Вирок № 64443298, 26.11.2014, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 1-155/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2014 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Бакай І. А.

при секретарі: Новосад І.В.

з участю прокурора: Мазяра М.Т.

потерпілого: ОСОБА_1

підсудного:ОСОБА_2

захисника:ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Камянка-Бузька кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, непрацюючого, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого в порядку ст. 89 КК України,

за ч.1 ст.289 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 04.01.2011 року біля 10 год., перебуваючи у стані алкогольного спяніння, незаконно заволодів транспортним засобом автомобілем марки Volkswagen моделі Golf 3 1.9 D,1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2, з робочим обємом 1896 куб. см, ринковою вартістю 33635 грн., належного ОСОБА_1, який знаходився біля приміщення ВДАІ по вул. Зеленій, 4 в м.Камянка-Бузька.

У судовому засіданні підсудний повністю не визнав вини у предявленому йому обвинуваченні та показав, що дійсно з вечора 03.01.2011 року він разом із своїми товаришами відпочивали та вживали алкогольні напої спочатку на базі Лісна, що в с.Руда за Бугом, автозаправках Окко та Алямінута в с.Гамаліївка. Біля 10 год. 04.01.2011року він, його брат ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 на автомобілі останнього поїхали до Камянка-Бузького відділення ВДАІ, де він мав забрати номерні знаки для свого товариша. Коли він зайшов в приміщення ВДАІ, то працівника, який відповідає за видачу знаків ще не було. Він вийшов на двір та повідомив про це своїх товаришів та запропонував ОСОБА_1 поїхати в магазин купити ще алкоголю та продуктів. ОСОБА_1 на це не погодився, однак дав йому ключі від автомобіля та документи і він разом з ОСОБА_6 поїхали в магазин. По приїзді в магазин він виявив, що в нього немає грошей та вирішив поїхати до свого товариша ОСОБА_9 та позичити грошей. Однак останній не позичив грошей, а натомість запропонував випити та залишити машину у нього на подвірї, що він і зробив. Потім разом з ОСОБА_6 пішли в сторону ВДАІ, зустріли по дорозі ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і працівників ВДАІ. Він віддав потерпілому документи та повідомив, що його автомобіль у ОСОБА_10 Правники ВДАІ повідомили, що ОСОБА_1 написав на нього заяву з приводу незаконного заволодіння транспортним засобом і запропонували проїхати у райвідділ, що він і зробив. У подальшому на нього у райвідділі чинився фізичний та психологічний тиск з боку працівників міліції і він написав визнавальні покази. Категорично заперечує, що незаконно заволодів автомобілем потерпілого, настоює на тому, що ОСОБА_1 сам дав йому ключі та документи на автомобіль.

Незважаючи на невизнання вини підсудним, винність останнього у вчиненні злочину, доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами у повному обсязі, а саме:

рапортом від 04.01.2011року, згідно якого в чергову частину РВ по телефону 102 поступило телефонне повідомлення від ОСОБА_1 про незаконне заволодіння його транспортним засобом марки Фольксваген-Гольф, д.н.з. НОМЕР_3.

Заявою ОСОБА_1 від 04.01.2011року щодо необхідності прийняти міри до розшуку особи, яка незаконного заволоділа його автомобілем з відміткою про попередження про кримінальну відповідальність.

Протоколом огляду та затримання транспортного засобу марки Фольксваген-Гольф, д.н.з. НОМЕР_3 від 04.01.2011року.

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 06.01.2011 року з фото таблицею до нього, під час проведення якого ОСОБА_2 обєктивно показав як саме він вчиняв заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1

Показаннями свідка ОСОБА_11, який в судовому засіданні показав, що він 04.01.2011 року заступив на чергування в Камянка-Бузький РВ ГМВСУ у Львівській області. Зранку точної години не пригадує на телефонний номер 102 поступив дзвінок і чоловік, який представився ОСОБА_1 повідомив, що близько 10 год. невідома особа незаконно заволоділа його транспортним засобом. Про даний дзвінок він повідомив чергового ОСОБА_12, який невідкладно скерував слідчо-оперативну групу на виїзд з метою перевірки даної заяви та підготував відповідний рапорт на імя начальника РВ.

