Рішення № 64440033, 01.02.2017, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/4173/16-ц

2/303/76/17

ряд. стат. звіту - 26

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

01 лютого 2017 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого-судді Пак М.М.

секретар судового засідання Тромпак В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мукачево цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Банк Форум в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Форум ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідача : ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

в с т а н о в и в:

Позивач - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Форум ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідача : ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення. Крім цього просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 4832,49 грн..

Позовні вимоги мотивує тим, що 12 червня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» (правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №0095/07/26-CLZv, відповідно до якого третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідача отримав кредит у розмірі 15 000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 24 травня 2024 року. В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 12 червня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, укладено договір іпотеки нерухомого майна, який посвідчений 12 червня 2007 року, приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_4, який зареєстрований за №3016, відповідно до якого відповідач по справі передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок, позначений на плані під літерою «А», загальною площею 67,8 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м., під літерою «Б» - сарай, під літерою «В» - сарай, під літерою «Г» - вбиральня, під літерою 1,4- споруди, під літерою «І» - змощення, який розташований за адресою: с.Іванівці, вул. Миру, буд. №30 Мукачівського району. Третя особа ОСОБА_3 у порушення вимог кредитного договору, свої зобовязання не виконує, у звязку з чим станом на 15 червня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 322 165,81 грн., які позивач просить стягнути, шляхом звернення стягнення на будинок який розташований за адресою : с. Іванівці, вул. Миру, буд. №30 Мукачівського району, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі у розмірі 4 832,49 грн..

Позивач - представник ПАТ «Банк Форум» ОСОБА_5 у судове засідання не зявився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить суд їх задоволити.

Відповідач - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, повідомлялася належним чином про час і місце розгляду справи судовою повісткою в порядку статті 74 Цивільно - процесуального кодексу України, причину неявки суд не повідомила. Суд знаходить за можливим розглянути справу у відсутності відповідача, згідно до вимог частини 4 статті 169 Цивільно - процесуального кодексу України, на підставі наявних у справі доказів з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням статті 224 цього Кодексу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи, причину неявки суд не повідомив.

-2-

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 60 Цивільно - процесуального кодексу України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно частини 1 статті 11 Цивільно - процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частин 3-4 статті 10 Цивільно - процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Судом встановлено, що 12 червня 2007 року між Акціонерним - комерційним банком Форум та ОСОБА_3, був укладений кредитний договір №0095/07/26-Z, відповідно до якого третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідача, отримав кредит у розмірі 15 000 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 12,5% річних за користування кредитом з кінцевим терміном повернення до 24 травня 2024 року (а.с.5-6).

29 серпня 2008 року між Акціонерним - комерційним банком Форум та ОСОБА_3, була укладена Додаткова угода №1 до Кредитного договору №0095/07/26-Z від 12 червня 2007 року, відповідно п. 1.1 Кредитного договору викладено у наступній редакції - ОСОБА_5 відкриває Позичальнику відкличну поновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі з лімітом кредитування 19 000 доларів США, за рахунок збільшення кредитного ліміту на 4 000 доларів США. Інші умови кредитного договору залишаються без змін. Відповідно до п.5 Додаткової угоди №1 від 29 серпня 2008 року, перекласифіковано Кредитний договір №0095/07/26-Z від 12 червня 2007 року в №0095/07/26-CLZv (а.с.10).

25 травня 2010 року між Акціонерним - комерційним банком „Форум та ОСОБА_3, був укладений Додатковий договір №2 про внесення змін до Кредитного договору №0095/07/26-CLZv від 12 червня 2007 року, відповідно п. 1.1 Кредитний договір викладено у наступній редакції - ОСОБА_5 надає Позичальнику кредит у сумі 19 000 доларів США на споживчі цілі під заставу житлового будинку загально площею 67,8 кв.м., який знаходиться за адресою : Мукачівський район, с.Іванівці, вул. Миру, буд.№30. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 13% річних (а.с.11).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 12 червня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, яка є власником будинку, на підставі Договору купівлі продажу жилого будинку посвідченого 26 лютого 2007 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстрованим №555, укладено договір іпотеки нерухомого майна, згідно якого відповідач по справі передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок, позначений на плані під літерою «А», загальною площею 67,8 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м., під літерою «Б» - сарай, під літерою «В» - сарай, під літерою «Г» - вбиральня, під літерою 1,4- споруди, під літерою «І» - змощення, який розташований за адресою : с. Іванівці, вул. Миру, буд. №30 Мукачівського району, Закарпатської області (а.с.12-14).

Згідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №0095/07/26-CLZv від 12 червня 2007 року, станом на 15 червня 2016 року у третьої особи ОСОБА_3 виникла заборгованість, яка складає 10 111,33 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складає 251 923,23 грн., яка складається : 5 374,57 доларів США - прострочена заборгованість по поверненню грошових коштів, 4 273,95 доларів США - поточна заборгованість по поверненню грошових коштів, 462,81 доларів США - прострочена заборгованість за нарахованими процентами та 65 242,58 грн. - сума пені з розрахунку 0,2% в день за простроченим кредитом та проценти, 5 000 грн. - штраф за порушення умов п.3.3.7 Кредитного договору (а.с.5-7).

Правовідносини між сторонами регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статтей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону.

Згідно статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

-3-

В силу частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно норми статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

У відповідності до частини 1 статті 33 та статті 39 Закону України "Про іпотеку", передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Положеннями статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобовязання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобовязання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Вказані положення, відповідно до частини 2 статті 35 цього Закону, не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку

Статтею 589 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у звязку із предявленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» та пунктом 5.4 Договору іпотеки, передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя (застереженням в іпотечному договорі). Таким чином, цивільним законодавством України та умовами договору обумовлено, що вибір у даному випадку одного із кількох можливих способів захисту цивільного права залежить від волевиявлення іпотекодержателя.

Згідно статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації; одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про іпотеку», після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 42 Постанови № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами

-4-

законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обовязковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Вирішуючи спір, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України, яка відображена в Постанові від 27.05.2015 року (справа № 6-61цс15) про те, що виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону «Про іпотеку», судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли правового висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Так відповідно до статті 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Разом з тим, 07 червня 2014 року набув чинності ОСОБА_7 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», відповідно до п. 1.1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобовязань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є обєктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно та загальна площа такого нерухомого житлового майна (обєкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_3 отримав споживчий кредит в іноземній валюті, для забезпечення його виконання відповідач ОСОБА_2 передала в іпотеку будинок позначений на плані під літерою «А», загальною площею 67,8 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м., під літерою «Б» - сарай, під літерою «В» - сарай, під літерою «Г» - вбиральня, під літерою 1,4- споруди, під літерою «І» - змощення, який розташований за адресою: с.Іванівці, вул. Миру, буд. №30 Мукачівського району. Також спірний будинок використовується як постійне місце проживання відповідача ОСОБА_2, іншого нерухомого житлового майна судом не встановлено.

У звязку з цим необхідно зазначити, що за своїм змістом ОСОБА_7 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є процесуальним, оскільки встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення стягнення на предмети застави та іпотеки, а саме визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться. ОСОБА_7 України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети, забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобовязання (пункт 2 частина 1 статті 263 Цивільного кодексу України), що повною мірою відповідає лексичному значенню відповідного слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови.

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобовязання, а не звільненням від його виконання. Відтак установлений вищевказаним законодавчим актом мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

-5-

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

ОСОБА_7 вказаний ОСОБА_7 не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобовязань, то й не може бути мотивом для відмови в позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи Іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню.

Однак, як зазначалося вище, встановлені судом обставини щодо поширення на спірні правовідносини по справі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не є перешкодою для задоволення вимоги про звернення стягнення на іпотечне майна, а є підставою для неможливості виконання рішення суду у цій частині протягом дії мораторію.

З урахуванням наведенного, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягають до задоволення, однак до правовідносин сторін слід застосувати норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та в порядку ст.217 ЦПК України, виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки відстрочити на період дії Закону України №1304-V11 "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". .

Вирішуючи позовну вимогу про виселення відповідача ОСОБА_2 та членів її сім'ї з житлового будинку суд приходить до наступного.

Так за змістом частин 1, 2 статті 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

За змістом частини 3 статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше жиле приміщення, за винятком випадків, зазначених у відповідному житловому законодавстві.

Відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вимога письмового попередження про добровільне звільнення житлового приміщення стосується лише такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки, як позасудове врегулювання на підставі договору, і не застосовується в порядку звернення стягнення за рішенням суду. Задоволення позову про виселення мешканців з переданого в іпотеку житлового приміщення не залежить від дотримання іпотекодержателем частини 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку». З урахуванням частини 2 статті 39 цього Закону відповідне рішення може бути прийняте судом (за заявою іпотекодержателя) одночасно з прийняттям рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки (правова позиція Верховного Суду України висловлена у постанові від 09.09.2015 року в справі №6-455цс15).

За змістом частини 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини 2 статті 109 ЖК УРСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи

-6-

житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини 2 статті 39 Закону України «Про іпотеку» застосовуються як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Отже, за змістом зазначених вище норм особам, які виселяються із жилого приміщення - предмета іпотеки у звязку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Як вже було згадано, що предмет іпотеки належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі - продажу жилого будинку посвідченого 26 лютого 2007 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстрованим №555, зареєстровано в ТЗОВ «Мукачівському РБТІ та ЕО» 28 лютого 2007 року в реєстровій книзі №1 за номером 21, реєстраційний номер 17904225, укладено договір іпотеки нерухомого майна, згідно якого відповідач по справі передала в іпотеку нерухоме майно, а саме: будинок, позначений на плані під літерою «А», загальною площею 67,8 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м., під літерою «Б» - сарай, під літерою «В» - сарай, під літерою «Г» - вбиральня, під літерою 1,4- споруди, під літерою «І» - змощення, який розташований за адресою: с.Іванівці, вул. Миру, буд. №30 Мукачівського району, що однозначно свідчить про те, що будинок придбаний не за рахунок коштів, наданих в кредит.

Таким чином судом встановлено, що в іпотеку передано будинок, який не був придбаний за рахунок отриманих кредитних коштів, а тому суд приходить до висновків про відсутність передбачених законом підстав для виселення відповідача з будинку без надання їй іншого постійного житла.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України висловленою у постановах від 18.03.2015 року (справа № 6-39цс15), від 07.10.2015 року (справа № 6-1468цс15), від 30.09.2015 року (справа № 6-1892цс15), від 11.11.2015 року (справа № 6-1630цс15), від 01.07.2015 року (справа № 6-875цс15).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок у їх сукупності, а також враховуючи те, що в судовому засіданні встановлено, що в іпотеку передано будинок, який не був придбаний за рахунок отриманих кредитних коштів, суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення відповідача з будинку без надання їй іншого постійного житла, у звязку з чим в задоволенні позовної вимоги про виселення - необхідно відмовити.

Згідно статті 88 Цивільно - процесуального кодексу України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 169 ч.4, 209, 213, 214, 215, 218, 223, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 525, 526, 589, 610, 611, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.7, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Банк Форум в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Форум ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору на стороні відповідача : ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - задоволити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 за кредитним договором №0095/07/26-CLZv від 12 червня 2007 року у розмірі 10 111,33 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України складає 251 923 (двісті п'ятдесят одна тисяча девятсот двадцять три) гривні 23 копійки та 67 242 (шістдесят сім тисяч двісті сорок дві) гривні 58 копійок штрафних санкцій, на користь Публічного акціонерного товариства Банк Форум (код ЄДРПОУ 21574573), звернути стягнення на предмет іпотеки, будинок загальною площею позначений на плані під літерою «А», загальною площею 67,8 кв.м., житловою площею 29,3 кв.м., під літерою «Б» - сарай, під літерою «В» - сарай, під літерою «Г» - вбиральня, під літерою 1,4 - споруди, під літерою «І» - змощення,

-7-

який розташований за адресою : с.Іванівці, вул. Миру, буд. №30 Мукачівського району та належать на праві власності ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на підставі Договору купівлі - продажу жилого будинку посвідченого 26 лютого 2007 року приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстрованим №555, шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної субєктом оціночної діяльності /незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Виконання даного рішення в частині звернення на предмет іпотеки, відстрочити на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого, як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 в користь ПАТ Банк Форум (02100, м.Київ, бульвар Верховної Ради,7 код ЄДРПОУ-21574573) - 4 832 (чотири тисячі вісімсот тридцять дві) гривні 49 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення, через суд першої інстанції, який виніс оскаржуване судове рішення.

Головуючий М.М.Пак