Вирок № 64443860, 30.01.2017, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/7019/15-к

пр.№ 1-кп/464/14/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2017 року Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Радченко Е.А.

при секретарях Калітовській А.Б., Лобко А.С., Бондар Н.С.

з участю прокурора Букаловського Р.О.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові обвинувальний акт у кримінальному у провадженні № 12015140030000084 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, українця, громадянина України, з вищою освітою, який не працює, є інвалідом 2-ї групи, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,

за скоєння кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення в сфері обороту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів за наступних обставин:

Маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, з корисливих мотивів, 22.06.2015 року приблизно о 13 годині 45 хвилин, перебуваючи неподалік будинку № 95 по пр-ту Червоної Калини в м. Львові, ОСОБА_2 незаконно збув (продав) за 250 грн. ОСОБА_4 (анкетні дані змінено) фрагмент таблетки білого кольору неправильної геометричної форми, яка містить наркотичний засіб «бупренорфін», обіг якого обмежено, масою 0,0021 грам, який попередньо незаконно придбав та зберігав при собі з метою подальшого збуту до 22.06.2015 року, коли ОСОБА_2 було затримано працівниками міліції.

В судовому засіданні обвинувачений визнав себе винним у своєнні цього кримінального правопорушення та пояснив, що знайшов половину таблетки «SUBUTEX», який забрав собі. В червні 2015 року ОСОБА_2 за 250 грн. продав цю таблетку свому знайомому, який також є інвалідом та страждає на захворювання суглобів, після чого був затриманий працівниками міліції.

Крім визнання обвинуваченим своєї вини, провина ОСОБА_2 в скоєнні цього інкримінованого йому правопорушення повністю підтверджується іншими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні.

Так, допитаний в судовому засіданні в якості свідка оперуповноважений Сихівського ВП ГУНП ОСОБА_5 пояснив, що влітку 2015 року на території Сихівського району м. Львова брав участь в проведенні оперативної закупівлі наркотичних засобів у ОСОБА_2 Під час цієї операції в приміщені Сихівського ВП було оглянуто покупцю, йому було передано гроші. Після цього разом із покупцем поїхали на конечну зупинку громадського транспорту біля торгового комплексу «Санта Барбара», де покупець пішов до продавця. ОСОБА_5 бачив, як покупець підійшов до ОСОБА_2, який перебував в автомобілі марки «Вольво». Що ОСОБА_2 передав покупцю, ОСОБА_5 не бачив. Повернувшись, Покупець сказав, що купив у ОСОБА_2 наркотичний засіб. Після цього ОСОБА_2 затримали. Потім поїхали до приміщення Сихівського ВП, де вказаний наркотичний засіб у вигляді половини таблетки було вилучено у покупця. Також у ОСОБА_2 на місця скоєння правопорушення було вилучено гроші, серед яких були купюри, які передавалися покупцю для придбання наркотичного засобу.

ОСОБА_6, допитаний в якості свідка, в судовому засіданні пояснив, що був запрошений в якості понятого для участі в слідчих діях. Під час цих дій в приміщенні Сихівського ВП оглянули гроші та переписали їх до протоколу. Потім вказані гроші передали особі, яка мала придбати наркотичний засіб. З цією особою поїхали на місце в районі магазину «Сільпо». Там особа, якій було передано гроші, вийшла з машини й пішла. Повернувшись приблизно через 30 хвилин, особа сказала, що купила половину таблетки. Потім затримали ОСОБА_2, який в той час був в автомобілі червоного кольору. Після цього поїхали до Сихівського ВП, де склали протокол про вилучення таблетки. Там у ОСОБА_2 вилучили гроші, серед яких були ті, які передали особі для закупки наркотиків. Потім поїхали на проведення обшуку в квартирі по пр-ту Червоної Калини.

