Постанова № 64455903, 31.01.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/1478/16

31 січня 2017 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Кухар О.Л.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача Ковальової Н.С., Федорів Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області, відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії заступника начальника - начальника управління податків і зборів з фізичних осіб Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області Гузенкова Володимира Васильовича щодо складання та направлення податкового повідомлення-рішення № 132480-13 від 30 червня 2016 року, на підставі якого ОСОБА_4 23 червня 2016 року був безпідставно сплачений транспортний податок у розмірі 25000 грн. за 2015 рік;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області № 132480-13 від 30 червня 2016 року, відповідно до якого ОСОБА_4 23 червня 2016 року був безпідставно сплачений транспортний податок у розмірі 25000 грн. за 2015 рік.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами.

Згідно договору купівлі-продажу від 27 березня 2013 року ОСОБА_4 придбала автомобіль Land Rover Range Rover Sport 3.0, вартістю 840373,40 грн.

23 серпня 2016 року позивачкою сплачено транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області № 132480-13 від 30 червня 2016 року. Позивачка вважає, що сплатила транспортний податок за 2015 рік.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням позивачка подала скаргу до Головного управління ДФС у Тернопільській області, у якій просила скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області № 132480-13 від 30 червня 2016 року та повернути їй безпідставно сплачені як транспортний податок за 2015 рік кошти в сумі 25000 грн. Скарга ОСОБА_4 залишена без задоволення. У відповіді на скаргу зазначено, що належний позивачці автомобіль є об'єктом оподаткування транспортним податком на 2016 рік і податковим повідомленням-рішенням визначено податкове зобов'язання за 2016 рік.

З такою позицією Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області ОСОБА_4 не погоджується та вважає, що в 2016 році могли бути визначені податкові зобов'язання лише за 2015 рік. В обґрунтування позовних вимог посилається на норми Податкового кодексу України (далі - ПК України) та Бюджетного кодексу України, відповідно до яких зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Враховуючи те, що зміни до податкового законодавства щодо зміни елементів транспортного податку були внесені наприкінці 2015 року, позивачка вважає, що контролюючий орган може застосовувати їх та здійснювати відповідні нарахування виключно починаючи з січня 2017 року.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, а також заперечив правильність визначення відповідачем середньоринкової вартості транспортного засобу Land Rover Range Rover Sport 3.0, належного ОСОБА_4, без урахування додаткових характеристик автомобіля (зі слів представника «комплектації та опцій, які впливають на таку вартість, як-от, матеріал обшивки салону, матеріал панелі приладів, дисків, наявність люку тощо»). Також звернув увагу на несвоєчасне вручення податкового повідомлення-рішення платнику податків та відсутність розрахунку податкового зобов'язання до такого податкового повідомлення-рішення.

Представник позивачки у судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених в запереченнях від 20 грудня 2016 року. В обґрунтування заперечень зазначили, що контролюючим органом встановлено, що позивачка є власником транспортного засобу, який є об'єктом оподаткування транспортним податком, у зв'язку з чим Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області відповідно до приписів статті 267 ПК України визначено податкові зобов'язання з транспортного податку за 2016 рік та направлено на адресу ОСОБА_4 відповідне податкове повідомлення-рішення. При цьому, вартість транспортного засобу марки Land Rover, модель Range Rover Sport 3.0, 2013 року випуску, визначена за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, нормативного пробігу легкового автомобіля. З покликанням на норми законодавства вважають, що Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області правомірно та своєчасно прийнято та направлено позивачці оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а тому відсутні підстави для його скасування та визнання дій відповідача протиправними. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належить автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover Sport 3.0, 2013 року випуску, об'єм циліндрів двигуна 2993 сантиметрів кубічних, реєстраційний номер НОМЕР_1, дата реєстрації транспортного засобу - 30 березня 2013 року, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_2 про реєстрацію згаданого вище транспортного засобу (а. с. 18, 72).

ОСОБА_4 придбала даний автомобіль у товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Пауер Моторз» на підставі договору купівлі-продажу № ЛРсА-0001/086 від 27 березня 2013 року, в якій вартість транспортного засобу визначена у розмірі 840373,40 грн. (а. с. 13-14).

27 січня 2015 року Тернопільською міською радою прийнято рішення за №6/55/13 «Про внесення змін до рішення від 05 січня 2011 року № 6/4/3 «Про місцеві податки і збори»» та затверджено Положення про податок на майно, яке розміщене на офіційному веб-сайті Тернопільської міської ради http://www.rada.te.ua. Згідно з таким рішення Тернопільської міської ради та Положенням про податок на майно з 01 січня 2015 року встановлено місцевий податок - транспортний податок, ставка транспортного податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до статті 267 ПК України.

26 січня 2016 року Тернопільською міською радою прийнято рішення за №7/5/1 «Про внесення змін до рішення від 30 червня 2015 року № 6/60/27 «Про місцеві податки і збори»» та затверджено Положення про податок на майно, яке оприлюднене на офіційному веб-сайті Тернопільської міської ради http://www.rada.te.ua. (а. с. 46-52).

Згідно з таким рішенням Тернопільської міської ради та Положенням про податок на майно з 01 січня 2016 року об'єктом оподаткування транспортним податком визначено легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті. Ставка транспортного податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування.

Також судом встановлено, що 30 червня 2016 року Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України винесене податкове повідомлення-рішення № 132480-13, яким ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. (а. с. 36). В даному випадку позивачці визначено транспортний податок за 2016 рік.

Таке податкове повідомлення-рішення надіслане ОСОБА_4 рекомендованим листом з повідомленням про вручення 30 червня 2016 року та вручене адресату 07 липня 2016 року, що підтверджується фіскальним чеком відділення зв'язку «Укрпошта» про надіслання рекомендованої кореспонденції позивачці та повідомленням про вручення поштового відправлення, оригінали яких оглянуті у судовому засіданні, а копії долучені до матеріалів адміністративної справи (а. с. 75).

Як слідує з матеріалів справи та пояснень представників відповідача, таке податкове зобов'язання було визначене контролюючим органом ОСОБА_4 у зв'язку з належністю останній вказаного вище автомобіля Land Rover, що встановлено на підставі даних територіального сервісного центру МВС у Тернопільській області (а. с. 65).

Щодо визначення вартості транспортного засобу, то представники відповідачів надали суду відповідний розрахунок проведений податковим органом перед прийняттям податкового повідомлення-рішення 23 червня 2016 року, який підтверджував середньоринкову вартість транспортного засобу марки Land Rover, модель Range Rover Sport 3.0, внутрішнього згорання, дизель, АТ, 2013 року випуску, нормативний пробіг 81000 км у розмірі 1154227,50 грн. (а. с. 74).

Також судом встановлено, що ОСОБА_4 перераховано до місцевого бюджету транспортний податок 23 серпня 2016 року, про що свідчать долучені позивачкою до матеріалів справи копії квитанцій від 23 серпня 2016 року про сплату коштів на загальну суму 25000 грн. При цьому, представник позивачки, подавши 05 грудня 2016 року уточнену позовну заяву, просив визнати протиправними дії та скасувати податкове повідомлення-рішення № 132480-13 від 30 червня 2016 року, на підставі якого ОСОБА_4 23 червня 2016 року був безпідставно сплачений транспортний податок у розмірі 25000 грн. З огляду на наявні у матеріалах справи докази, встановлено, що сплатила позивачка транспортний податок 23 серпня 2016 року, а не 23 червня 2016 року, тому суд допускає, що в прохальній частині позовної заяви допущена описка.

З матеріалів адміністративної справи також вбачається, що ОСОБА_4 29 вересня 2016 року подала до Головного управління ДФС у Тернопільській області скаргу на податкове повідомлення-рішення № 132480-13 від 30 червня 2016 року. Рішенням від 21 жовтня 2016 року № 379/6/19-00-10-01-06/9716 «Про розгляд скарги» скаргу платника залишено без розгляду та повернуто скаржнику через пропущення законодавчо встановленого 30-денного строку для подання скарги. При цьому, зі змісту відповіді слідує, що Головним управлінням ДФС у Тернопільській області наведено обґрунтування прийнятого податкового повідомлення-рішення про визначення ОСОБА_4 транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік (а. с. 16-17).

Предметом судового розгляду є правомірність дій та прийнятого Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області податкового повідомлення-рішення від 30 червня 2016 року № 132480-13.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує таке.

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 ПК України було введено новий транспортний податок.

Відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Положенням підпункту 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України було визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Законом України від 24 грудня 2015 року N 909-VIII, який набрав чинності 01 січня 2016 року, було внесено зміни до ПК України, у зв'язку з чим підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України викладено в новій редакції.

Так, підпункт 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Відповідно підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 ПК України фізичні особи - платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: а) об'єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку, б) розміру ставки податку, в) нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об'єкт оподаткування, перехід права власності на об'єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України.

Перевіряючи обґрунтованість доводів представника ОСОБА_4 про те, що легковий автомобіль марки Land Rover, модель Range Rover Sport 3.0, з об'ємом двигуна 2993 куб. см., 2013 року випуску, дата реєстрації транспортного засобу - 30 березня 2013 року не є об'єктом оподаткування транспортним податком, оскільки контролюючим органом не вірно визначено середньоринкову вартість транспортного засобу, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 24 грудня 2015 року № 928 з 01 січня 2016 року мінімальна заробітна плата становить 1378 грн.

