Постанова № 64455790, 01.02.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6436/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши у порядку скороченого провадження в м. Одесі адміністративну справу за позовом Котовської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 3088,79 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Котовська обєднана Державна податкова інспекція ГУ ДФС в Одеській області звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 3088,79 грн. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем вимог Податкового кодексу України, несплатою у встановлений Податковим кодексом України строк самостійно визначеного та визначеного податковим органом зобовязання по орендній платі з фізичних осіб у сумі 3088,79 грн., у звязку з чим у ОСОБА_1 рахується заборгованість по вказаному податку у сумі 3088,79 грн., яка не сплачена відповідачем. ОСОБА_1 направлена податкова вимога з узгодженою сумою податкового зобов'язання від 02.09.2015 № 1012-23, проте заборгованість не сплачена, у зв'язку з чим позивач просить стягнути вказану заборгованість з відповідача у дохід держави в судовому порядку.

Ухвалу суду про відкриття скороченого провадження було надіслано відповідачу за адресою, зазначеною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та в позовній заяві, але, повернуто до суду з поштовою відміткою «за вказаною адресою не проживає».

Згідно з ч. 11 ст. 35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

У звязку із вказаними обставинами суд вважає, що відповідачу копія ухвали про відкриття скороченого провадження у справі вручена належним чином, жодних заяв про визнання позовних вимог чи заперечень на адміністративний позов до суду не надходило.

Розгляд справи проведено в порядку скороченого провадження у відповідності із ст. 183-2 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб які беруть участь у справі. Суддя за результатами розгляду справи у порядку скороченого провадження, оцінивши повідомленні позивачем обставини вважає їх достатніми для прийняття рішення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.02.2012 року між Балтською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, згідно умов якого відповідачу передано в оренду земельна ділянка загальною площею 298,0 кв. м строком на 49 років та з визначеною орендною платою у розмірі 207,36 грн. на місяць, яка вноситься щомісячно (а.с.13-14).

Так, відповідно до облікових карток платника, довідки про податковий борг та детального розрахунку сум податкового боргу (а.с. 5-8), станом на 14.11.2016 року ОСОБА_2 має заборгованість перед бюджетом по вказаному податку у сумі 3088,79 грн.

Котовською обєднаною Державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області вжиті заходи для отримання заборгованості у встановленому законом порядку, а саме відповідачу виставлено податкову вимогу № 1012-23 від 02.09.2015 року (а.с.9), проте сума заборгованості відповідачем не сплачена.

Відповідно до п.п.287.3-287.4 ст.287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.п.288.1 288.4 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно п.п.287.1-287.2 ПКУ, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.

В силу п. 15.1. ст. 15 Кодексу, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 16.1.4 ст.16 ПК України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 14.1.175 ст.14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, є податковим боргом суб'єкта господарювання.

З метою погашення податкового боргу у добровільному порядку, позивачем направлена на адресу відповідача податкова вимога з узгодженою сумою податкового зобов'язання № 1012-23 від 02.09.2015 року (а.с.9), проте сума заборгованості відповідачем не сплачена.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Кодексу, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п.п. 95.1., 95.2. ст. 95 Кодексу, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Доказів сплати боргу або доказів оскарження податкової вимоги № 1012-23 від 02.09.2015 року відповідачем до суду не надано, а тому дана заборгованість є узгодженою.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач довів суду обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги та надав суду необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 183-2, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Котовської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у сумі 3088,79 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на користь державного бюджету одержувач УДКСУ у Балтському районі ГУДКСУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 37343087, банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, м. Одеса податкову заборгованість у сумі 3088/три тисячі вісімдесят вісім/ грн. 79 коп.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому та скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя П.П.Марин