Крім показань обвинуваченого та свідків, провина ОСОБА_2 підтверджується письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення, а саме:

- протоколом огляду грошових купюр від 22.06.2015 року, в ході якого оглянуто та переписано номера купюр, які будуть використані для проведення оперативної закупки наркотичного засобу у ОСОБА_2;

- протоколом огляду покупця від 22.06.2015 року, під час якого покупцю було видано вищезазначені купюри;

- протоколом огляду місця події від 22.06.2015 року, в ході якого покупець в присутності двох понятих видав частину блістера з написом «SUBUTEX», в якому містилася половина таблетки білого кольору, та повідомив, що придбав цю таблетку 22.06.2015 року приблизно о 13 годині 45 хвилин біля торгового комплексу «Санта Барбара» у ОСОБА_2;

- протоколом огляду місця події від 22.06.2015 року, в ході якого виявлено місце вчинення кримінального правопорушення, з'ясовано спосіб його вчинення, вилучено грошові купюри, які мав при собі ОСОБА_2;

- протоколом огляду речей від 23.06.2015 року, яким оглянуто вилучені у ОСОБА_2 під час огляду місця події гроші, серед яких виявлено грошові купюри, які зазначені в протоколі огляду грошових купюр від 22.06.2015 року;

- висновком медичного огляду від 22.06.2015 року, згідно якого ОСОБА_2 перебував в стані наркотичного сп'яніння;

- висновком експерта № 3/794 від 07.07.2015 року, згідно якого в речовині неправильної геометричної форми білого кольору, що знаходиться у фрагменті блістера, виявлено бупренорфін, який відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено; маса бупренорфіна становить 0,0021 грам.

За вимогами ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення.

Проаналізуваши та оцінивши вивчені в судовому засіданні докази по цьому кримінальному правопорушенню, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Ці докази є достатніми, оскільки як окремо так і у сукупності в повній мірі доводять винуватість ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення в сфері обороту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів.

Тобто, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_2 незаконного придбанні, зберігання з метою збуту, а також незаконного збуту 22.06.2015 року наркотичних засобів.

Крім того, органами досудового розслідування ОСОБА_2 також обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень в сфері обороту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів за наступних обставин:

Маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, з корисливих мотивів, 25.02.2015 року приблизно о 12 годині 30 хвилин, перебуваючи неподалік будинку № 47а по вул. Володимира Великого в м. Львові, ОСОБА_2 незаконно збув (продав) за 120 грн. ОСОБА_4 (анкетні дані змінено) фрагмент таблетки білого кольору неправильної геометричної форми, яка містить наркотичний засіб «бупренорфін», обіг якого обмежено, масою 0,0005 грам, який попередньо незаконно придбав та зберігав при собі з метою подальшого збуту.

Крім того, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, з корисливих мотивів, 24.03.2015 року приблизно о 10 годині 30 хвилин, перебуваючи неподалік будинку № 47а по вул. Володимира Великого в м. Львові, ОСОБА_2 повторно незаконно збув (продав) за 250 грн. ОСОБА_4 (анкетні дані змінено) фрагмент таблетки білого кольору неправильної геометричної форми, яка містить наркотичний засіб «бупренорфін», обіг якого обмежено, масою 0,0019 грам, який попередньо незаконно придбав та зберігав при собі з метою подальшого збуту.

Також, маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичних засобів, з корисливих мотивів, 06.05.2015 року приблизно об 11 годині 30 хвилин, перебуваючи неподалік будинку № 47а по вул. Володимира Великого в м. Львові, ОСОБА_2 повторно незаконно збув (продав) за 250 грн. ОСОБА_4 (анкетні дані змінено) фрагмент таблетки білого кольору неправильної геометричної форми, яка містить наркотичний засіб «бупренорфін», обіг якого обмежено, масою 0,0026 грам, який попередньо незаконно придбав та зберігав при собі з метою подальшого збуту.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується за ч. 1 ст. 307 КК України у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів (дії 25.02.2015 року), та за ч. 2 ст. 307 КК України у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також незаконному збуті наркотичних засобів, вчиненому повторно (дії 24.03.2015 року та 06.05.2015 року).

В судовому засіданні ОСОБА_2 винним себе в скоєнні вказаних кримінальних правопорушень не визнав та пояснив, що 25.02.2015 року, 24.03.2015 року та 06.05.2015 року ніякого зберігання та збуту наркотичних засобів не було.

Аналізуючи та оцінюючи вивчені в судовому засіданні докази по цім епізодам кримінального правопорушення, суд враховує, що відідповідно до ч. 1 ст. 33 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно із ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Саме на них відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Положеннями ст. 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Так, сторона обвинувачення як на докази винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, що мали місце 25.02.2015 року, 24.03.2015 року та 06.05.2015 року, посилається на показання свідків. Проте, в судовому засіданні в якості свідка обвинувачення був допитаний лише ОСОБА_7, який пояснив, що був запрошений працівниками міліції взяти участь в проведенні слідчих дій в якості понятого.

Також, стороною обвинувачення в обґрунтування винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України, крім показань вказаного свідка, надано наступні докази, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, а саме:

- протокол огляду місця події від 25.02.2015 року, в ході якого особа, анкетні данні якої змінено, в приміщенні кабінету № 47 Львівського міського управління міліції видала ? таблетки з написом «SUBUTEX» та повідомила, що придбала цю таблетку за 120 грн. 25.02.2015 року приблизно о 12 годині 30 хвилин у свого знайомого на імя ОСОБА_2 на вул. Володимира Великого в м. Львові;

- висновок експерта № 3/293 від 11.03.2015 року, згідно якого в порошкоподібній речовині білого кольору, що знаходиться в паперовому згортку, міститься бупренорфін, який відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено; маса бупренорфіна становить 0,0005 грам.;

- протокол огляду грошових купюр від 24.03.2015 року, в ході якого оглянуто та переписано номера купюр, які будуть використані для проведення оперативної закупки наркотичного засобу у ОСОБА_2;

- протокол огляду покупця від 24.03.2015 року, під час якого покупцю було видано вищезазначені купюри;

- протокол огляду місця події від 24.03.2015 року, в ході якого покупець в приміщенні службового кабінету № 8 слідчого відділення Сихівського ВП в присутності двох понятих видав поперовий згорток, в якому містяться фрагменти таблетки білого кольору неправильної геометричної форми, та повідомив, що придбав ці фрагменти таблетки «SUBUTEX» 24.03.2015 року приблизно о 10 годині 30 хвилин біля під'їзду будинку № 47а по вул. Володимира Великого в м. Львові у ОСОБА_2;

- висновок експерта № 3/404 від 31.03.2015 року, згідно якого в наданій на дослідження порошкоподібній речовині білого кольору виявлено бупренорфін, який відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено; маса бупренорфіна становить 0,0019 грам;

- протокол огляду грошових купюр від 06.05.2015 року, в ході якого оглянуто та переписано номера купюр, які будуть використані для проведення оперативної закупки наркотичного засобу у ОСОБА_2;

- протокол огляду покупця від 06.05.2015 року, під час якого покупцю було видано вищезазначені купюри;

- протокол огляду місця події від 06.05.2015 року, в ході якого покупець в приміщенні службового кабінету № 8 слідчого відділення Сихівського ВП в присутності двох понятих видав поперовий згорток, в якому міститься фрагмент таблетки білого кольору неправильної геометричної форми, та повідомив, що придбав цей фрагмент таблетки «SUBUTEX» 06.05.2015 року приблизно об 11 годині 30 хвилин біля під'їзду будинку № 47а по вул. Володимира Великого в м. Львові у ОСОБА_2;

- висновок експерта № 3/581 від 18.05.2015 року, згідно якого в наданому на дослідження фрагменті таблетки білого кольору виявлено бупренорфін, який відноситься до наркотичних засобів, обіг яких обмежено; маса бупренорфіна становить 0,0026 грам;

- інформація про вхидні та вихідні дзвінки за абонентським номером +

380939003380;

- протокол про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії, в якому зазначено зміст телефонних розмов ОСОБА_2 в періоди часу з 02.04.2015 року по 12.04.2015 року;

- протокол про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії, в якому зазначено зміст аудіо-відеоконтролю подій, що мали місце 24.03.2015 року.

Відповідно до ч. 1ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Положеннями ст. 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ч. 1ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Зазначена норма закону повністю узгоджується з вимогами ст. 62 Конституції України, відповідно до положень якої обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Проаналізувавши всі наявні в матеріалах кримінального провадження дані, які на думку сторони обвинувачення, є доказами, суд приходить до висновку, що основними доказами сторони обвинувачення вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 кримінальних правопорушень 25.02.2015 року, 24.03.2015 року та 06.05.2015 року, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України, є протоколи огляду місця події від 25.02.2015 року, від 24.03.2015 року та від 06.05.2015 року; протоколи огляду грошових купюр від 24.03.2015 року та від 06.05.2015 року; протоколи огляду покупця від 24.03.2015 року та від 06.05.2015 року; висновки експерта № 3/293 від 11.03.2015 року, № 3/404 від 31.03.2015 року та № 3/581 від 18.05.2015 року; інформація про вхидні та вихідні дзвінки за абонентським номером +380939003380; протокол про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії за періоди часу з 02.04.2015 року по 12.04.2015 року; протокол про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.03.2015 року.

Так, відповідно до ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення, що є підставою для внесення відомостей до ЄРДР.

За вимогами п. 3.11.2 «Інструкції про порядок ведення єдиного обліку в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події та положень про комісії», затвердженої наказом МВС України №1050 від 19.12.2012 року, що була чинна на момент інкримінованих обвинуваченому правопорушень, рапорт, в якому міститься іформація про злочин, або заява про злочин мають бути зареєстровані в журналі ЄО. Про таку реєстрацію свідчить спеціальний штамп, як то передбачено п. 3.12. Інструкції.

Стороною обвинувачення не надано доказів того, що відомості до ЄРДР за № 12015140030000084 від 25.02.2015 року та від 05.06.2015 року внесені на законних підставах, так як ні рапорту про вчинення злочину, ні заяви ОСОБА_4 (анкетні данні якого змінено) про вчинення злочину, які зареєстровані в передбаченому Інструкцією порядку, не надано.

Крім того, судом враховано, що оперативна закупка, яка виконується інформатором, повинна бути здійснена у суворій відповідності до встановленої процедури і за умови її належного документування.

Відповідно до положень ч.ч. 2 та 4 ст. 246 КПК України негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб. Негласні слідчі (розшукові) дії, передбачені, зокрема, ст. 271 цього Кодексу, проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину.

Згідно із положеннями ч. 6 вказаної статті проводити негласні слідчі (розшукові) дії має право слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи органів внутрішніх справ. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

Положеннями ст. 271 КПК України передбачено, що контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в у формі оперативної закупки.

Про результати контролю за вчиненням злочину складається протокол, до якого додаються речі і документи, отримані під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії. Якщо контроль за вчиненням злочину закінчується відкритим фіксуванням, про це складається протокол у присутності такої особи.

Порядок і тактика проведення контрольованої поставки, контрольованої та оперативної закупки, спеціального слідчого експерименту, імітування обстановки злочину визначається законодавством.

Розділом ІІ Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженою наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5 (далі - Інструкція), передбачено підстави та порядок отримання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, відповідно до яких рішення про проведення негласної слідчої (розшукової) дії слідчий, прокурор викладає в постанові, яка має відповідати вимогам ст.ст. 246, 251 КПК України. Виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Інструкції слідчий може проводити негласні слідчі (розшукові) дії самостійно, спільно з уповноваженими оперативними підрозділами, залучати до їх проведення інших осіб, а також доручати їх проведення уповноваженим оперативним підрозділам (ч. 6 ст. 246 КПК України). Порядок надання доручень на проведення негласної слідчої (розшукової) дії встановлюється цією Інструкцією.

Однак, стороною обвинувачення всупереч вимог КПК України та Інструкції суду не надана (в матеріалах справи відсутня) постанова прокурора про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії як контроль за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, також не надано (в матеріалах справи відсутнє) доручення слідчого про проведення уповноваженим оперативним підрозділом негласних слідчих (розшукових) дій, що позбавило суд можливості перевірити наявність, законність та обґрунтованість їх прийняття.

Таким чином, сторона обвинувачення не надала суду доказів на підтвердження наявності передбачених законом підстав для проведення оперативної закупки наркотичного засобу у ОСОБА_2, хоча зобов'язані це зробити, оскільки відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2012 року у справі «Веселов та інші проти Російської Федерації», якщо доказ є результатом негласної операції, такої як оперативна закупівля наркотиків, органи влади повинні бути готовими продемонструвати, що у них були обґрунтовані причини для організації негласної операції. Наявність конкретних та об'єктивних підстав є обов'язковою умовою для здійснення негласних операцій, в тому числі і використання агентів під прикриттям.

Крім того, стороною обвинувачення не надано протоколів проведення оперативних закупівель 24.03.2015 року та 06.05.2015 року.

Таким чином, хоча і допускається посилання на інформацію, отриману від анонімних інформаторів, але тільки на стадії досудового розслідування, коли цього вимагає характер злочинної діяльності та необхідність її викриття, однак не може бути використана судом як підстави для визнання винуватості.

За умови невизнання обвинуваченим своєї вини у збуті наркотичного засобу, стороною обвинувачення не надано достатніх доказів, які б спростували його твердження про непричетність до кримінального правопорушення 25.02.2015 року, 24.03.2015 року та 06.05.2015 року. Інформація, отримана в результаті проведення оперативної закупівлі наркотичних засобів не повинна бути єдиним доказом, на якому ґрунтується обвинувачення.

Відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства на сторони покладається обов'язок забезпечити явку своїх свідків до суду. Незважаючи на неодноразові виклики, а також ухвали суду про здійснення приводу, стороною обвинувачення не забезпечено явку до суду свідків, які можуть підтвердити обставини, що мали місце під час добровільної видачі наркотичного засобу 25.02.2015 року, а також під час проведення оперативних закупок 24.03.2015 року та 06.05.2015 року. Тако само стороною обвинувачення не забезпечено явку для допиту в судовому засіданні свідка ОСОБА_4, анкетні данні якого змінено.

В судовому засіданні був допитаний єдиний свідок вищезазначених подій, це ОСОБА_7 Проте показання цього свідка не узгоджуються з іншими матеріалами справи. Зокрема, ОСОБА_7 пояснив, що був присутній в приміщенні службового кабінету по вул. Мира в м. Львові під час огляду речей обвинуваченого. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2015 року, тобто в день, коли ОСОБА_2 було затримано, ОСОБА_7 не брав участі в слідчих діях. В якості понятого ОСОБА_7 значиться лише в протоколі огляду місця події від 25.02.2015 року, коли ОСОБА_4 в приміщенні службового кабінету по вул. С.Бандери в м. Львові добровільно видав працівникам міліції придбаний наркотичний засіб. Таким чином, суд не може взяти до уваги показання цього свідка в якості доказу винуватості ОСОБА_8 в скоєнні кримінального правопорушення 25.02.2015 року.

Відтак, протоколи огляду місця події від 25.02.2015 року, від 24.03.2015 року та від 06.05.2015 року; протоколи огляду грошових купюр від 24.03.2015 року та від 06.05.2015 року; протоколи огляду покупця від 24.03.2015 року та від 06.05.2015 року; інформація про вхидні та вихідні дзвінки за абонентським номером +380939003380; протокол про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії за періоди часу з 02.04.2015 року по 12.04.2015 року; протокол про результати здійснення негласної слідчої (розшукової) дії від 24.03.2015 року суд визнає недопустимими та неналежними доказами.

Окремо слід зазначити, що у ході здійснення оперативно-розшукової діяльності, спрямованої на викриття ОСОБА_2 у вчиненні зберігання та збуту наркотичного засобу, органами досудового розслідування 06.05.2015 року не було вжито заходів до фіксації факту збуту наркотичного засобу з використанням технічних засобів, хоча потреба у здійсненні такої фіксації була очевидною, що в результаті, поряд із вищенаведеним, ставить під сумнів достовірність даних, отриманих у ході оперативних закупівель.

Під час проведення оперативної закупики 24.03.2015 року було вжито заходів до фіксації факту збуту наркотичного засобу з використанням технічних засобів, проте про застосування технічних засобів, а саме встановлення відеокамер на одязі покупця, а також відомості про носій, на який записана інформація, не зазначено ні в акті огляду покупця, де йому вручалися грошові кошти, ні в протоколі огляду місця події.

Також не можуть бути допустимими та належними доказами, висновки експертів № 3/293 від 11.03.2015 року, № 3/404 від 31.03.2015 року та № 3/581 від 18.05.2015 року, оскільки відсутні докази того, що наркотичний засіб особа, анкетні данні якої змінено, придбала саме у обвинуваченого. Вказані висновки лише підтверджують, що надані на дослідження фрагменти таблеток містять наркотичні засоби. До того ж, стороною обвинувачення не надано документів, які були підставами для проведення вказаних експертиз.

З огляду на вище наведене, ретельно дослідженні у судовому засіданні докази, надані стороною обвинувачення, викликають сумніви та суд не може покласти їх в основу обвинувального вироку по епізодах, яки мали місце 25.02.2015 року, 24.03.2015 року та 06.05.2015 року, а відтак, виходячи з позиції Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». І такі факти мають бути досить переконливими, щоб суд на підставі їх розумної оцінки міг визнати причетність особи до вчинення злочину, не приймає їх як докази сторони обвинувачення та відкидає їх.

Пункт 2 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень суди відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії»).

Таким чином, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення, в їх сукупності, приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_2 до кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України, що мали місце 25.02.2015 року, 24.03.2015 року та 06.05.2015 року, в яких він обвинувачується.

Відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

З врахуванням наведеного, суд приходить до переконання про недоведеність в діянні обвинуваченого ОСОБА_2 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України, а саме: незаконного придбання, зберігання з метою збуту та незаконного збуту наркотичних засобів (що мав місце 25.02.2015 року), а також незаконного придбання, зберігання з метою збуту і незаконного збуту наркотичних засобів, вчиненого повторно (24.03.2015 року та 06.05.2015 року).

Відтак, ОСОБА_2 у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України по вищезазначених епізодах необхідно визнати невинуватим та виправдати.

Враховуючи доведеною провину ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення в сфері обороту наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів 22.06.2015 року, суд вважає, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 307 КК України як незаконе придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичних засобів. Така кваліфікуючи ознака, як повторність в даному випадку відсутня, оскільки суд дійшов висновку про недоведеність провини ОСОБА_2 у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та незаконному збуті наркотичних засобів 25.02.2015 року, 24.03.2015 року та 06.05.2015 року.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України. Суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, наявність обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд враховує, що скоєне ним кримінальне правопорушення відноситься до тяжких правопорушень. Суд враховує особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але судимість погашена. За місцем проживання обвинувачений характеризується позитивно, є інвалідом 2-ї групи, працює, має на утриманні неповнолітню дитину.

Обтяжуючих покарання обставин не виявлено.

Пом'якшуючою покарання обставиною є щире каяття та стан здоров'я обвинуваченого.

Виходячи з обставин та ступеня тяжкості скоєного кримінального правопорушення, характеризуючих особу обвинуваченого даних, наявність щирого каяття, враховуючи стан здоров'я ОСОБА_2, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі найменшого строку. При цьому, суд вважає можливим виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства. Суд вважає, що звільнення ОСОБА_2 від покарання із встановленням випробувального строку буде справедливим та достатнім для покарання обвинуваченого за скоєне правопорушення, та для попередження скоєння ним правопорушень у майбутньому.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтвердженні витрати на залучення експерта. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12015140030000084 було проведено ряд експертних досліджень наркотчних засобів. Дані дослідження проведено Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВС України на Львівській залізниці за рахунок державного бюджету. Враховуючи, що провина ОСОБА_2 доведена лише в епізоді, що мав місце 22.06.2015 року, вартість проведеної по цьому епізоду експертизи підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», Інструкцією про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, ст.ст. 65-67, ч.ч. 1, 2 ст. 307 КК України, ст.ст. 7, 9, 17, 23, 84, 85, 91, 92, 94, 97, 100, 124, 234, 236, 271, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

Визнати ОСОБА_2 невинуватим у пред'явлених обвинуваченнях за ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України за скоєння кримінальних правопорушень, що мали місце 25 лютого 2015 року, 24 березня 2015 року та 06 травня 2015 року, та виправдати у зв'язку з недоведеністю вчиненя ОСОБА_2 вказаних кримінальних правопорушень.