Аналогічними показаннями даними в судому засіданні свідком ОСОБА_12

Показаннями свідка ОСОБА_13, який в судовому засіданні показав, що 04.01.2011року до нього звернувся із заявою ОСОБА_1, щодо незаконного заволодіння транспортним засобом. Заяву було написано останнім власноручно, його було попереджено за ст.383 КК України. Крім того потерпілим було надано документи на автомобіль НОМЕР_4.

Показаннями свідка ОСОБА_14, який в судовому засіданні підтримав показання дані ним на досудовому слідстві та показав, що 04.01.2011року він працював інспектором ДПС близько 8год. 30 хв. він заступив на чергування. Близько 10 год. до ВДАІ приїхав автомобіль Фольксваген, з якого вийшло кілька чоловік. У приміщення ВДАІ зайшов знайомий йому ОСОБА_2 та розпитував по номерні знаки свого товариша. Оскільки працівника ВДАІ, який відповідальний за дану ділянку роботи на місці не було, він вийшов з приміщення. Через пять хвилин в приміщення ВДАІ забіг ОСОБА_1 та почав кричати, що ОСОБА_2 незаконно заволодів його транспортним засобом. Він (ОСОБА_14) зразу вибіг на вулицю, сів у свій автомобіль та вирішив наздогнати ОСОБА_2 Він тривалий час їздив по м.Камянка-Бузька і через деякий час побачив на перехресті вулиць Федьковича та Зеленої працівників ВДАІ ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які розмовляли з ОСОБА_2, ОСОБА_1 та якоюсь дівчиною і невідомим хлопцем. Він повідомив ОСОБА_15, що ОСОБА_2 незаконно заволодів автомобілем ОСОБА_17 і запропонував ОСОБА_2 проїхати для дачі пояснень, оскільки по ОСОБА_2 було видно, що він перебуває у стані алкогольного спяніння. ОСОБА_2 чинив опір, але був затриманий та доставлений в Камянка-Бузьку ЦРЛ, де пройшов медосвідування та було встановлено факт його перебування у стані алкогольного спяніння.

Показаннями ОСОБА_9, який в судовому засіданні підтримав показання дані ним на досудовому слідстві та показав, що 04.01.2011року він перебував у себе вдома. Біля 10 год. до нього на мобільний телефон передзвонив ОСОБА_4 та повідомив, що ОСОБА_2 взяв автомобіль ОСОБА_1 і кудись поїхав та попросив, що якщо ОСОБА_2 зайде до нього, не давати йому ніяких грошей. Через деякий час приїхав ОСОБА_2 на автомобілі Фольксваген, який належить ОСОБА_1 та попросив у нього гроші на горілку, однак він йому відмовив, так як останній перебував у стані алкогольного спяніння та порадив нікуди не їхати на автомобілі. ОСОБА_2 пішов з його подвіря, а він сів і поїхав в напрямку вул. Федьковича. По дорозі він зустрів ОСОБА_18, ОСОБА_4 та дівчину останнього і вони на його автомобілі поїхали до нього додому за автомобілем ОСОБА_7 У цей час приїхали працівники міліції, склали відповідні документи та вилучили автомобіль.

Суд не приймає до уваги покази підсудного, що він не вчиняв незаконного заволодіння транспортним засобом ОСОБА_1, оскільки протягом усього досудового та судового слідства такий дав суперечливі показання. Так, будучи допитаним в якості свідка 06.01.2011року (т.1 а.с.21-23) ОСОБА_2 показав, що коли ОСОБА_1 пішов у приміщення ВДАІ, він попросив свого брата ОСОБА_4 поїхати в магазин купити води, на що останній не погодився і тоді він (підсудний) витягнув ключі із замка запалювання, після чого його брат вийшов з автомобіля, а він разом з ОСОБА_6 сіли в автомобіль та поїхали в магазин; 13.01.2011 року, відмовившись від захисника, про що свідчать його підписи у протоколі про оголошення права на захист та протоколі відмови від захисника (т.1 а.с.47,48), будучи допитаним в якості обвинуваченого (т.1 а.с.53-55) підтвердив, що ОСОБА_1 не давав йому дозвіл їхати на автомобілі в магазин за продуктами і він сам без згоди останнього незаконного заволодів транспортним засобом; 12.02.2011року, будучи допитаним в якості обвинуваченого (т.1 а.с. 130-134) показав, що ОСОБА_1 на його пропозицію поїхати в магазин відмовився, однак сам дав йому ключі від автомобіля і він поїхав в магазин та вже по дорозі побачив ОСОБА_6 який спав на задньому сидінні автомобіля, дані показання він підтримав, будучи допитаним в якості обвинуваченого 28.03.2011 року (т.1 а.с. 95) Підсудний зазначав, що давав визнавальні показання під фізичним та психологічним тиском працівників міліції, однак дані покази спростовуються показаннями допитаних у судовому засіданні працівників міліції та висновками одержаними внаслідок виконанням судового доручення, а саме постановою про закриття кримінального провадження від 22.08.2014 року, згідно якої кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014140220000014 від 16.06.2014, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, у звязку із встановленою відсутністю в діях колишнього начальника СВ Камянка-Бузького РВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_19, колишнього о/у СКР Кам'янка-Бузького РВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_13, помічника начальника відділу оперативного чергового Кам'янка-Бузького РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_20, колишнього начальника СКР Кам'янка-Бузького РВ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_21 та о/у СКР Кам'янка-Бузького РВ ГУМВС України у Львівської області ОСОБА_22 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.365 КК України. Дана постанова є чинною, у встановленому порядку не оскаржувалась, що стверджено учасниками в судовому засіданні. Враховуючи наведене, суд вважає, що дані показання не слід приймати до уваги, оскільки ОСОБА_2 не використано у повній мірі засоби правового захисту у відповідності із ст.35 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яка підлягає застосуванню відпо відно до ст.9 Конституції України, ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини - справа „Яковенко проти України, 25.10.2007року). Суд розцінює такі покази підсудного, як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

Не приймає до уваги суд показання потерпілого ОСОБА_1, який в судовому засіданні показав, що сам дав ключі від автомобіля підсудному, але у звязку з тим, що перебував у стані сильного алкогольного спяніння забув про це і коли вийшов із приміщення ВДАІ та виявив відсутність автомобіля, то подумав, що автомобіль викрали і тому звернувся до працівників міліції, оскільки такі спростовані показаннями даними ним через кілька днів після події, а саме 06.01.2011 року (т.1. а.с. 19-20), згідно яких він показав, що коли вийшов з приміщення ВДАІ, то побачив ОСОБА_4, який повідомив, що ОСОБА_2 забрав у нього ключі та разом з ОСОБА_6 поїхали в напрямку м.Камянка-Бузька, дозволу на керування автомобілем він підсудному не давав. Подальші заяви потерпілого, в тому числі в прокуратуру Камянка-Бузького району 11.01.2011року, Камянка-Бузький РВ ГУМВСУ у Львівській області 13.01.2011року з приводу відкликання заяви про незаконне заволодіння транспортним засобом, показання у додатковому допиті потерпілого від 10.03.2011 року (т. 1 а.с. 181), згідно якого потерпілий зазначив, що сам дав ключі від автомобіля ОСОБА_2, суд оцінює критично, оскільки, як встановлено в судовому засіданні, підсудний та потерпілий тривалий час підтримують товариські відносини, автомобіль було повернуто потерпілому, а тому такі показання потерпілого спрямовані на уникнення підсудним відповідальності за вчинений злочин.

Показання свідка ОСОБА_4 щодо того, що він сам бачив, як потерпілий передавав ключі підсудному суд не приймає до уваги, оскільки свідок є рідним братом підсудного та сприяє уникненню останнім відповідальності .

