Ухвала суду № 64446039, 01.02.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/2282/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Моісеєнко О. М.Номер провадження 22-ц/788/176/17 Суддя-доповідач - Собина О. І. Категорія - 50

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

01 лютого 2017 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г. ,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 09 грудня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини,-

в с т а н о в и л а:

16 листопада 2016 року ОСОБА_5 звернулася до місцевого суду з позовом, який уточнила в ході судового розгляду справи і остаточно свої вимоги мотивувала тим, що 08 квітня 2006 року уклала шлюб з ОСОБА_3 Під час спільного життя народився син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якого є відповідач. 19 червня 2008 року шлюб між сторонами розірвано, проте в подальшому помирилися і продовжили проживати разом без реєстрації шлюбу до кінця вересня 2016 року. На даний час сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Малолітній син - ОСОБА_6 проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Відповідач відмовився брати участь в утриманні сина, матеріальної допомоги не надає, проте є матеріально забезпечено людиною, так як за останні три роки спільного життя разом придбали автомобіль Toyota Corola, двокімнатну квартиру в новобудівлі, меблі та техніку. Тому просила ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 аліменти на її користь на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1500,00 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 09 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 16 листопада 2016 року і до повноліття дитини.

В іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 551 грн. 20 коп. судового збору.

Допущено негайне виконання рішення в межах суми платежу аліментів за один місяць.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не погодився з рішенням суду та звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на необґрунтованість та неповноту з'ясованих обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягувати з нього аліменти у розмірі 800 грн. щомісячно.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що судом залишено поза увагою те, що відповідач не має постійного місця роботи, а його дохід є мінливим і не регулярним. Окрім стягуваних аліментів на утримання сина ОСОБА_6, з нього, за рішенням Сумського районного суду Сумської області від 10 грудня 2009 року стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дочки від попереднього шлюбу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи представника відповідача, заперечення позивача, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав:

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи на підставі досліджених та оцінених доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що малолітній син сторін перебуває на утриманні у матері, а відповідач, як його батько, в силу ст.180 СК України, зобов'язаний утримувати свою малолітню дитину до досягнення нею повноліття, шляхом сплати щомісячно аліментів на користь матері дитини.

Цей висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 08 квітня 2006 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Сумського міського управління юстиції Сумської області від 08 квітня 2006 року (а.с.3). 19 червня 2008 року шлюб між сторонами розірвано і дана обставина підтверджується Свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с.5).

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).

Малолітня дитина сторін проживає разом з матір'ю по АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» №18416 від 14 листопада 2016 року (а.с.6).

Відповідач ОСОБА_3 зареєстрований в АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою Кияницькою сільською радою Сумського району №897 від 30 листопада 2016 року (а.с.19).

Заочним рішенням Сумського районного суду Сумської області від 10 грудня 2008 року з ОСОБА_3 стягуються аліменти на користь ОСОБА_9 на утримання дочки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі 1/4 частини з його заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до її повноліття (а.с.21).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частина 1 ст. 180 СК України передбачає обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я і матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших обставин, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Аналогічні роз'яснення містяться в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Частина 1 ст. 183 СК України встановлює, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно ч.1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Оскільки судом першої інстанції з достовірністю було встановлено, що відповідач на час ухвалення рішення не має постійного місця роботи, а отже має нерегулярний, мінливий дохід, тому обґрунтовано ним було визначено розмір аліментів саме у твердій грошовій сумі.

Колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо завищеного розміру стягуваних аліментів, оскільки при визначенні розміру аліментів місцевим судом вірно враховані ті обставини, що відповідач є працездатним, і тому він має можливість організувати своє життя таким чином, щоб мати можливість надавати матеріальну допомогу своїй малолітній дитині на рівні достатньому для її повноцінного розвитку.

Відсутність на час ухвалення у відповідача постійної роботи не звільняє його від обов'язку по утриманню свого малолітнього сина.

Крім того, за час спільного проживання сторони придбали коштовне нерухоме та рухоме майно і з приводу розподілу цього майна між ними виник спір, який вирішується у місцевому суді. Дана обставина визнається позивачем та представником відповідача і свідчить про матеріальну спроможність відповідача надавати достатню майнову допомогу на утримання свого неповнолітнього сина.

Обставини, на які посилається позивач, були предметом дослідження суду першої інстанції і отримали об'єктивну оцінку. Відповідач не навів у апеляційній скарзі фактів, які б підтвердили необґрунтованість рішення суду, свідчили б про наявність підстав для задоволення скарги.

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 09 грудня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -