Ухвала суду № 64445864, 31.01.2017, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/5840/16-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Бурда Б. В.Номер провадження 22-ц/788/240/17 Суддя-доповідач - Криворотенко В. І. Категорія - 6

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Криворотенка В. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

з участю секретаря - Пархоменко А.П.

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Крамаренко Ірини Валеріївни

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Сумської міської ради, Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа - Управління Державної архітектурно - будівельної інспекції у Сумській області про визнання права власності на самочинно збудоване майно та узаконення перепланування будинку,

в с т а н о в и л а:

04 листопада 2016 року представник позивача звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просив визнати право власності за ОСОБА_3 на самочинно збудоване майно, а саме на гараж, який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер: НОМЕР_1 за адресою: будинок АДРЕСА_1 (на технічному плані будинку графічне зображення літерою «О»). Узаконити перепланування належного на праві приватної власності ОСОБА_3 будинку АДРЕСА_1, що полягає у зведенні перегородки в санвузлі (на технічному паспорті зазначено літ. «А -1» та зазначено на плані, як самочинно збудована площа).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - Крамаренко І.В. посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що відповідно до чинного законодавства ОСОБА_3 має право на визнання права власності на гараж, а також на узаконення самовільного перепланування з правових підстав. При цьому вказуючи на те, що 08 серпня 2013 року ОСОБА_3 успадкувала 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці, кадастровий номер: НОМЕР_1 від померлого чоловіка ОСОБА_5. До смерті чоловіка їй належала 1/2 частина зазначеного будинку. Вказаний будинок збудований у 1939 році. З 1939 року по 1998 рік було збудовано інші об'єкти до даного будинку, частина яких оформлена належним чином. Однак у 1998 році було збудовано гараж біля вказаного будинку та здійснено перепланування, а саме було зведено перегородку в санвузлі. У 2016 році позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності за самовільне переобладнання будинку та будівництво гаражу.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_3 та її представника Крамаренко І.В. вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження свого звернення у встановленому законом порядку до компетентного органу з питань прийняття самовільних споруд до експлуатації, відмова компетентного органу відсутня, а звертаючись до суду з вимогою узаконити перепланування будинку позивач обрала неналежний спосіб захисту.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, так як він є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам і вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником домоволодіння АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці площею 0,0548 га яка перебуває у її власності. У вказаному домоволодінні без розроблення відповідного проекту та отримання дозволу на початок проведення будівельних робіт самовільно збудовано гараж літ. «О», також позивачем самочинно проведено переобладнання житлового будинку внаслідок чого утворились два нових приміщення під літ. «3» та «7». На земельній ділянці по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 без відповідного документа , який надає право виконувати будівельні роботи, без належно підтвердженого проекту, із розташуванням без відступу від межі суміжних землекористувачів було здійснено будівництво гаражу під літ. «О». Вказаний гараж самочинно збудований і в експлуатацію не приймався.

Відповідно до ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Згідно ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У відповідності до приписів ст. 10-11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доводи апеляційної скарги про те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не взяв до уваги положення статті 376 ЦК України, якою передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно є безпідставними.

При ухваленні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, судом першої інстанції було враховано положення ст. ст. 375, 376 ЦК України, а також взято до уваги Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного Кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», а саме згідно п. 12 якої вбачається, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов'язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не надала суду доказів щодо її звернення до компетентного органу з питань прийняття самовільних споруд до експлуатації, відмова компетентного органу в матеріалах справи відсутня.

Тобто порушення або не визнання прав позивачки на самочинну будову та переобладнання діями чи бездіяльністю відповідачів в даній справі не доведено, а захисту у судовому порядку підлягає лише порушене право.

Також є правомірними висновками суду щодо обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки суд не може брати на себе повноваження органу, до компетенції якого віднесено вирішення питань про надання дозволів на реконструкцію, переобладнання житлових приміщень та введення їх в експлуатацію.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачка має право на визнання права власності на гараж. а також на узаконення самовільного перепланування висновків суду не спростовують, оскільки суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог у зв'язку із тим, що позивачка не зверталась до компетентних органів з приводу об'єктів самочинного будівництва.

Отже, суд першої інстанції належно оцінив докази та ухвалив рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи. Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Крамаренко Ірини Валеріївни відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 22 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -