Ухвала суду № 64447207, 26.01.2017, Летичівський районний суд Хмельницької області

копія

Справа № 678/441/16

Провадження №2-678-73/17

УХВАЛА

26 січня 2017 року смт. Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Ходоровського І.Б.,

за участю секретаря: Козка Л.М.,

розглянувши справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області, треті особи з самостійними вимогами: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог: відділ Держгеокадастру у Летичівському районі Хмельницької області, Летичівська селищна рада Хмельницької області, про визнання незаконним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з означеним позовом і просить визнати незаконним та скасувати розпорядження Летичівської районної державної адміністрації Хмельницької області № 14/2008-р «Про надання у власність і виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Руднянської сільської ради» від 17 січня 2008 року в частині виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам: ОСОБА_2 (АДРЕСА_1. 29000), ОСОБА_3 (с. Гелетинці Хмельницький район Хмельницька область), ОСОБА_4 (вул. Тропініна, 2 смт. Летичів Хмельницької області, 31500), як таке, що не відповідає вимогам Закону та порушує охоронювані Законом його інтереси.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 02 листопада 2011 року рішенням 16 сесії Летичівської селищної ради №19 вирішено передати безкоштовно у приватну власність позивачу земельну ділянку у межах середньої частки СТОВ «Щорса» площею 3,04 в умовних кадастрових гектарах, в тому числі 3,04 га ріллі, на землях наданого селянського (фермерського) господарства.

19 квітня 2002 року рішенням І сесії Летичівської селищної ради №12 затверджено технічну документацію по передачі у приватну власність на землях фермерського господарства земельної ділянки ОСОБА_1 голові фермерського господарства, площею 2,13 га, в тому числі 2,13 га ріллі, відмінивши рішення №19 від 02 листопада 2001 року, та вирішено винести в натурі (на місцевості) земельну ділянку і дозволити видати ОСОБА_1 державний акт на право приватної власності на землю для ведення фермерського господарства.

17 червня 2002 року позивачу видано Державний акт про право приватної власності на землю серії І-ХМ №002429 щодо передачі у приватну власність земельної ділянки площею 2,13 га. для ведення фермерського господарства, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1870.

29 грудня 2014 році позивач звернувся із заявою до Відділу Держземагенства у Летичівському районі про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру однак цього ж дня державним кадастровим реєстратором винесено рішення №РВ-6800081132014, яким відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та рекомендовано виробнику усунути недоліки, а саме: перетин ділянок з ділянкою 6823084600:05:014:0006, площа співпадає на 37,0923%, земельна ділянка зареєстрована за власником ОСОБА_2 - для ведення особистого селянського господарства (п. 1); перетин ділянок з ділянкою 6823084600:05:014:0005, площа співпадає на 32,0801%, земельна ділянка зареєстрована за власником ОСОБА_3 - для ведення особистого селянського господарства (п. 2); перетин ділянок з ділянкою 6823084600:05:014:0004, площа співпадає на 26,9445%, земельна ділянка зареєстрована за власником ОСОБА_4 - для ведення особистого селянського господарства (п. 3).

28 березня 2016 року позивач звернувся із заявою до голови Летичівської районної державної адміністрації щодо розяснення причин чому розпорядженням №14/2008-р від 17 січня 2008 року його позбавили права власності на належну йому земельну ділянку, яка розташована вздовж автодороги Львів-Кіровоград-Знамянка в районі населеного пункту с. Подільське Летичівського району Хмельницької області та між двома польовими дорогами, що ведуть до вказаного села, та належить йому на праві приватної власності відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серія І-ХМ №002429, яким розділено земельну ділянку на частини і надано іншим особам для ведення особистого селянського господарства. Просив надати копію вказаного розпорядження №14/2008-р від 17 січня 2008 року.

20 квітня 2016 року позивач звернувся із заявою до Відділу Держгеокадастру у Летичівському районі про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру однак цього ж дня державним кадастровим реєстратором вказаного Відділу винесено рішення №РВ-6800124172016, яким відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки: перетин ділянок з ділянкою 6823084600:05:014:0004, площа співпадає на 26,9445% (п. 1); перетин ділянок з ділянкою 6823084600:05:014:0005, площа співпадає на 32,0801% (п. 2); перетин ділянок з ділянкою 6823084600:05:014:0006, площа співпадає на 37,0923% (п. 3). Рекомендовано усунути невідповідність.

20 квітня 2016 року державним кадастровим реєстратором також складено протокол проведення перевірки електронного документа і встановлено невідповідність відомостей про відповідність даних електронного документа.

21 квітня 2016 року позивачу надана відповідь про відсутність в архівній справі розпорядження голови Летичівської районної державної адміністрації №14/2008-р від 17 січня 2008 року, розяснено можливість вирішення земельного спору в суді.

На даний час немає рішення суду щодо припинення права власності позивача на земельну ділянку, про визнання недійсним Державного акта про право приватної власності на землю серії І-ХМ №002429 щодо передачі позивачу у приватну власність земельної ділянки площею 2,13 га для ведення фермерського господарства, чи про скасування рішення сесії Летичівської селищної ради щодо передачі у приватну власність позивачу земельної ділянки.

Маючи державний акт про право приватної власності на землю позивач належною йому землею користується уже 15 років.

Враховуючи те, що його право є порушеним, звернувся з позовом до суду.

12 грудня 2016 року відкрито провадження по справі і призначено судовий розгляд 12 січня 2017 року.

23 січня 2017 року до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 6823084600:05:014:0004, 6823084600:05:014:0005, 6823084600:05:014:0006, які належать ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, розташовані на території Руднянської сільської ради Летичівського району Хмельницької області і призначені для ведення особистого селянського господарства, та заборону здійснювати ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 будь-яке відчуження земельних ділянок.

Заява обґрунтована тим, що в судовому засіданні 12 січня 2017 року представником ОСОБА_4 вказано, що треті особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на день розгляду справи в суді не є власниками земельних ділянок і відчужили земельні ділянки з кадастровими номерами 6823084600:05:014:0005, 6823084600:05:014:0006 на користь третіх осіб.

17 січня 2017 року Відділ Дергеокадастру у Летичівському районі надав позивачу інформацію про право власності та речові права на земельні ділянки з кадастровими номерами 6823084600:05:014:0006, 6823084600:05:014:0005, 6823084600:05:014:0004 і підтверджено, що ці земельні ділянки станом на 16 січня 2017 року належать ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Згідно оскаржуваного розпорядження Летичівської районної державної адміністрації від 17 січня 2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 набули право приватної власності на земельні ділянки, які перетинаються із належною позивачу земельною ділянкою, на яку у позивача є державний акт про право приватної власності на землю серії І-ХМ №002429 і відносно якої позивач є добросовісним набувачем.

З відповідей Відділу Держгеокадастру у Летичівському районі вбачається, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 набули право приватної власності на земельні ділянки і як власники земельних ділянок, яка також включає і належну позивачу земельну ділянку площею 2,13 га, мають право реалізувати свої земельні ділянки третім особам, таким чином позбавивши позивача, як добросовісного набувача, права користуватися належною йому земельною ділянкою, якою він фактично володіє на підставі державного акта про право приватної власності на землю серії І-ХМ №002429.

Позивач, що є набувачем та фактичним володільцем земельної ділянки для ведення фермерського господарства площею 2,13 га згідно вказаного державного акта, який є правовстановлюючим документом, має можливість безперешкодно укладати будь-які цивільно-правові угоди, в тому числі розпоряджатись землею на власний розсуд, або ж продати її на користь третіх осіб.

На теперішній час ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 претендують на земельну ділянку позивача, неправомірно позбавляючи його права на її користування.

Ці обставини свідчать про те, що існує велика ймовірність вчинення в подальшому ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як юридичних, так і фактичних дій, спрямованих на порушення права власності на належну позивачу земельну ділянку, що можуть призвести до виникнення нових судових спорів щодо витребування майна з незаконного володіння в наступних набувачів, земля яким може бути передана третіми особами з самостійними вимогами, визнання недійсними нових правовстановлюючих документів на землю, або ж приведення земельної ділянки до попереднього стану.

Невжиття заходів забезпечення позову надасть можливість ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 здійснити відчуження земельних ділянок на користь третіх осіб в будь-який час, навіть після ухвалення судом першої інстанції рішення на користь позивача, і, як наслідок, призведе до неможливості поновити порушені права та інтереси позивача на земельну ділянку, утруднити чи зробити неможливим виконання в майбутньому рішення суду.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову суд вважає, що така підлягає задоволенню.

Розгляд заяви про забезпечення позову проведено у відсутність сторін згідно вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Відповідно до змісту ч.ч. 1, 3 ст. 151; п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 152 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову; забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У преамбулі Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року вказано, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У п.п. 1, 4 названої Постанови зазначено, що за змістом ч. 1 ст. 151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Верховний Суд України у постанові від 18 січня 2017 року по справі 554/410/15ц вказав, що статтею 124 Конституції України визначений принцип обовязковості судових рішень, який із огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, заява про забезпечення позову розглядається судом у день її надходження, копія ухвали про забезпечення позову надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення, відповідна ухвала суду виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень, і крім того, навіть оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи (стаття 153 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті це обмеження субєктивних прав, свобод та інтересів відповідача або повязаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України).

Так, відповідно до копії Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ХМ №002429 від 17 червня 2002 року ОСОБА_1 на підставі І-сесії Летичівської селищної ради від 19 квітня 2002 року №12 передана у приватну власність земельна ділянка площею 2,13 га, яка розташована на території Летичівської селищної ради і передана для ведення фермерського господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №1870.

29 грудня 2014 року державним кадастровим реєстратором Відділу Держземагенства у Летичівському районі винесено рішення №РВ-6800081132014, яким відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та рекомендовано виробнику усунути недоліки, а саме: перетин ділянок з ділянкою 6823084600:05:014:0006, площа співпадає на 37,0923%, земельна ділянка зареєстрована за власником ОСОБА_2 - для ведення особистого селянського господарства (п. 1); перетин ділянок з ділянкою 6823084600:05:014:0005, площа співпадає на 32,0801%, земельна ділянка зареєстрована за власником ОСОБА_3 - для ведення особистого селянського господарства (п. 2); перетин ділянок з ділянкою 6823084600:05:014:0004, площа співпадає на 26,9445%, земельна ділянка зареєстрована за власником ОСОБА_4 - для ведення особистого селянського господарства (п. 3).

Аналогічного змісту рішення 29 квітня 2016 року №РВ-6800124172016 прийняте державним кадастровим реєстратором Відділу Держгеокадастру у Летичівському районі.

З інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 16 січня 2017 року вбачається, що: ОСОБА_4 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6823084600:05:014:0004, площею 2 га; ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6823084600:05:014:0005, площею 2 га; ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6823084600:05:014:0006, площею 2 га. Земельні ділянки розташовані на території Руднянської сільської ради Летичівського району Хмельницької області, призначені для ведення особистого селянського господарства. Відомості про дату державної реєстрації права, про номер запису про право, а також орган, що здійснив державну реєстрацію права в державному реєстрі прав, відсутні.

Із позовної заяви, клопотання про забезпечення позову вбачається, що треті особи з самостійними вимогами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 (саме такий їх процесуальний статус зазначено в позовній заяві хоча окремого позову вони не подавали) можуть вчинити будь-які правочини з приводу належних їм земельних ділянок.

Враховуючи зазначені обставини суд вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на земельні ділянки та заборони їх відчуження утруднить чи зробить неможливим, у разі задоволення позову, виконання рішення суду, оскільки позивач вважає, що земельна ділянка є його власністю (хоча й не було присвоєно кадастровий номер, що узгоджувалось і нормами діючого станом на 2002 рік земельного законодавства) і право на неї у нього виникло раніше, ніж у ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, але Летичівська районна державна адміністрація неправомірно позбавила його у 2008 році його права власності на земельну ділянку внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, на підставі якого треті особи й набули право власності на належну йому земельну ділянку.

У п. 10 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України вказано, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

За нормами ч. 9 ст. 153 ЦПК України ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 151-153, 168, 210 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт та заборонити відчуження земельних ділянок:

з кадастровим номером 6823084600:05:014:0004, яка розташована на території Руднянської сільської ради Летичівського району Хмельницької області і призначена для ведення особистого селянського господарства, власником якої є ОСОБА_4;

з кадастровим номером 6823084600:05:014:0005, яка розташована на території Руднянської сільської ради Летичівського району Хмельницької області і призначена для ведення особистого селянського господарства, власником якої є ОСОБА_3;

з кадастровим номером 6823084600:05:014:0006, яка розташована на території Руднянської сільської ради Летичівського району Хмельницької області і призначена для ведення особистого селянського господарства, власником якої є ОСОБА_2.

Копію ухвали для негайного виконання направити Відділу Державної виконавчої служби Летичівського районного управління юстиції у Хмельницькій області.

Копію ухвали до відома направити учасникам судового розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Апеляційного суду Хмельницької області через Летичівський районний суд протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя підпис ОСОБА_5

Суддя Летичівського

районного суду ОСОБА_5