Постанова № 64455201, 01.02.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2017 року Житомир справа № 806/225/17

категорія 10.1

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 22.02.2016 р. №Ф 241-17,-

встановив:

Позивач звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить визнати противоправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №Ф-241-17 від 22 лютого 2016 року, якою позивачу визначено суму податкового боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 7850,02 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 14 червня 2000 року вона здійснює свою господарську діяльність як фізична особа-підприємець та з 01 січня 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування, з травня 2011 року перебуває на обліку в Пенсійному фонді України в Житомирській області і отримує пенсію за віком. Однак, відповідачем було винесено вимогу про сплату єдиного податку. Оскільки позивач є пенсіонером за віком, враховуючи приписи чинного законодавства, ОСОБА_1 вважає, що вимога № Ф-241-17 від 22 лютого 2016 року на суму 7850,02 грн. є неправомірною та підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання не зявилась, подала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Про день час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до частини 3 статті 35 КАС України, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.21). До суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник податкового органу не встиг підготувати заперечення на вказаний адміністративний позов.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши наявні матеріали та фактичні обставини справи, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд зясував наступне.

Відповідно до копії свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 14 червня 2000 року зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа (а.с.11).

02 квітня 2012 року позивачу було видано пенсійне посвідчення №2240904423, відповідно до якого ОСОБА_1 отримує пенсію за віком (а.с.10).

Відповідно до копії свідоцтва платника єдиного податку Серія Б №489723 позивач з 01 січня 2012 року перейшла на спрощену систему оподаткування (а.с.11 зворот).

Малинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області 22 лютого 2016 року стосовно ОСОБА_1 винесено вимогу №Ф-241-17 про сплату боргу у розмірі 7850,02 грн. (а.с.8).

Надаючи оцінку вказаній вимозі, суд враховує наступне.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону № 2464-VI особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Умови її призначення за віком визначені статтею 26 зазначеного Закону.

Це вказує на те, що від сплати єдиного внеску звільняються пенсіонери, пенсія яких призначена відповідно до положень Закону № 1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії посвідчення №2240904423, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком (а.с.10).

Крім того, судом встановлено, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії посвідчення серії В-П № 836679, позивач є особою віднесеною до четвертої категорії осіб, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Суд звертає увагу, що знижений граничний вік виходу на пенсію осіб, які підпадають під дію Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не є підставою для висновку про виплату пенсії позивачці з інших підстав і вона є пенсіонером в розумінні визначення поняття "пенсіонер", яке наведено у Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

За таких обставин, на позивача, як на пенсіонера у розумінні норм наведеного Закону, поширюються положення частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Аналогічна правова позиція наведена в ухвалах Вищого адміністративного суду України №К/9991/45538/12 від 20.09.2012, №К/9991/49213/12 від 09.10.2012 та №К/9991/78530/12 від 14.02.2013.

Суд зазначає, що відповідно до частини сьомої статті 1 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" статтю 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування" доповнено частиною четвертою, згідно з якою особи, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу і обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ці зміни відповідно до частини першої розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3609-VI набули чинності з дня, наступного за днем його опублікування, а саме з 06.08.2011, тому нарахування сум щодо сплати єдиного внеску починаючи з серпня 2011 року є неправомірним.

Виходячи з системного аналізу зазначених положень законодавства, суд приходить до висновку, що позивач, як фізична особа-підприємець, що є пенсіонером за віком, не повинна сплачувати єдиний внесок, у зв'язку з чим вимога про сплату боргу від 22.02.2016 № Ф-241-17 є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

В силу частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду у встановлений строк жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підтверджені матеріалами справи, доведені під час розгляду справи та такі, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 128, 158-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 22 лютого 2016 року № Ф-241-17.

Стягнути з Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 1600,00 (одна тисяча шістсот) грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.А.Шуляк