Визнати ОСОБА_2винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, що мало місце 22 червня 2015 року, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від покарання, якщо він протягом випробувального строку тривалістю в 1 (один) рік не скоїть нового кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов'язки:

-періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції (уповноваженого органу з питань пробації);

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію (уповноважений орган з питань пробації) про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід стосовно засудженого ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити без змін - домашній арешт.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертизи, в розмірі 460 (чотириста шістдесять) гривень 80 копійок, одержувач УДКСУ у Залізничному районі м. Львова, код ЄДРПОУ 38007594, р/р 31111115700003, МФО 825014.

Речові докази:

- порошкоподібну речовину білого кольору, яку добровільно видав ОСОБА_4, в якій виявлено бупренорфін; фрагмент таблетки білого кольору, яку добровільно видав ОСОБА_9, в якій виявлено бупренорфін; блістер з двома таблетками білого кольору, які зберігаються в кімнаті зберігання наркотичних засобів у господарській частині ГУ МВС України у Львівській області - знищити;

- компакт диск CD+R фірми «ARENA» об'ємом 700 МВ, дві картки памяті чорного кольору, один флеш накопичувач чорного кольору, які перебувають в матеріалах справи № 464/7019/15-к - залишити в матеріалах справи;

- мобільний телефон марки «Соні Еріксон» модель К 750 і ІМЕІ НОМЕР_1 з сім-картою мобільного оператора «Лайф» з номером НОМЕР_2 що вилучений 22 червня 2015 року у ОСОБА_2 та зберігається в камері зберігання речових доказів Львівського міського управління ГУ УМВС України у Львівській області - передати ОСОБА_2 за належністю;

- грошові купюри, що вилучені 22 червня 2015 року у ОСОБА_2, а саме: номіналом 200 гривень, серії КК № 8318062, 2011 року; номіналом 200 гривень, серії ВГ № 1708431, 2007 року; номіналом 200 гривень, серії ВЖ № 0830455, 2007 року; номіналом 100 гривень, серії ВД № 3186328, 2005 року; номіналом 100 гривень, серії КТ № 7437919, 2005 року; номіналом 100 гривень, серії БУ № 4397129, 2005 року; номіналом 100 гривень, серії ГГ № 2669038, 2005 року; номіналом 100 гривень, серії ЕЩ № 1019703, 2005 року; номіналом 100 гривень, серії ЕА № 9700212, 2005 року; номіналом 100 гривень, серії КВ № 1036065, 2005 року; номіналом 100 гривень, серії ЯЕ № 2919414, 2005 року; номіналом 100 гривень, серії МК № 9813005, 2011 року; номіналом 50 гривень, серії ПЗ № 7283162, 2013 року; номіналом 20 гривень, серії ПИ № 7675415, 2011 року; номіналом 5 гривень, серії ПЗ № 5537002, 2013 року; номіналом 2 гривні, серії ПГ № 8356576, 2011 року; номіналом 1 гривня, серії ПА № 6453691, 2011 року; номіналом 1 гривня, серії ПГ № 5605311, 2011 року; номіналом 1 гривня, серії ПЄ № 2737992, 2011 року, які зберігаються ПАТ КБ «Прпиватбанк» згідно акту прийому-передачі мана на зберігання від 30 червня 2015 року - передати ОСОБА_2 за належністю;

- грошові купюри, що вилучені 22 червня 2015 року у ОСОБА_2, а саме: номіналом 200 гривень, серії ВГ № 1931588, 2007 року; номіналом 50 гривень, серії ЗВ № 4758153, 2005 року, які зберігаються ПАТ КБ «Прпиватбанк» згідно акту прийому-передачі мана на зберігання від 30 червня 2015 року - передати в дохід держави.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а засудженим, які перебувають під вартою - в той же строк з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: