Ухвала суду № 64446701, 26.01.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/791/147/17 Єдиний унікальний номер справи: 653/2974/16ц

Головуючий в І інстанції: Крапівіна О.П.

Доповідач: Приходько Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоПриходько Л.А.,суддів:Бездрабко В.О., Кузнєцової О.А.,секретарЧертков Б.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Генічеське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради на рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 02 листопада 2016 року у справі

за позовом

ОСОБА_5 до комунального підприємства «Генічеське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку з заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом, до КП «Генічеське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку з заробітної плати та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 30.10.2015 року був звільнений за власним бажанням з посади охоронця. При звільненні, йому була видана трудова книжка, але за підприємством на той час лишалась заборгованість по заробітній платі, яка до теперішнього часу невиплачена. Посилаючись на викладене остаточно просив стягнути з Генічеського БТІ на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 8258,37 гривні, середній заробіток за час затримки розрахунку з заробітної плати по день ухвалення рішення в розмірі 25057,12 гривень, а також стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 02 листопада 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства «Генічеське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради на користь ОСОБА_5 заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 8258,37грн., суму середнього заробітку за час затримки розрахунку з заробітної плати в розмірі 25057,12 грн., без урахування податків та інших обов'язкових платежів, спричинену моральну шкоду у розмірі 3000грн. та судовий збір на користь держави в суміу сумі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі КП «Генічеське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, і таким, що ухвалене з порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити.

В судовому засіданні представник КП «Генічеське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради Толока В.А., приймаючи участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі за обставинами викладеними у скарзі, та уточнила вимоги. Остаточно просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився направивши до суджу заяву з проханням розгляд справи проводити без його участі.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» та статтею 115 КЗпП України визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі статтею 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 з 05.04.2007 перебував в трудових відносинах з КП Генічеське БТІ, працюючи на посаді охоронника.

За період роботи позивача, в порушення вимог ст.24 Закону України «Про оплату праці» та ст.115 КЗпП України, заробітна плата у строки визначені законом не виплачувалась, у зв'язку із чим, як вбачається з довідки Про заборгованість перед працівниками КП «Генічеське БТІ» ХОР, підписаної в.о. начальника КП «Генічеське БТІ» ХОР Толоком В.А. та начальником фінансово-господарського відділу Штоббе В.І., заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_5, станом на 01.06.2015, становила 9368.49грн.

Наказом від 30.10.2015 за №63 ОСОБА_5 30.10.2015 звільнений з посади охоронника за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням).

У строки визначені ст. 116 КЗпП України, існуюча заборгованість по заробітній платі позивачу не виплачена, що також підтверджується довідкою Про заборгованість перед працівниками КП «Генічеське БТІ» ХОР, підписаної в.о. начальника КП «Генічеське БТІ» ХОР Толоком В.А. та начальником фінансово-господарського відділу Штоббе В.І., з якої вбачається, що станом на 24.03.2016 року заборгованість по заробітній платі перед ОСОБА_5 становить 8258.37грн.

Таким чином, установивши, що на час розгляду справи існує заборгованість із заробітної плати, а також що позивачу не були виплачені належні йому від підприємства суми в строки визначені ст. 116 КЗпП України, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 115, 116, 117 КЗпП України стягнув на користь працівника існуючу на час розгляду справи заборгованість із заробітної плати у розмірі 8258.37грн. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку (по день прийняття рішення) у розмірі 25057.12грн без урахування податків та інших обов'язкових платежів.

Розмір середнього заробітку визначений судом з дотриманням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.19945 №100 (зі змінами), виходячи із заробітку за останні два календарних місяці роботи, шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначена судом діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Стягуючи середній заробіток без утримання податків та інших обов'язкових платежів, суд першої інстанції врахував роз'яснення, які містяться у абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 №13, відповідно до яких, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідним обов'язком роботодавця і працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Доводи відповідача щодо невідповідності висновків суду встановленим обставинам не знайшли свого підтвердження, та спростовуються дослідженими доказами у справі.

Так, на підтвердження своїх доводів щодо відсутності заборгованості по заробітній платі перед позивачем, представником відповідача не надано належних та допустимих доказів.

Надані на підтвердження цих доводів копії Звіту з праці за січень-травень 2015 року, Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку від 07.05.2015 №9088984983 та від 07.08.2015 №9166322550 не містять будь-яких фактичних даних щодо виплати позивачу належної йому заробітної плати, а тому не є можуть бути доказом відсутності заборгованості.

Натомість, наявність заборгованості по заробітній платі, у тому числі позивача в розмірі 8258.37грн. підтверджується довідкою, підписаною керівником підприємства та начальником фінансово-господарського відділу.

Факт невиплати позивачу всіх сум, що належать йому від підприємства у строки визначені ст. 116 КЗпП України встановлений перевіркою КП «Генічеське БТІ» ХОР Головним управлінням Держпраці в Херсонської області.

За наслідками вказаної перевірки Головним управлінням Держпраці в Херсонської області вжито заходи реагування, зокрема видано припис про усунення виявлених порушень та складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 41 КУпАП.

Постановою судді Генічеського районного суду Херсонської області від 18.05.2016 Толока В.А. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 41 КУпАП.

Зазначеною постановою, яка набрала законної сили, встановлено, що на підприємстві є дійсно нарахована та частково невиплачена заробітна плата за 2014-2015 роки, в тому числі і позивачу, виплату якої було призупинено розпорядженням керівника Толока В.А.

Доводи представника відповідача на те що заборгованість з заробітної плати виникла в результаті винних дій колишнього керівника підприємства, а вини діючого керівника, Толока В.А., немає, не мають правового значення, оскільки відсутність особистої вини керівника підприємства, установи, організації не звільняє роботодавця від обов'язку виплатити заборгованість по заробітні платі та відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Також колегія суддів вважає неприйнятними доводи апелянта про те, що розмір заборгованості по заробітній платі, та розрахунок середнього заробітку зроблений судом на припущеннях.

Враховуючи, що відповідачем під час розгляду справи, на виконання вимог ст. 60 ЦПК України, не надано будь-яких відомостей щодо розміру заборгованості по заробітній платі, розміру заробітку за останні два календарних місяці роботи позивача, суд першої інстанції встановив вказані обставини виходячи з інших, досліджених в судовому засідання, доказах, а саме Довідки про заборгованість перед працівниками КП «Генічеське БТІ» ХОР, в тому числі позивача, а також індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України, відповідно до якої розмір заробітку ОСОБА_5 в серпні 2015 року становив - 1717.00грн., в вересні 2015 -2443.00грн.

За правилами ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

А отже, доводи апелянта, що відсутність звернень позивача з письмовими заявами до керівництва підприємства про порушення його прав до його звільнення, свідчить про те, що він погоджувався з умовами та порядком оплати та не заперечував проти них, позбавлені правового обґрунтування, та не можуть бути підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав передбачених законом для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Допущені відповідачем порушення законного права позивача на оплату його праці призвели, як встановлено судом першої інстанції, до моральних страждань останнього, та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначений судом розмір грошового відшкодування моральної шкоди відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України відповідає характеру та обсягу страждань, яких зазнав ОСОБА_5 у зв'язку з невиплатою заробітної плати, ступеню вимушених змін у його життєвих стосунках та зусиллям, необхідним для організації свого життя. При цьому судом враховано вимоги розумності та справедливості.

Суд з достатньою повнотою з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, яким дав належну оцінку та постановив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Генічеське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради відхилити.

Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 02 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Л.А. Приходько

Судді В.О. Бездрабко

О.А. Кузнєцової