції №281/171/578/155 регулює порядок проведення інвентаризації нафти та нафтопродуктів на підприємствах.

Відповідно до пункту 13.5 Інструкції №281/171/578/155 для здійснення інвентаризації розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі і постійно діючі інвентаризаційні комісії, до складу яких залучаються особи, що мають досвід здійснення інвентаризації. Забороняється вводити до складу робочої інвентаризаційної комісії головного бухгалтера підприємства та матеріально відповідальних осіб. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально відповідальних осіб одного й того самого працівника два рази підряд. Розпорядчим документом керівника підприємства установлюються терміни початку та завершення робіт з інвентаризації.

Пунктом 13.13 Інструкції №281/171/578/155 передбачено, що результати вимірювань у резервуарах і технологічних трубопроводах інвентаризаційною комісією заносяться до журналу реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №7-НП, а також до акта вимірювання нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою №3-НП (додаток 26). Розрахунки наявності нафти та/або нафтопродуктів у технологічних нафтопродуктопроводах підприємств заносяться до відомості наявності нафтопродуктів (нафти) у технологічних нафтопродуктопроводах за формою №23-НП (додаток 27) та на АЗС до відомості нафтопродуктів у технологічних трубопроводах АЗС за формою №35-НП (додаток 28).

З урахуванням вищевказаного суд дійшов висновку, що вказаний порядок стосується проведення внутрішньої інвентаризації нафтопродуктів на підприємствах після призначення розпорядчим документом керівника підприємства інвентаризаційної комісії та встановлення ним термінів початку та завершення робіт з інвентаризації, однак, вказаний порядок не поширює свою дію на випадки проведення фактичної перевірки контролюючими органами, оскільки не містить жодних норм, які регулюють порядок проведення інвентаризації в такому випадку.

Суд також наголошує, що в ході розгляду справи підтверджено факт наявності надлишків пального на вищевказаній АЗС - представником позивача надано до суду накладну № 2318 від 02.07.2016 якою оприбутковано надлишки пального на останній день проведення перевірки.

В силу положень ст. 20 Закону №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Зважаючи, що в ході проведення перевірки встановлено наявність на АЗС позивача необлікованих нафтопродуктів, загальна вартість яких склала 3 587,98грн., тому суд вважає обґрунтованим застосування до позивача штрафних санкцій передбачених ст. 20 Закону №265/95-ВР у розмірі 7 175,96грн. (3 587,98грн. х 200%).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач довів, що під час вчинення дій з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому вимоги ТОВ "Сокар Петролеум" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлений 01.02.2017 року