Ухвала суду № 64446023, 30.01.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/3645/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бурда Б. В.Номер провадження 22-ц/788/246/17 Суддя-доповідач - Левченко Т. А. Категорія - 30

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Левченко Т. А.,

суддів - Хвостика С. Г. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2016 року

у справі за позовом Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення тимчасової державної допомоги,-

в с т а н о в и л а:

18 липня 2016 року Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради звернувся з вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що на підставі заяви відповідачки їй була призначена тимчасова державна допомога на сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісяця з 01.06.2011 року по 31.05.2012 року у зв'язку з ухиленням батька дитини від сплати аліментів. 27.09.2012 року позивачем було з'ясовано, що рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26.10.2011 року відомості про ОСОБА_5, як батька були виключені з актового запису про народження ОСОБА_6 Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 18.01.2012 року апеляційне провадження у справі було закрито у зв'язку з відмовою ОСОБА_3 від апеляційної скарги. На думку позивача, відповідачка в порушення вимог закону не повідомила про зміну обставин, які впливають на призначення допомоги та безпідставно отримала даний вид допомоги у розмірі 1347,60 грн. за період з 01.02.2012 року по 31.05.2016 року. Просить стягнути з ОСОБА_3 на користь Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради сплачену допомогу в сумі 1347,60 грн.

Рішенням суду від 20 грудня 2016 року у задоволенні позову Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради відмовлено за необгрунтованістю вимог.

В апеляційній скарзі Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради просить скасувати рішення суду та постановити нове про задоволення позовних вимог. В доводах апеляційної скарги зазначає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, без всебічного об'єктивного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи. Вважає, що з боку відповідача має місце факт заволодіння майном без достатньої правової підстави. У зв'язку з припиненням обов'язку ОСОБА_5 по утриманню ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 р. н. відповідно до вимог Сімейного кодексу України у Департамента відсутні законні підстави у призначенні з 01.02.2012 року тимчасової державної допомоги відповідачці (підставою призначення допомоги відповідачу було ухилення ОСОБА_5 від сплати аліментів). Рішенням суду відомості про ОСОБА_5 як батька виключено з актового запису про народження ОСОБА_6, а отже він вже не є його батьком, та не повинен його утримувати.

Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи, але своїм правом на участь у судовому засіданні не скористались.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 27.02.2006 року з ОСОБА_5 стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 200 грн. щомісяця, які підлягають індексації відповідно до закону на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь матері дитини ОСОБА_3 На виконання вказаного рішення суду 10.03.2006 року видно виконавчий лист, який знаходиться на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби (а. с. 9).

Згідно довідок ВДВС Охтирського міськрайонного управління юстиції у період з 01.12.2010 року по 01.06.2011 року та з 01.06.2011 року по 01.12.2011 року ОСОБА_3 аліменти не отримувала (а. с. 10; 14).

На підставі поданих ОСОБА_3 заяв від 15.06.2011 року та від 12.12.2011 року Управлінням соціального захисту населення Сумської міської ради їй була призначена тимчасова державна допомога на сина ОСОБА_4 щомісяця з 01.06.2011 року по 31.05.2012 року у зв'язку з ухиленням ОСОБА_5 від сплати аліментів. У період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року відповідачці виплачена допомога у розмірі 667,20 грн., у період з 01.04.2012 року по 31.05.2012 року - у розмірі 680,40 грн. (а. с. 6; 11; 15).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26 жовтня 2011 року, яке набрало законної сили 18 січня 2012 року, було виключено відомості про ОСОБА_5, як батька з актового запису про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 16).

Судом першої інстанції встановлено, що із заяв відповідачки від 27.09.2012 року та 09.102012 року позивачу стало відомо, що відбувся судовий розгляд справи про виключення відомостей про батька дитини - ОСОБА_5 з актового запису про народження ОСОБА_6 19 листопада 2013 року відповідачці було направлено повідомлення про перерахунок розміру допомоги та запропоновано повернути надмірно виплачені кошти в добровільному порядку до 15.12.2013 року.

24.12.2013 року Управлінням соціального захисту населення Сумської міської ради було пред'явлено до відповідачки позов в порядку адміністративного судочинства про стягнення тимчасової державної допомоги. Даний позов ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 28.02.2014 року залишено без розгляду. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2014 року вказану ухвалу суду було залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.05.2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління соціального захисту населення Сумської міської ради (а. с. 19).