Показання свідка ОСОБА_5 суд не приймає до уваги, оскільки нею протягом досудового та судового слідства давались взаємовиключні та суперечливі показання. Так, будучи допитаною в якості свідка 15.02.2011 року ( т. 1 а.с. 152-154 ) показала, що коли ОСОБА_1 зайшов в приміщення ВДАІ ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля і тоді її хлопець ОСОБА_4 наказав їй вийти з автомобіля і підсудний поїхав. Коли ОСОБА_1 вийшов з ВДАІ, то спитав, де його автомобіль і ОСОБА_4 повідомив, що підсудний поїхав на ньому. Після цього ОСОБА_18 знову пішов у приміщення ВДАІ. Вони пішли на автобусну зупинку і до них підійшов ОСОБА_1, який повідомив, що написав заяву на ОСОБА_2 щодо незаконного заволодіння транспортним засобом. Також показала, що коли ОСОБА_2 відкрив дверку автомобіля до водія, вона почувала ОСОБА_2 сказав до ОСОБА_1, що їде, на що останній сказав, що документи в автомобілі, махнув рукою і направився в приміщенні ВДАІ. У той же час в судовому засіданні свідок показала, що особисто бачила, як підсудний передавав ключі від автомобіля потерпілому.

Свідок ОСОБА_6, будучи допитаним на досудовому слідстві 15.02.2011 року (т.1 а.с.152) показав, що перебував у стані сильного алкогольного спяніння і спав на задньому сидінні автомобіля і нічого не бачив, а в суді ствердив, що бачив особисто як ОСОБА_1 передавав ключі ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_7, будучи допитаним на досудовому слідстві 23.02.2011 року (т.1 а.с. 169) показав, що розмовляв біля приміщення ВДАІ з ОСОБА_8 і бачив як ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля ОСОБА_7 та поїхав, чи передавав ОСОБА_2 ключі він не бачив; натомість у судовому засіданні свої показання змінив та ствердив, що особисто бачив, як потерпілий передав ключі підсудному.

Свідок ОСОБА_8, будучи допитаним на досудовому слідстві 21.02.2011року (т. 1 а.с. 163) показав, що не бачив, хто поїхав на автомобілі потерпілого від приміщення ВДАІ оскільки стояв спиною, натомість у судовому засіданні ствердив, що особисто бачив, як потерпілий передав ключі підсудному.

Покази даних свідків суд оцінює критично та не приймає до уваги, оскільки всі зазначені особи перебувають у товариський відносинах з підсудним і таким чином намагаються допомогти останньому уникнути кримінальної відповідальності. Їхні допити проводились на досудовому слідстві у різний час незадовго після події і свідчать про обєктивність та правдивість саме таких показань. Покликання потерпілого та свідків на чинення на них тиску як фізичного, так і психологічного з боку працівників міліції спростовані даними вищезгаданої перевірки.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії підсудного вірно кваліфіковано за ч.1 ст.289 КК України, а саме незаконне заволодіння транспортним засобом належним ОСОБА_1

Обираючи покарання, суд враховує, ступінь тяжкості скоєного злочину, який є злочином середньої тяжкості, обставини справи та відношення підсудного до вчиненого, обтяжуючу вину обставину вчинення злочину у стані алкогольного спяніння, думку потерпілого, який немає жодних претензій до підсудного, особу винного, який не працює, позитивно характеризується по місцю проживання і вважає за доцільне призначити покарання в межах санкції статті Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за вчинений ним злочин.

Речові докази - залишити у власності потерпілого; судові витрати покласти на підсудного.

Керуючись ст. ст. 323, 324, 330, 331 КПК України (1960р.), суд,

з а с у д и в :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.289 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 20 400 (двадцяти тисяч чотирьохсот) грн.

Запобіжний захід ОСОБА_2 залишити підписку про невиїзд до вступу вироку в законну силу.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 412 (чотириста дванадцять ) грн. 80 коп. на р/р 31259272210042, код 25575150, ГУДК у Львівській області, МФО 825014 - за експертизу № 9/18 від 27.01.2011р.

Речові докази по справі - автомобіль марки Volkswagen, моделі Golf 3 1.9 D, 1992 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2, з робочим обємом 1896 куб. см залишити у власності потерпілого ОСОБА_1

Закордонний паспорт на імя ОСОБА_2 повернути ОСОБА_2.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляції протягом 15-ти діб учасниками процесу до апеляційного суду Львівської області через районний суд з моменту його проголошення, а засудженим - у цей же термін з часу отримання копії вироку.

Суддя:

Оригінал вироку.