Рішення № 64439837, 02.02.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/2973/16-ц Номер провадження 22-ц/775/20/2017

Головуючий у 1 інстанції Переверзева Л.І. єдиний унікальний номер 234/2973/16-ц

Доповідач Папоян В.В. номер провадження 22-ц/775/20/2017

Категорія 24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Папоян В.В.,

суддів Біляєвої О.М., Кішкіної І.В.,

за участю секретаря Ротар Я.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бахмуті апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2016 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надання комунальних послуг,

В С Т А Н О В И В:

24 лютого 2016 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачі є власниками квартири та споживачем послуг по опаленню та гарячому водопостачанню, які надаються позивачем за адресою: АДРЕСА_1. Проте надані послуги ними сплачуються не належним чином у звязку з чим у період з 01 січня 2007 року по 01 листопада 2015 року виникла заборгованість у сумі 20 333 грн. 73 коп., яку просили стягнути з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2016 року позовні вимоги ТОВ «Краматорськтеплоенерго» задоволено у повному обсязі. З відповідачів у солідарному порядку на користь позивача стягнуто заборгованість за надані послуги за період з 01.01.2007 року по 01.11.2015 року у сумі 20 333 грн. 73 коп. та 1378 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду відповідачі подали апеляційну скаргу в якій просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема вважають, що суд першої інстанції невірно застосував матеріальний закон, не врахував строк позовної давності, неналежним чином зясував усі обставини по справі, а висновки суду не відповідають встановленим по справі обставинам. Позивачем не надано доказів належного надання послуг. Крім того, суд не прийняв до уваги, що між сторонами відсутній відповідний договір про надання послуг.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове.

Інші особи, які приймають участь по справі в судове засідання апеляційного суду не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, проте рішення суду підлягає зміні в частині розподілу судових витрат з наступних підстав.

Згідно ст. 309 ч.1 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про теплопостачання», «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМ України від 20 липня 2005 року № 630 відповідно до яких на споживачів відповідних послуг покладається обовязок своєчасно їх сплачувати.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обовязки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обовязком споживача є оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обовязки виконавця надання житлово-комунальних послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Обовязок споживача своєчасно оплачувати надані послуги передбачено також п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до якого розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

З матеріалів справи убачається, що відповідачі є власником квартири № 23 яка розташована в багатоповерховому будинку № 22 по вул. Двірцева м.Краматорськ, зареєстровані за вказаною адресою і користуються послугами які надаються позивачем. Опалювальна площа складає 59,50 м?. Нарахування оплати проводилося за тарифами встановленими відповідними рішеннями виконавчого комітету Краматорської міської ради від 06.09.2006 року №378, від 27.09.2008 року №515 та від 01.06.2011року № 497. Відповідно до наданого позивачем розрахунку за період з 01.01.2007 року по 01.11.2015 року нарахована плата за надані послуги за складає 26 322 грн. 98 коп. яка відповідачами внесена частково, та сума боргу складає 20 333 грн. 73 коп. Тобто в цей період відповідачі не в повному обсязі сплачували надані послуги.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. В матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо погашення відповідачами спірної суми заборгованості за надані послуги за вказаний період.

За таких обставин, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до Закону України «Про теплопостачання» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», які затверджені Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 споживачі зобовязаний своєчасно вносити плату за надані послуги, але відповідачі неналежним чином виконують свої зобовязання щодо оплати за надані послуги. Тому дійшов правильного висновку, що сума заборгованості підлягає стягненню у солідарному порядку з відповідачів на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги відповідачів про те, що заборгованість за вказаний період нарахована неправомірно та відсутні підстави для стягнення суми за оплату послуг, так як між сторонами не укладалися договори на їх надання, апеляційним судом не приймаються до уваги. Судом встановлений факт користування відповідачами наданими послугами, а відсутність укладеного у письмовій формі договору не позбавляє сторони зобовязання належного виконання умов договору. Тому ухвалюючи рішення суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що фактично між сторонами виникли правовідносини за якими апелянти зобовязані сплачувати надані послуги.

Доводи апеляційної скарги стосовно неналежного надання послуг з боку позивача апеляційним судом не приймаються до уваги оскільки ч.1, 3 ст.18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. В матеріалах справи відсутні відповідні акти-претензії.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін та відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог, проте відповідачами не надано належних та допустимих доказів надання неналежних послуг. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність стягнення заборгованості.

Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем встановленого ст. 257 ЦК України строку позовної давності у три роки, оскільки, згідно зі ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі вчинення особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку та у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як убачається з матеріалів справи у період з січня 2007 року по січень 2013 року відповідачі періодично вносили щомісячні платежі, у тому числі у сумах які перевищували нарахування за відповідний період, тобто вчиняли певні дії, що свідчить про визнання ними свого боргу. Крім того, в вересні 2011 року позивач звертався о суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості та 12 вересня 2011 року Краматорським міським судом Донецької області було видано судовий наказ про стягнення заборгованості з відповідачів на користь позивача, який ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 05 червня 2012 року за заявою боржника було скасовано. В подальшому у листопаді 2015 року позивач повторно звертався до суду с заявою про видачу судового наказу та ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 01 грудня 2015 року було відмовлено у видачі судового наказу та розяснено право позивача на звернення до суду в загальному порядку. Таким чином, з урахуванням переривань, строк позовної давності не сплинув.

Решта доводів апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Проте вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд першої інстанції не врахував положень ст.. 88 ЦПК України відповідно до якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог та стягнув судовий збір з відповідачів на користь позивача у солідарному порядку. З урахуванням того, що сума заборгованості підлягає стягненню з усіх відповідачів то понесені позивачем витрати підлягають відшкодування ними у рівних частках з урахуванням витрат понесених позивачем при зверненні до суду. За таких обставин рішення суду у частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11 жовтня 2016 року в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» судовий збір у розмірі по 459 грн. 33 коп. з кожного.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

головуючий суддя В.В. Папоян

судді О.М. Біляєва

ОСОБА_4