Рішення № 64454143, 24.01.2017, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6179/15-ц

Провадження № 2/635/18/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Власенко К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором №DN81AR03110028 від 18 вересня 2007 року у сумі 513021,14 гривень, а також стягнути з відповідачів сплачені позивачем судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між ним та відповідачем був укладений кредитний договір, за яким ПАТ КБ «ПриватБанк» надав відповідачу кредит у сумі 85445,19 гривень на термін до 17 вересня 2014 року, а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки та комісію за користування кредитними коштами у встановлені договором строки. Відповідач свої зобовязання за договором не виконав, не здійснював погашення заборгованості у порядку та строки, встановлені договором, у звязку з чим станом на 14 травня 2015 року за ним утворилася заборгованість у розмірі 513021,14 гривень, яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 68858,72 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 115380,50 гривень, заборгованості за комісією за користування кредитом у розмірі 18511,89 гривень та пені за несвоєчасне виконання зобовязань а договором кредиту 310270,03 гривень.

Представник позивача ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності, у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, пояснила про обставини, викладені вище.

Відповідач та його представник ОСОБА_3, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги, будучи повідомленими про день та час слухання справи своєчасно і належним чином, протягом тривалого часу у судові засідання не зявлялися, представником відповідача неодноразово надавалися суду заяви про відкладення розгляду справи з різних причин, зокрема у судові засідання, призначені на 18 листопада 2016 року, 23 грудня 2016 року та 24 січня 2017 року, при цьому останньою не було надано жодних документів на підтвердження поважності причин своєї неявки, а відповідач взагалі не повідомив про причини своєї неявки, заяв про розгляд справи за його відсутності суду не надавав, а тому суд визнає причини неявки відповідача та його представника у судові засідання неповажними і вважає можливим розглянути справу у їх відсутність відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

18 вересня 2007 року між ПриватБанк та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №DN81AR03110028, за умовами якого Банк надає кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу або шляхом перерахування на рахунок у розмірі 85445,20 гривень терміном до 17 вересня 2014 року зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,75% на місцяь на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 50% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля у вигляді непоновлювальної лінії на купівлю автомобіля, а відповідач зобовязався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки у встановлені даним Договором терміни, а також виконати інші зобовязання згідно цього Договору в повному обсязі.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У зазначеному кредитному договорі визначені всі суттєві умови кредитного договору щодо виду банківських послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов'язань та інші. Зі змісту зазначеного кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив своїм особистим підписом, що ознайомився і згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг. Факт ознайомлення відповідача з усіма істотними умовами кредитного договору також підтверджується п. 5 цього договору, де зазначено, що вона ознайомилася з такими умовами попередньо, до його підписання.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у строк, відповідно до умов договору та вимог закону, а згідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. При цьому посилання відповідача на те, що у звязку зі скрутним матеріальним становищем він не мав можливості сплачувати заборгованість за кредитним договором, суд не приймає до уваги, оскільки зазначена обставина не є підставою, що звільняє позивальника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, зо позивач свої зобовязання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у вищевказаному розмірі.

Відповідно до п. 7.1 зазначеного кредитного договору, періодом сплати вважається період з 18 по 22 число кожного місяця, погашення заборгованості за договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку. Щомісяця, починаючи з наступного місяця в період сплати позичальник повинен надавати банку (щомісячний платіж) у сумі 1373,94 гривень для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.

За змістом п.п. 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 позичальник зобовязується погасити кредит в порядку, сумі та у строки, передбачені кредитним договором, сплатити банку винагороду та проценти за користування кредитом.

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору відповідач зобовязався сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 0,75% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,50% від суми виданого кредиту на придбання автомобіля. Періодом сплати вважається період з 18 по 22 число кожного місяця.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 допустив порушення грошового зобовязання за кредитним договором щодо погашення кредиту, процентів за користування кредитом у встановлені договором порядку та строки, у звязку з чим за відповідачем утворилася заборгованість за кредитом, яка станом на 14 травня 2015 року становить 68858,72 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 115380,50 гривень та заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 18511,89 гривень.

В матеріалах справи відсутні відомості щодо незгоди відповідача із вищевказаним розрахунком представника позивача, також відповідачем та його представником в ході судового розгляду не надано жодних доказів, які б спростовували правильність такого розрахунку.

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідальність позичальника за невиконання своїх зобовязань за кредитним договором встановлена ч. 4 Кредитного договору, зокрема відповідно до п.п.4.1, 7.4 договору, при порушенні позичальником зобовязань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором, здійсненого позивачем, відповідачу станом на 14 травня 2015 року була також нарахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 310270,03 гривень за період з 18 лютого 2008 року до 14 травня 2015 року.

Разом з тим, а матеріалах справи мається заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, зі змісту якої вбачається, що він просить застосувати строк позовної давності до вимог про стягнення пені, що по суті є заявою про застосування спеціальної позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України в зв'язку з наявністю заяви відповідача суд розглядає питання про застосування позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобовязання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд, тобто пеня підлягає стягненню лише в межах одного року до дня предявлення позову.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові №6-100цс14 від 03 вересня 2014 року, відповідно до якої, за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобовязання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даним позовом 14 серпня 2015 року, а згідно розрахунку заборгованості, наданого представником позивача, сума пеня розрахована останнім за період часу з 18 лютого 2008 року по 14 травня 2015 року, тобто за межами строку позовної давності, яка до вимог про стягнення неустойки обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду.

Матеріали справи не містять доказів про наявність у позивача поважних причин пропущення позовної давності в один рік для звернення до суду з вимогою про стягнення неустойки за період з 18 лютого 2008 року по 14 травня 2015 року у розмірі 310270,03 гривень.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові згідно до ч.4 ст. 267 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає що є підстави для застосування позовної давності та ухвалення рішення про задоволення вимог про стягнення пені за кредитним договором з межах строку позовної давності в один рік та в межах заявлених позовних вимог за період часу з 14 серпня 2014 року по 14 травня 2015 року, яка відповідно до наданого представником позивача ОСОБА_2 розрахунку заборгованості за кредитним договором від 24 січня 2017 року, складає 73337,64 гривень.

Крім того, в своїй заяві про перегляд заочного рішення, відповідач також просить відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшити розмір неустойки.

Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Така правова позиція узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові №6-100цс14 від 03 вересня 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 14 травня 2015 року сума заборгованості відповідача за наданим кредитом (тілом кредиту) складає 68858,72 гривень, а розмір нарахованої позивачем пені 310270,03 гривень. Таким чином, розмір нарахованої пені за порушення виконання зобов'язань за договором є не співмірним з сумою заборгованості, що не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, визначених у п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3ст. 509 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне зменшитирозмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача до 68858,72 гривень.

Таким чином, загальна сума заборгованості за кредитним договором №DN81AR03110028 від 18 вересня 2007 року, яка підлягає стягненню з відповідача складає 271609,83 гривень, з яких: 68858,72 гривень заборгованість за кредитом, 115380,50 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом, 18511,89 гривень заборгованість по комісії за користування кредитом та 68858,72 гривень пеня за несвоєчасне виконання зобовязання за договором.

Судом встановлено, що на час розгляду справи у суді відповідачем не була погашена вказана сума заборгованості.

Суду не надано беззаперечених, належних та допустимих доказів, які свідчать про звернення відповідача до банку із заявою про припинення дії договору або про його розірвання, а також про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобовязання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Розподіл судових витрат в справі визначається у відповідності з положенням ст. 88 ЦПК України.

Згідно платіжного доручення № BO905В0VQT від 05 серпня 2015 року позивачем при предявленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 3654 гривень.

Питання про розподіл понесених позивачем судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, а саме позивачу суд присуджує з відповідача понесені ним і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд враховує, що суд неустойка була зменшена на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, а таму витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, що узгоджується з положеннями, викладеними в п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Загальна сума заявлених позовних вимог становить 513021,14 гривень, загальна сума задоволених позовних вимог, без врахування зменшення неустойки, 276088,75 гривень, що складає 53,82% ціни позову.

При таких обставинах з відповідача на користь ПАК КБ «ПриватБанк» стягуються судові витрати у сумі 1966,58 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 11, 79, 88, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк заборгованість за кредитним договором №DN81AR03110028 від 18 вересня 2007 року у сумі 271609,83 гривень, з яких: 68858,72 гривень - заборгованість за кредитом, 115380,50 гривень заборгованість по процентам за користування кредитом, 18511,89 гривень заборгованість по комісії за користування кредитом та 68858,72 гривень пеня за несвоєчасне виконання зобовязання за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк судовий збір у сумі 1966,58 гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя