Ухвала суду № 64455215, 02.02.2017, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

02 лютого 2017 рокум. Ужгород№ 807/120/17

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Рейті С.І., розглянувши матеріали позовної заяви Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини польова пошта В4673 (А1556) до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої втратою медичного військового майна -

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Ужгородського гарнізону звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Військової частини польова пошта В4673 (А1556) з позовом до ОСОБА_1, яким просить стягнути з відповідача на користь військової частини польова пошта В4673 шкоду завдану втратою медичного майна у розмірі 45980, 81 грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

1. Позовна заява подана з порушенням вимог ст.106 КАС України, а саме: згідно п.3 ст.106 КАС України - до позовної заяви додаються її копії та копії усіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів. Позивачем до позовної заяви було подано фіскальний чек від 28.09.2016 року про надіслання відповідачеві кореспонденції рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Абзацом двадцять сьомим пункту 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (далі Правила), визначено, що документом, який підтверджує надання послуг поштового зв'язку, є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

З аналізу зазначеної норми вбачається, що розрахунковий документ, виданий поштовим відділенням, є доказом надання (оплати) послуг поштового зв'язку, проте він не дає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення і не містить адреси одержувача.

Вміст поштового відправлення містить бланк опису вкладення, який згідно з пунктом 61 Правил надання послуг поштового звязку заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 2091/11/13-11 від 16.11.2011 року зазначено, що належним доказом надіслання субєктом владних повноважень відповідачу та третім особам у справі копії позовної заяви та доданих до неї документів повинен бути опис вкладення, з поштовим штемпелем, разом з розрахунковим документом.

З огляду на викладене та з урахуванням вимог частини третьої статті 106 КАС України - належним доказом надіслання суб'єктом владних повноважень відповідачу і третім особам у справі копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення разом з розрахунковим документом.

Відтак, наданий прокурором до суду фіскальний чек не може свідчити про надіслання поштової кореспонденції саме відповідачу, з повідомленням про вручення, як того вимагають приписи Кодексу адміністративного судочинства України.

2. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 106 Кас України, у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частиною третьою ст. 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 3 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Військової частини польова пошта В 4673 (А 1556).

Згідно ч. 2 ст 60 КАС України, прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу. Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема, щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), прокурори та їхні заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді.

Виходячи з наведеного, прокурор може звертатися до суду в інтересах держави, які, в свою чергу, можуть бути пов'язані з необхідністю захисту прав державних органів, а також підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 60 КАС України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України "Щодо застосування положень Закону України "Про прокуратуру"від від 11.09.2013 року за № 1237/12/13-13, аналіз цієї норми (ч. 2 ст. 60 КАС України) дозволяє дійти висновку, що відсутність у позовній заяві інформації про зміст порушення інтересів держави, наявності чи відсутності органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є недоліком позовної заяви та підставою для залишення такої позовної заяви без руху.

Пунктом 6 наказу Генеральної прокуратури України "Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень" від 28.05.2015 року за № 6гн передбачено, що при підготовці процесуальних документів слід забезпечувати їх повноту та обґрунтованість, посилатися на норми матеріального і процесуального права, якими регулюються відповідні правовідносини. Згідно п. 5 цього ж наказу, прокурор при зверненні до суду з позовом (заявою, поданням) повинен обґрунтувати необхідність захисту інтересів держави та визначити орган, уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а в разі його відсутності - звертатися у статусі позивача.

Крім того, ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

3. Згідно ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України - до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення судового рішення.

У відповідності до ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Майновий стан сторони є оціночним поняттям та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану.

Разом з тим, позивачем не було надано до суду жодних належних доказів на підтвердження факту відсутності відповідних коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року № 2 "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" постановлено рекомендувати суддям адміністративних судів Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії. Так, Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 05.02.2016 року № 2 зазначає, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності відповідних коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору. Водночас відсутність таких доказів чи їх неналежність є підставою для відмови в задоволенні заяви про відстрочення або розстрочення сплати судового збору. Також, Пленуму Вищого адміністративного суду України в Постанові від 05.02.2016 року № 2 вказує, що як зазначено у Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами Закону України "Про судовий збір" від 23 січня 2015 року, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у своїй Постанові від 25.09.2015 року зазначила, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для звільнення або відстрочення сплати судового збору, що узгоджується із позиціями Пленуму Вищого адміністративного суду України та Верховного суду України.

Разом з тим, рівність усіх учасників судового процесу перед законом передбачає єдиний правовий режим судочинства, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та обов'язків, тобто є конкретизацією загального принципу рівності всіх перед законом і судом стосовно сфери здійснення судової влади і судочинства.

Тому, звільнення від сплати судового збору в окремих категоріях справ може розцінюватися як надання їм певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу.

Відтак, суд приходить висновку про відсутність підстав передбачених ст. 88 КАС України для звільнення позивача від сплати судового збору або відстрочення сплати судового збору за подання ним позовної заяви. А тому, в задоволенні клопотання про відстрочення сплати такого на строк до ухвалення судового рішення у справі слід відмовити.

Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI врегульовано правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору. Частиною 1 статті 4 вказаного Закону передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до пп. 7 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI (зі змінами і доповненнями) ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову, майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року складає 1600,00 грн.

Реквізити для сплати судового збору в Закарпатському окружному адміністративному суді (за подання до адміністративного суду адміністративного позову) є наступними: призначення платежу: *;101;____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом___(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Закарпатський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа); Отримувач коштів УК у м. Ужгороді, 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38015610; Банк отримувача ГУ ДКСУ у Закарпатській області; Код банку отримувача (МФО) 812016; Рахунок отримувача: 31210206784002; Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Виходячи з наведеного та у відповідності до ч. 1 ст. 108 КАС України, позовну заяву Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону слід залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків позовної заяви наступним чином:

- для виконання вимог п. 3 ч. 1 ст. 106 КАС України: надання суду документу, що підтверджує вміст поштового вкладення, а саме: опис вкладення відправленої кореспонденції відповідачеві (копії позовної заяви та доданих до неї документів) з відповідною відміткою поштового відділення);

- для виконання вимог ч. 2 ст. 60 КАС України: надання суду обґрунтування порушень інтересів держави в особі визначеного позовною заявою позивача у спірних правовідносинах, докази повідомлення визначеного позовною заявою позивача про звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі визначеного позовною заявою позивача.

- для виконання вимог ч. 3 ст. 106 КАС України: надання суду доказів сплати судового збору у сумі 1600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 106, 108, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні клопотання Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону про відстрочення сплати судового збору на строк до ухвалення судового рішення у справі відмовити.

2. Позовну заяву Заступника військового прокурора Ужгородського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини польова пошта В4673 (А1556) до ОСОБА_1 про стягнення шкоди завданої втратою медичного військового майна- залишити без руху.

3. Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з моменту отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

4. Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя ОСОБА_2