Рішення № 64447670, 02.02.2017, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/166/17 Справа № 734/3763/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02 лютого 2017 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

Головуючого судді Соловей В.В.,

при секретареві Бардаченко Т.М.,

із участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи Остерської квартирно-експлуатаційної частини району смт. Десна Козелецького району Чернігівської області про визнання особи такою, яка незаконно займає службове житло, виселення із службового житла та зняття із реєстраційного обліку,

у с т а н о в и в:

із позовною заявою про визнання особи такою, яка незаконно займає службове житло, виселення із службового житла та зняття із реєстраційного обліку у суд звернувся ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи Остерської квартирно-експлуатаційної частини району смт. Десна Козелецького району Чернігівської області. Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги обґрунтовує тим, що є військовослужбовцем, на підставі ордеру № 003517 від 17 листопада 2009 року отримав в користування службове жиле приміщення квартиру АДРЕСА_1. На час видачі ордеру та вселення в квартиру перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 Із часом шлюбні відносини фактично припинені, а 11 листопада 2011 року шлюб між ними розірваний. ОСОБА_3, яка є колишньою дружиною, із службової квартири не виселилася, де нині й проживає. Службове житло ОСОБА_3 відмовляється добровільно звільнити. Позивач ОСОБА_1 ставить позовні вимоги про: визнання ОСОБА_3 такою, яка незаконно займає службове приміщення в смт. Десна, вул. Довженка, б. 37АДРЕСА_2; виселення ОСОБА_3 із службової квартири в смт. Десна, вул. Довженка, б. 37АДРЕСА_2; зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_3 за вище вказаною адресою.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав і пояснив, що є військовослужбовцем і у листопаді 2009 року отримав вказане службове житло. Із січня 2015 року не проживає за вказаною адресою, але періодично зявляється до квартири. Проходить військову службу в м. Києві, але іншого службового житла не має. Перебуває в іншому шлюбі, а тому не має можливості проживати сімєю у квартирі, де проживає ОСОБА_3, яка є колишньою дружиною.

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала і пояснила, що проживає у службовій квартирі в смт. Десна, вул. Довженка, б. 37, кв. 32. Службове житло отримали під час шлюбу із ОСОБА_1 Іншого житла не має, за користування житлом сплачує плату за комунальні послуги. ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає із березня 2014 року.

Представник позивача ОСОБА_2 і представник третьої особи ОСОБА_4 вважають, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При судовому розгляді цивільної справи встановлено, що у період із 13 липня 2003 року до 6 січня 2015 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 (до розірвання шлюбу - ОСОБА_1) Т.Д. перебували в зареєстрованому шлюбі. Згідно ордеру № 003517 від 17 листопада 2009 року військовослужбовцю ОСОБА_1 із сімєю (дружина ОСОБА_5Д.) надане службове житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_3. Вказана квартира із 16 січня 2007 року має статус службового житла, належить Міністерству оборони України та перебуває на балансі Остерської КЕЧ району. Із 25 листопада 2009 року ОСОБА_1 і ОСОБА_3 зареєстровані за вказаною адресою. Фактично в даній квартирі проживає та сплачує квартплату і плату за комунальні послуги ОСОБА_3 За наказом № 262 від 24 грудня 2013 року командира військової частини А1048 смт. Десна військовослужбовець ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлений для подальшого проходження військової служби до військової частини А1937 м. Києва. У вказаному наказі зазначено, що ОСОБА_1 службовим житлом у Деснянському гарнізоні забезпечений за адресою смт. Десна, вул. Довженка, б. 37, кв. 32.

Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у звязку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяється, як правило, окремі квартири.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЖК України до користування службовими жилими приміщеннями застосовуються правила про договір найму жилого приміщення, крім правил, передбачених статтями 73-76, 79-83, 85, 90, частиною шостою статті 101, статтями 103-106 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, вивчивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи Остерської квартирно-експлуатаційної частини району смт. Десна Козелецького району Чернігівської області визнання особи такою, яка незаконно займає службове житло, виселення із службового житла і зняття із реєстраційного обліку не підлягає задоволенню.

Доводи позивача ОСОБА_1 про те, що вказане спірне службове житло призначене для проживання військовослужбовців та членів їх сімей є вірними. Відповідач ОСОБА_3, як член сімї наймача службового приміщення, перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_1, у листопаді 2009 року у встановленому законом порядку вселилася до службового приміщення - квартири АДРЕСА_1, набувши права користування цим житлом. У листопаді 2011 року, після розірвання шлюбу із ОСОБА_1, відповідач ОСОБА_3 набула статусу колишнього члена сімї наймача. Відповідач ОСОБА_3, яка продовжує проживати у займаному жилому приміщенні, користується нарівні з наймачем усіма правами і несе усі обовязки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Після розірвання шлюбу право відповідача ОСОБА_3 на користування зазначеним житловим приміщенням не втрачене, оскільки є похідним від права наймача на це житлове приміщення. При цьому, саме відповідач ОСОБА_3 здійснює плату за користування вказаним житлом і плату за комунальні послуги. Крім того, у відповідача ОСОБА_3, яка працює на території смт. Десна, відсутнє інше житло. Докази про те, що відповідач ОСОБА_3 самоправно зайняла службове жиле приміщення в смт. Десна, вул. Довженка, б. 37, кв. 32, де проживає із листопада 2009 року, відсутні.

У спірних правовідносинах суд не вбачає підстав для застосування норм ст. 124 ЖК України, а отже відсутні законні підстави для виселення відповідача ОСОБА_3 із вказаної службової квартири без надання їй іншого жилого приміщення.

Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоровя чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

При вирішенні спірних правовідносин суд застосовує практику Європейського суду з прав людини, зокрема Рішення Європейського суду з прав людини у Справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (заява № 30856/03) від 2 грудня 2010 року щодо застосування принципу співмірності та справедливості.

Втручання у право на повагу до житла відповідача має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин із іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла.

Виселення відповідача ОСОБА_3 із спірного службового житла, яке є нині для неї єдиним, становитиме для неї надмірний тягар, зробить їх безпритульною та порушить її конституційне право на повагу до житла, а також вплине на її приватне та сімейне життя, на її права та законні інтереси.

Враховуючи, що підстави для виселення ОСОБА_3 із вказаної службової квартири без надання їй іншого жилого приміщення відсутні, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 особою, яка незаконно займає службове жиле приміщення в смт. Десна, вул. Довженка, б. 37, кв. 32, та про зняття її із реєстраційного обліку за вище вказаною адресою.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України відсутні підстави для стягнення із ОСОБА_3 судових витрат, оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Керуючись ст. 47 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 17 і 18 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 9, 118, 123-125 і 191 ЖК України, ст.ст. 60, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третьої особи Остерської квартирно-експлуатаційної частини району смт. Десна Козелецького району Чернігівської області про визнання особи такою, яка незаконно займає службове житло, виселення із службового житла і зняття із реєстраційного обліку відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції протягом десяти днів із дня проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів із дня отримання копії цього рішення.

Суддя