Ухвала суду № 64439864, 02.02.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 219/10806/2013-ц Номер провадження 22-ц/775/278/2017

Єдиний унікальний номер 219/10806/2013

Номер провадження 22-ц/775/278/2017

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Решетняк І.В.

Доповідач Корчиста О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

01 лютого 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого судді Корчистої О.І.

суддів: Біляєвої О.М.,Тимченко О.О.

за участю секретаря Яворського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 січня 2017 року за заявою ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 липня 2014 року, ухваленому по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат», третя особа: ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

встановив:

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 липня 2014 року, ухваленого по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (далі за текстом ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат»), третя особа: ОСОБА_2, про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Заявник посилався на те, що вказаним рішенням визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» №655-ок від 06 грудня 2013 року про його звільнення; поновлено заявника на роботі та стягнуто з ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 21 699,95 гривень за виключенням виплаченої йому допомоги по безробіттю при наявності документального підтвердження виплати цієї допомоги. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказане судове рішення, набравши законної сили в установленому законом порядку, боржником в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не виконано і на даний час триває виконавче провадження з його примусового виконання,

оскільки в рішенні зазначено про стягнення середнього заробітку за виключенням виплаченої йому допомоги по безробіттю при наявності документального підтвердження виплати цієї допомоги, а враховуючи, що за період з 09 грудня 2013 року по 18 липня 2014 року Артемівським міським центром зайнятості йому було виплачено допомогу по безробіттю в розмірі 39 258, 26 гривень, та вказану суму ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» добровільно повернув до центру зайнятості, а виплачена йому сума значно перевищує розмір середнього заробітку, який було стягнуто за рішенням суду.

Посилаючись на те, що зазначена обставина ускладнює виконання рішення суду, просив змінити спосіб і порядок виконання рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 липня 2014 року шляхом зазначення в частині стягнення на його користь середнього заробітку - без виключення виплаченої йому допомоги по безробіттю, оскільки відпала така підстава та відсутня його заборгованість перед центром зайнятості з виплати цієї допомоги.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 січня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково: зобов'язано ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» сплатити страхові внески до Пенсійного фонду України з середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 21 699,95 гривень за період з 09 грудня 2013 року по 18 липня 2014 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду змінити, його заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд, зробивши висновок про те, що сума отриманої ним допомоги по безробіттю перевищує суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу - не ґрунтується на законі та на реальних обставинах справи, а тому не є співмірною ані періоду часу за який вона була нарахована, ані сумі з якої вона була обрахована. Також вказує, що суд дійшов невірного висновку про обов'язок ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» сплатити страхові внески до Пенсійного фонду України з середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 21 699,95 гривень, оскільки законом не передбачено сплату внесків при фактичній несплаті заробітної плати. Також, поза увагою суду залишилось те, що ч.3 ст. 117 КЗпП України, якою передбачалось зменшення компенсації на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи, з 2005 року виключено з КЗпП України й, відповідно, вона на спірні правовідносини не поширюється.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав та просив її задовольнити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» Абдуліна М.Г., яка діє на підставі довіреності, просила апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явились, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 18 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, задоволені частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» №655-ок від 06 грудня 2013 року «Про особовий склад» про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника охорони сторожової у зв'язку з скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника охорони сторожової відділу економічної безпеки ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» з 06 грудня 2013 року.

Стягнуто з ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 21 699,95 гривень за виключенням виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю при наявності документального підтвердження виплати цієї допомоги.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Також, судом встановлено, що вказане рішення суду в частині стягнення з ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 21 699,95 гривень за виключенням виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю при наявності документального підтвердження виплати цієї допомоги, не виконано.

Згідно з листом Артемівського міського центру зайнятості від 07 грудня 2016 року №06/7737, ОСОБА_1 в період вимушеного прогулу з 09 грудня 2013 року по 18 липня 2014 року отримав кошти у вигляді допомоги по безробіттю в розмірі 38 439,10 гривень.

Крім того, судом встановлено, що згідно з повідомленням Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області період вимушеного прогулу з 09 грудня 2013 року по 18 липня 2014 року ОСОБА_1 до страхового стажу не зарахований, оскільки суми єдиного внеску не сплачені.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та зобов'язуючи ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» сплатити страхові внески до Пенсійного фонду України з середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 21 699,95 гривень за період з 09 грудня 2013 року по 18 липня 2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що фактична сплата ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 21 699,95 гривень неможлива з причини отримання ним допомоги по безробіттю в більшому розмірі, ніж визначена рішенням суду сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У зв'язку з цим, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» сплатити страхові внески до Пенсійного фонду України з середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.

Таких висновків суд першої інстанції дійшов із порушенням норм процесуального права за наступних підстав.

Відповідно до статті 14 ЦПК України при набранні рішенням законної сили воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як єдиний орган примусового виконання, зобов'язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.

У частині першій статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Така ж норма міститься і в ст. 373 ЦПК України.

Поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановленого статтею 16 ЦК України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Із заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду вбачається, що він просив змінити спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення з ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 21 699, 95 гривень без виключення виплаченої йому допомоги по безробіттю.

Однак, суд першої інстанції, розглядаючи заяву ОСОБА_1, зобов'язав ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» сплатити страхові внески до Пенсійного фонду України з середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених ОСОБА_1 вимог, а заявлені вимоги не розглянув та фактично ухвалив додаткове рішення по суті спору, чим порушив порядок, встановлений для вирішення цього питання.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Частиною 2 статті 373 ЦПК України визначено, що питання про зміну способу і порядку виконання рішення суду розглядає суд, який видав виконавчий документ

Зазначена норма процесуального закону фактично виключає можливість апеляційного суду вирішити дане питання по суті.

Враховуючи вищезазначене, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 307, п.3 ч.1 ст. 312, 315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 03 січня 2017 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді: