Ухвала суду № 64446339, 26.01.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/8632/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/789/186/17 Доповідач - Костів О.З.Категорія - 53

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Костіва О.З.

суддів - Кузьма Р. М., Хома М. В.,

розглянувши у письмовому провадженні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2016 року в справі за позовом Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна,-

В С Т А Н О В И Л А:

В серпні 2016 року Тернопільське об'єднане УПФ Тернопільської області звернулось до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що у 2012 році, при переході відповідачем на інший вид пенсії (за віком), для обчислення нового розміру пенсійної виплати працівниками пенсійного фонду було помилково застосовано показник середньої заробітної плати в Україні і враховано середній заробіток за 2011 рік замість 2007 року, що призвело до переплати відповідачу за період з 19 січня 2012 року по 30 червня 2016 року коштів на загальну суму 65013.15 грн. В добровільному порядку суму переплати відповідач повертати відмовився, в зв"язку із чим просили стягнути вказану суму в судовому порядку.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2016 року в задоволені позову відмовлено.

Тернопільське об'єднане УПФ Тернопільської області подало на вказане рішення апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам. Просили скасувати рішення та прийняте нове, яким позов задоволити.

В судове засідання представник апелянта не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день і час слухання справи, та надіслав заяву про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про день і час слухання справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив із того, що вказана можлива помилка у застосуванні працівниками пенсійного фонду показника середньої заробітної плати при визначенні розміру пенсії відповідача в 2012 році, потенційно може бути наслідком невірного застосування ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівниками пенсійного фонду при нарахуванні пенсійної виплати пенсіонеру, і не може свідчити про будь - які математичні рахункові помилки в обчисленнях цифрової величини.

З таким висновком колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 2009 року відповідач ОСОБА_1 перебував на пенсії в отримував пенсію, як колишній військовий за спеціальним законом - дана обставина визнається сторонами спору, а тому, в силу ст. 61 ЦПК України, не потребує доказування.

В січні 2012 року відповідач звернувся з заявою до УПФ України в м.Тернополі (в даний час - Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області) із заявою про призначення пенсії уже за віком.

Заяву позивача було задоволено й призначено пенсію за віком в розмірі 2436.33 грн. із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні при призначенні пенсії з 19 січня 2012 року з урахуванням показника середнього заробітку за 2011 рік, хоча, як стверджує позивач, слід було враховувати показник середнього заробітку за 2007 рік.

Внаслідок помилки працівників ПФУ при визначенні нового розміру пенсії відповідача, за період з 19 січня 2012 року по 30 червня 2016 року, останнім, на думку позивача, без достатніх правових підстав отримано коштів в сумі 65013.15 грн.

11 липня 2016 року відповідач на адресу позивача склав заяву, за змістом якої повідомив, що відмовляється повертати кошти в зазначеній сумі, оскільки жодної його вини в цьому немає і він сам собі даних грошей не нараховував.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Так, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (частина перша статті 1215 ЦК України).

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, отже зазначене у статті 1215 ЦК України майно підлягає поверненню у разі наявності цих фактів.

Аналогічний висновок зазначений у правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові у справі за №6-91цс14 та від 02.07.2014 року.

Згідно ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлено формулу визначення заробітку для обрахунку пенсії, й до цієї формули внесено показник «Зс» - середня заробітна плата у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузі статистики, економіки, соціальної політики і фінансів.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 року за №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що до лічильних (рахункових) помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період, тощо. Не можуть вважатися ними не пов'язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно - правових актів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що означена представником позивача можлива помилка у застосуванні працівниками пенсійного фонду показника середньої заробітної плати при визначенні розміру пенсії відповідача в 2012 році, потенційно може бути наслідком невірного застосування ч.2 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» працівниками пенсійного фонду при нарахуванні пенсійної виплати пенсіонеру, і не може свідчити про будь-які математичні рахункові помилки в обчисленнях цифрової величини.

Колегія суддів погоджується із висновками суду, що положення ст.1215 ЦК України, у даному випадку, повинні застосовуватися з урахуванням положень ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними нормами.

Відповідно приписів ст.103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надмір виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Аналогічні положенн містяться у ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно змісту якої суми пенсії, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів ПФУ чи у судовому порядку.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта про наявність підстав для задоволення позову на підставі ст.1215 ЦК України, оскільки відсутні ознаки недобросовісності з боку набувача та ознаки рахункової помилки з боку позивача.

Згідно з вимогами ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст.ст.57, 58 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування,

Згідно ч.3 ст.212 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність зловживань з боку відповідача або його недобросовісності при визначені йому суми отримуваної пенсії з 19 січня 2012 року, за його заявою про фактичний перехід з одного виду пенсії на інший (за віком).

Відмовляючи в позові, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області О.З. Костів