Отже, для того, щоб транспортний засіб підпадав під визначення об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 267.2.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України, його середньоринкова вартість має складати більше 750 х 1378 грн. = 1 033 500 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 66 затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі за текстом - Методика), якою встановлено механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Пунктом 2 Методики передбачено, що середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., N 44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Відповідно до пункту 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403, середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Відповідно до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459, вказане Міністерство є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

На офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розміщена інформація для визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів.

З метою отримання інформації про середньоринкову вартість легкового автомобіля марки Land Rover, модель Range Rover Sport 3.0, з об'ємом двигуна 2993 куб. см., 2013 року випуску, суд зобов'язував представника позивачки надати відомості про пробіг автомобіля та провести розрахунок середньоринкової вартості легкового автомобіля з урахуванням фактичного пробігу.

Проте представник ОСОБА_4 вимоги протокольної ухвали суду від 24 січня 2017 року не виконав, не надав суду відомостей про пробіг транспортного засобу та не провів розрахунок середньоринкової вартості легкового автомобіля з урахуванням фактичного пробігу.

Згідно з розрахунком, наданим відповідачем, проведеним на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України станом на 23 червня 2016 року, вартість легкового автомобіля марки Land Rover, модель Range Rover Sport 3.0, внутрішнього згорання, дизель, АТ, 2013 року випуску, що перебуває у власності позивачки, становить 1154227,50 грн. (а. с. 74), тобто понад 10335000,00 грн. Відтак, такий автомобіль у 2016 році належав до об'єктів оподаткування транспортним податком.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із частиною шостою статті 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Суд наголошує, що позивачкою та її представником, у тому числі на вимогу суду, не представлено жодних доказів того, що належний ОСОБА_4 автомобіль, станом на 01 січня 2016 року мав вартість меншу, ніж вона розрахована згідно з Методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

З пояснень представника позивачки вбачається, що останній заперечує дані відповідача в частині проведеного ним розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу лише щодо неврахування при такому розрахунку «комплектації та опцій автомобіля». Суд звертає увагу, що Методикою та Порядком визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403, чітко регламентовано механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей оподаткування і вимоги такого порядку дотримані відповідачем.

Середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується з урахуванням ціни нового транспортного засобу в Україні. Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів). Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку. Ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об'єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану. Аналогічними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: тип кузова (седан, універсал тощо); призначення (дорожні, позадорожні); тип двигуна (бензиновий, дизельний тощо); робочий об'єм двигуна; привод тягових коліс (передньоприводні, задньоприводні, повноприводні); тип коробки переключення передач; габаритні розміри; комплектація (пункти 5-6 Методики).

Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області правомірно використала інформацію з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку про середньоринкову вартість автомобіля, який належить позивачці, з урахуванням марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач та пробігу.

Також суд звертає увагу, що ОСОБА_4 не надано суду будь-яких документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля і які не враховані відповідачем. Матеріали справи не містять також доказів звернення позивачки до контролюючого органу в порядку підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 ПК України, тобто якщо були виявлені розбіжності між даними контролюючого органу та даними, платника податку, останній мав можливість надати податковому органу оригінали відповідних документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля.

Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною особою за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 58.1 статті 58 ПК України установлено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 ПК України.

Таким чином, суд, виходячи з наведених вище норм податкового законодавства, резюмує, що за загальним правилом визначення сум грошового зобов'язання з транспортного податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб провадиться контролюючим органом шляхом надсилання (вручення) платнику податків відповідного податкового повідомлення-рішення в разі наявності у власності такого платника податків автомобіля, що є об'єктом оподаткування.

У спірному випадку відповідачем з дотриманням наведених положень ПК України, підставно сформовано та надіслано ОСОБА_4 податкове повідомлення-рішення № 132480-13, яким позивачці визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000,00 грн. за 2016 рік. При цьому відповідачем дотримані строки для формування та направлення такого податкового повідомлення-рішення.

Так, підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення сформоване Тернопільською ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області 30 червня 2016 року та цього ж дня направлене поштовим зв'язком платнику податків. Трактування позивача, про необхідність до 1 липня не лише сформувати, а й вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення є довільним трактуванням законодавчої норми.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

З аналізу даної норми та змісту Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204, слідує, що контролюючий орган має право надіслати податкове повідомлення-рішення поштовим зв'язком або вручити особисто платнику податків.

Відтак, контролюючий орган має до 1 липня звітного року прийняти відповідне податкове повідомлення-рішення про визначення платнику податків податкового зобов'язання та надіслати його фізичній особі за місцем його проживання, або використати альтернативний спосіб та вручити платнику податків таке податкове повідомлення-рішення під розписку особисто чи законному представнику. Сплата податку визначається з дня вручення податкового повідомлення-рішення, а саме 60 днів з дня вручення.

Відповідачем до 1 липня 2016 року сформовано та направлено платнику податків ОСОБА_4 оскаржуване податкове повідомлення-рішення, тобто своєчасно, що спростовує твердження представника позивачки.

Щодо мотивації представника позивачки про відсутність в податковому повідомленні-рішенні періоду, за який визначено податок, та не надіслання розрахунку податкового зобов'язання, то суд враховує таке.

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області від 30 червня 2016 року № 132480-13 містить підставу нарахування податкового зобов'язання; посилання на норму ПК України, якою нарахування транспортного податку покладено на податкові органи; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; граничні строки сплати грошового зобов'язання; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення, тобто податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам пункту 58.2 статті 58 ПК України. Крім того, відповідно до підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України платнику направлені відповідні платіжні реквізити для перерахування коштів одночасно з податковим повідомленням-рішенням (а. с. 36). Законодавець не вимагає вказувати у податковому повідомленні-рішенні період нарахування податкового зобов'язання, на що звертав увагу представник позивачки.

Щодо відсутності розрахунку податкового зобов'язання, який мав би, на думку представника позивачки, надсилатися разом з податковим повідомленням-рішенням, то суд звертає увагу, що в даному випадку ставка податку є сталою - 25000 грн., будь-який розрахунок податкового зобов'язання податковим органом не проводився, а тому й не надсилався платнику податків. Пункту 58.2 статті 58 ПК України передбачає надіслання розрахунку податкового зобов'язання лише за його наявності.

Також суд не бере до уваги обґрунтування представника позивачки про те, що враховуючи зміни в законодавстві щодо такого місцевого податку як транспортний податок, а також несвоєчасне прийняття рішень місцевими радами, такий податок належало за 2015 рік справляти у 2016 році, а за 2016 рік буде можливим нараховувати у 2017 році, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 ПК України).

Зі змісту наведених законодавчих норм випливає, що встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов'язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Одночасно підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов'язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разі може бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

В ситуації із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону щодо реформи набрали чинності з 01 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов'язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити пановим періодом 2015 рік.

Плановим відповідно до норми пункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Отже, рішення місцевих рад щодо транспортного податку, прийняті у 2015 році, могли встановлювати плановим лише 2016 рік.

Таким чином, з урахуванням норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році та опубліковані протягом 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатися встановленим місцевою радою.

Проте правове регулювання відповідних правовідносин у 2016 році не є тотожним ситуації, що мала місце в 2015 році.

Суд зазначає, що 24 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01 січня 2016 року, яким внесено зміни і доповнення до ПК України в частині транспортного податку.

Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві положення» наведеного Закону рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що запроваджуючи змінений транспортний податок у 2016 році законодавець обмежив дію пункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, передбачивши, що ця норма не поширюється на рішення місцевих рід про встановлення місцевих податків на 2016 рік.

В такий спосіб Верховною Радою України було змінено правове регулювання питання запровадження місцевих податків, і зокрема, транспортного податку. Відповідно, усі передбачені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України наслідки, в тому числі послідовність дій місцевих рад щодо прийняття та опублікування рішень про встановлення місцевих податків, не застосовуються.

За таких обставин, є підстави вважати, що в 2016 році справляння транспортного податку відбуваються в силу дії норм ПК України незалежно від прийняття рішення місцевими радами.

Що стосується посилання позивачки на приписи підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК (принцип стабільності), то суд враховує таке.

Зазначеною нормою передбачено, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Аналіз змісту цієї норми засвідчує, що її приписи стосуються внесення змін до елементів податків і зборів. У свою чергу, виключною компетенцією на встановлення податків має лише Верховна Рада України.

Отже, фактично приписи підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 адресовані органу, який є компетентним установлювати податки, тобто Верховній Раді України. Жодних правових приписів щодо інших учасників податкових правовідносин розглядувана норма не містить.

Водночас, Верховна Рада України шляхом прийняття законів може в будь-який час відступити від раніше затверджених норм, у тому числі від змісту норми підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України.

Саме це відбувається фактично щороку, коли Верховна Рада України встановлює порядок набрання чинності податковими законами. Відповідні норми Прикінцевих або Перехідних положень до таких законів є спеціальними та пізнішими щодо підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України. Отже, застосуванню підлягають саме ці норми, а не закріплений у ПК України принцип.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи норми чинного законодавства та оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до переконання, що Тернопільська ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області як суб'єкт владних повноважень, заперечуючи проти адміністративного позову, довела правомірність оскаржуваних дій та податкового повідомлення-рішення № 132480-13 від 30 червня 2016 року, яким ОСОБА_4 визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік у розмірі 25000,00 грн. Відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 11, 71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова 02 лютого 2017 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.