13 червня 2016 року позивачем винесено розпорядження про те, що у зв'язку з виключенням відомостей про батька з актового запису про народження дитини, ОСОБА_5, несвоєчасним повідомленням управління заявником про ці обставини, стягнути з ОСОБА_3 виплачену тимчасову державну допомогу на дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, за період з 01.02.2012 року по 31.05.2012 року відповідно до ч. 2 п. 10 Порядку призначення і виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого Постановою КМУ від 22.02.2006 року. Згідно розрахунку від 16.06.2016 року розмір виплаченої ОСОБА_3 допомоги за вказаний період становить 1347,60 грн. (а. с. 23)

17.06.2016 року на адресу відповідачки було направлено листа, в якому запропоновано повернути на рахунок департаменту до 15.07.2016 року зайво отримані кошти в сумі 1347,60 грн. (а. с. 26)

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких доказів на підтвердження наявності підстав припинення виплати даного виду соціальної допомоги відповідачу, які визначені законом, позивач суду не надав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, так як суд дійшов його правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно із ч. ч. 8, 9, 10 ст. 181 СК України, якщо місце проживання чи перебування батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається тимчасова державна допомога, яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері усиновлення та захисту прав дітей. Суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

В обґрунтування позову Департамент соціального захисту населення Сумської міської ради посилається на ст. 1212 ЦК України та зазначає, що п. 10 Порядку та зміст заяви, яку заповнювала відповідачка, передбачають обов'язок останньої повідомляти протягом 10 днів про обставини, які впливають на припинення допомоги, тому невиконання даних зобов'язань відповідачкою повністю підтверджують недобросовісність останньої.

Відповідно до п. 2 Порядку призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189 (далі - Порядок), тимчасова допомога призначається у разі, коли: рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується у зв'язку з ухиленням від сплати аліментів або відсутністю у боржника коштів та іншого майна, на які за законом може бути звернено стягнення.

Згідно п. 10 Порядку виплата тимчасової допомоги припиняється у разі:

1) встановлення місця проживання (перебування) особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду;

2) виявлення обставин, що свідчать про можливість одного з батьків утримувати свою дитину;

3) досягнення дитиною 18-річного віку;

4) виконання в повному обсязі зобов'язань одного з батьків щодо сплати аліментів у разі виїзду на постійне місце проживання за кордон;

5) влаштування дитини до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання;

6) скасування або визнання усиновлення недійсним;

7) усиновлення дитини (чоловіком матері або дружиною батька);

8) відмови від стягнення аліментів;

9) добровільного виконання рішення суду особою, зобов'язаною сплачувати аліменти;

10) скасування в установленому законодавством порядку рішення суду щодо стягнення аліментів;

11) смерті дитини, якій була призначена тимчасова допомога;

12) смерті одного з батьків, зобов'язаного сплачувати аліменти, або визнання його в установленому порядку безвісти відсутнім чи оголошення померлим;

13) позбавлення в установленому порядку одного з батьків, який утримує дитину, батьківських прав;

14) відібрання дитини від одного з батьків, який утримує дитину, без позбавлення батьківських прав;

15) встановлення над дитиною опіки чи піклування.

Як правильно вказав суд першої інстанції у своєму рішенні, зазначений перелік обставин, настання яких тягне за собою припинення виплати даного виду соціальної допомоги та про настання яких відповідачка повинна була повідомити позивача, є вичерпним. Рішення суду про виключення відомостей про батька дитини з актового запису про народження дитини, як обставина, про яку одержувач допомоги зобов'язаний у десятиденний строк повідомити орган соціального захисту населення, та яка тягне за собою припинення виплати допомоги, п. 10 Порядку не передбачена.

Частинами 1, 3 ст. 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстави, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 року відповідно до змісту ст. 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується в тих випадах, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частин першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно потерпілому.

Як зазначено вище, питання стягнення виплачених сум наданої дитині тимчасової державної допомоги вирішується шляхом стягнення з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку.

Окрім того, позивач не звернув уваги на положення статті 1215 ЦК України, якою визначено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі, як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Як зазначалося вище, п. 10 Порядку не передбачено, що виключення відомостей про батька дитини з актового запису про народження є обставиною, настання якої тягне за собою припинення виплати даного виду соціальної допомоги та про настання якої ОСОБА_3 повинна була повідомити позивача. А тому доводи позивача про недобросовісність відповідачки є безпідставними.

Судом першої інстанції також встановлено, що рішення суду щодо стягнення з ОСОБА_5 аліментів на утримання дитини на даний час не скасовано та перебуває на виконанні у відділі ДВС Головного територіального управління юстиції у Сумській області, що підтверджується листом цього відділу ДВС від 13.12.2016 року на а. с. 45.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення. Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1; 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -