Рішення № 64439260, 10.01.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/1822/16-ц

Провадження №2/263/30/2017

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2017 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: судді Папаценко П.І., при секретарі Масюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про стягнення матеріальної, моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, який в ході розгляду справи уточнила, мотивуючи свої вимоги тим, що 8.10.2015 року в Центральному районі м.Маріуполя по вул.вул.П.Орлика (Урицького) відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП). Винною у ДТП визнано відповідача ОСОБА_2, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 20.10.2015 року. В результаті ДТП автомобіль НОМЕР_1, який належить позивачу, отримав механічні ушкодження, чим їй спричинено матеріальну та моральну шкоду. На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО». Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ№8316618 страхова сума за шкоду, заподіяну майну складає 50000 грн., франшиза нульова. ОСОБА_3 її зверненням ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» прийняла рішення та виплатила страхове відшкодування в розмірі 47196,31 грн. Проте, згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи №191 від 15.10.2016 року, проведеної експертом СПД ОСОБА_4, сума матеріальної шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу автомобіля НОМЕР_2 склала 69961,39 грн., при цьому втрата товарної вартості автомобіля визначена в 11643,06 грн. З урахуванням суми страхового відшкодування, яке сплачено позивачу в розмірі 47196,31 грн., просить стягнути з ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» залишок страхового відшкодування в сумі 2803,69 грн. (50000,00 грн. - 47196,31 грн.). З відповідача ОСОБА_2, як винуватця ДТП, просить стягнути: матеріальну шкоду в сумі 23786,39 грн. (залишок шкоди - 19961,39 грн. та вартість диску колеса - 3825,00 грн); заподіяну їй внаслідок ДТП моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн., повязану із душевними стражданнями внаслідок пошкодження належного їй майна, відсутністю можливості користуватися ним в інтересах родини та дітей; оплачені витрати на проведення звіту про оцінку КТЗ 750,00 грн., послуги евакуатора 2500,00 грн., вартість послуг експерта 1375,00 грн., всього 4625,00 грн.; сплачений судовий збір, оплачену правову допомогу 3000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася, будучи належним чином повідомлена про час, місце розгляду справи, її представник адвокат ОСОБА_5, діючий на підставі договору про надання правової допомоги, в судових засіданнях повністю підтримав уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» ОСОБА_6, діюча на підставі довіреності, в судове засідання не зявилася, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов не визнала, заперечувала проти його задоволення за недоведеністю та необґрунтованістю, враховуючи, що страховик згідно висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста №198/15-10 від 3.11.2015 року, виплатив позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 47196,31 грн. без ПДВ.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні позов визнали в частині стягнення компенсації моральної шкоди в розмірі 1000 грн., в іншій частині позовних вимог заперечували проти їх задоволення, посилаючись на наступні обставини. В змінених позовних вимогах позивач посилається на висновки експерта ОСОБА_4 №191 від 15.10.2016 року, за яким вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля «MAZDA 3» на 20.11.2015 року становить 58318,33 грн., а втрата товарної вартості 11643,06 грн. Страховик ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» 19.11.2015 року виплатило позивачу страхове відшкодування в розмірі 47196,31 грн.

Фактичний ремонт автомобіля був здійснений ФОП ОСОБА_8 20.11.2015 року, ціна робіт склала 57079,35 грн. Надана з цього приводу квитанція до прибуткового касового ордер №20 від 20.11.2016 року про оплату робіт з ПДВ- 00 грн. не відповідає вимогам діючого законодавства щодо порядку ведення касових операцій, а також форми касових документів. Зазначений документ не підписаний касиром, на ньому відсутня дата, не можливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Перелік наданих послуг, зазначених в ОСОБА_3 №44 від 20.11.2015 року не співпадає з переліком послуг відображених у висновку експертизи №191 від 15.10.2016 року. Разом з тим позивач наполягає на сумі страхового відшкодування у розмірі 58318,33 грн., не врахувавши, що вона включає суму ПДВ 8448,96 грн., але у неї не має правових підстав для отримання суми ПДВ.

Погоджуючись із сумою ПДВ 8448,96 грн., визначеною у висновку експертизи №191 від 15.10.2016 року, сума страхового відшкодування складає 49869,37 грн. (58318,33 - 8448,96 =49869,37), доплата страхового відшкодування повинна складати 2673,06 грн. (49869,37 47196,31=2673,06), яка знаходиться у межах ліміту страхової суми 50 000грн., встановленої Полісом страхування, тому не вбачається підстав стягнення з ОСОБА_2 залишку несплаченої вартості відновлювального ремонту автомобіля.

З визначеною у висновку експертизи №191 від 15.10.2016 року втратою товарної вартості (ВТВ) автомобіля «MAZDA 3», що складає 11643,06 грн. відповідач не погоджується, оскільки експерт при розрахунку ВТВ скористався раніше визначеною у звіті середньою ринковою вартістю автомобіля в розмірі 386165,05 грн., не визначивши її самостійно, тому законних підстав для стягнення ВТВ з ОСОБА_2 не вбачається.

Безпідставною є вимога позивача про стягнення збитку у розмірі 3825 грн., повязаного з придбанням пошкодженого диску колеса, оскільки його вартість за калькуляцією висновку експертизи №191 від 15.10.2016 року включена до суми страхового відшкодування, що складає 49869,37 грн.

Вимоги позивача про стягнення на її користь витрат на автотоварознавче дослідження, в сумі 750 грн. та на оплату послуг евакуатора в сумі 2500 грн. не підлягають задоволенню, так як не надані докази правових підстав щодо отримання даних коштів (договір, факт, дата їх надання чи виконання послуг).

Стягнення оплачених витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн. є неможливим, оскільки немає відповідних та достатніх доказів на підтвердження цих витрат.

Відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн. є розумним та справедливим.

Що стосується судових витрат повязаних з проведенням судової експертизи в розмірі 1375 грн., вважають, що вони підлягають розподілу відповідно до вимог встановлених ЦПК України.

Враховуючи позицію сторін судового розгляду цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд позовні вимоги задовольняє частково з таких підстав.

При вирішенні наведених спірних правових відносин суд керується наступними вимогами норм матеріального, процесуального права.

ОСОБА_3 приписами ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно зі ст. ст. 59, 60 того ж Кодексу доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши до суду належні та допустимі докази на їх підтвердження, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_3 змістом ч.ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під способами захисту субєктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Пунктом третім частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обовязків.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, зокрема є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до цієї правової норми майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

ОСОБА_3 змістом ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно приписів ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Стаття, що коментується, передбачає два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: а) в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити річ тощо); б) відшкодування завданих збитків.

Згідно вказаної правової норми потерпілому надається право вибору способу відшкодування шкоди як найбільш прийнятного для нього, однак кінцеве рішення залишається за судом.

Відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обовязку надати річ того ж роду і якості, виправити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі, застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на момент розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Як розяснено в п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначений законодавцем у ст. 1194 ЦК України.

Відповідно до приписів вказаної правової норми особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Страхування цивільної відповідальності на випадок завдання шкоди, передбачене ЦК (ст. 980 ЦК України), є однією із форм забезпечення виконання зобовязань особою, яка її завдала. Однак, страхове відшкодування або страхова сума, що підлягає сплаті потерпілому, не завжди покриває завдану шкоду, оскільки межі відповідальності страховика встановлюються угодою між сторонами, а у разі обовязкового страхування - Законом і ґрунтується на гіпотетичні (умовно передбачувані), а не фактичні розміри відповідальності.

У ст. 1194 ЦК України закріплюється обовязок особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. Тобто ст. 1194 ЦК України з метою захисту прав потерпілого встановлює додаткову (субсидіарну) відповідальність страхувальника.

При цьому правила ст. 1194 ЦК України застосовуються тільки у разі, коли особа застрахувала ризик своєї цивільної відповідальності за добровільним або обовязковим страхуванням на користь третьої особи.

Відносини у сфері обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів безпосередньо регулюються Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 1 липня 2004 року № 1961-IV з наступними змінами (далі: Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоровю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст.3 Закону № 1961-IV обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої життю, здоровю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст.6 Закону України № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоровю та/або майну потерпілого.

ОСОБА_3 змістом статті 9 Закону № 1961-IV страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

Страхові виплати за договорами обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

ОСОБА_3 приписами п.п. 12.1 ст. 12 Закону № 1961-IV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 28 Закону № 1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, це зокрема шкода, повязана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого.

Згідност.29 Закону № 1961-IV , у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуваннямзносу,розрахованогоупорядку,встановленому законодавством, включаючи витратинаусуненняпошкоджень, зробленихнавмисноз метоюпорятункупотерпілихвнаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Випадки, коли шкода не відшкодовується, наведені законодавцем у ст. 32 Закону № 1961-IV.

Зокрема, п. 32.7 ст. 32 Закону № 1961-IV передбачено, що відповідно до цього Закону не підлягає відшкодуванню Страховиком шкода, повязана із втратою товарної вартості транспортного засобу.

Згідно приписів п. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-IV для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Процедура прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати визначена в ст. 36 Закону № 1961-IV.

Відповідно до п.п. 36.1, 36.2, 36.4, 36.6 ст. 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у звязку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобовязаний : у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобовязаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, повязані з відшкодуванням збитків.

Страховик здійснює компенсацію витрат страхувальника або особи, відповідальність якої застрахована, за умови, що такі витрати здійснюються за згодою страховика.

У компенсації витрат може бути відмовлено повністю або частково, якщо такі витрати здійснені без попереднього погодження із страховиком.

Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування, має бути компенсована страхувальником, або особою, відповідальною за завдані збитки.

Перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), визначений законодавцем у ст.ст. 32, 37 Закону № 1961-IV. Цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно постанови Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 20 жовтня 2015 року, 8 жовтня 2015 року о 17 годині 40 хвилин, ОСОБА_2, рухаючись по вул.П.Орлика (Урицького), напроти стоянки «Кемпінг», керуючи автомобілем НОМЕР_3, не дотрималась безпечного інтервалу та скоїла наїзд на припаркований автомобіль НОМЕР_1, водій ОСОБА_9, внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження, а позивачці ОСОБА_1 спричинена матеріальна шкода. У звязку з чим ОСОБА_2 була визнана винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченогост.124 КУпАПта на неї накладене адміністративне стягнення. (а.с.8)

ОСОБА_3 свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХХ №320168, власником транспортного засобу автомобіля НОМЕР_1 є ОСОБА_1. (а.с.9)

На момент ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля НОМЕР_3 була застрахована у ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО», згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ №8316618 від 10 серпня 2015 року строком з 15.08.2015 року до 14.08.2016 року. Відповідно до Полісу страхова сума за шкоду, заподіяну майну складає 50000 грн., розмір франшизи нульовий.(а.с.3)

Наведені обставини, визнані сторонами, на вимову ч.1 ст.6 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста ОСОБА_10 №198/15-10 від 3.11.2015 року, складеного на замовлення страховика - ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» від 13.10.2015 року, огляд автомобіля НОМЕР_1 здійснений у присутності ОСОБА_9 представника власника автомобіля, за результатами якого складений протокол огляду транспортного засобу з переліком та описом пошкоджень, з відсутністю корозійних пошкоджень елементів кузова, при цьому вартість матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля НОМЕР_1 без ПДВ становить 47196,31 грн., з ПДВ - 55304,29 грн. У дослідницькій частині висновку зазначена середньоринкова вартість автомобіля НОМЕР_1, яка складає 350814,60 грн. та ринкова 352568,67 грн., при цьому втрата товарної вартості автомобіля не визначена. Вартість диску колеса визначена у 2449 грн. Отже податок на додану вартість складає 8107,98 грн. (55304,29 - 47196,31=8107,98) (а.с.84-106)

12.10.2015 року ОСОБА_1 згідно з приписами п. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-IV звернулася до страховика - ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» із заявою про виплату страхового відшкодування, повязаного з пошкодженням належного їй автомобіля НОМЕР_1, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 8.10.2015 року, надавши для цього необхідні документи та зазначивши номер банківського рахунку, на який просила перерахувати страхову виплату (а.с.85).

Згідно Страхового акту ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» від 16.11.2015 року №ОСГПО-1307 страховою компанією було прийнято рішення про виплату ОСОБА_1 страхового відшкодування в сумі 47196,31 грн. без ПДВ, у звязку з ДТП, яке мало місце 8.10.2015 року з вини водія ОСОБА_2 за участю забезпеченого ТЗ автомобіля марки «ВАЗ21061» державний номерний знак 29814ЕК. (а.с.86)

ОСОБА_3 платіжним дорученням № F1119YND75 від 19.11.2015 року сума страхового відшкодування в розмірі 47196,31 грн. перерахована на рахунок за реквізитами позивача. (а.с.87)

Відповідно до ст.36.7Закону України№ 1961-IV, рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Із наданих суду документів не вбачається, що між страховиком та потерпілою була узгоджена сума страхового відшкодування у розмірі 47196,31 грн.

Враховуючи наведене, за відсутності розміру втрати товарної вартості автомобіля, 15.10.2015 року, позивач ОСОБА_1, з приводу визначення вартості матеріальної шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля, самостійно зверталася до Суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_11, уклавши договір №368/15 від 15.10.2015 року. (а.с.13)

Згідно звіту про проведення оцінки колісного транспортного засобу СПД ОСОБА_11 №368 від 30.10.2015 року, огляд автомобіля НОМЕР_1 здійснений в м.Запоріжжя, вул.Грязнова, 2в, за результатами якого складений протокол огляду транспортного засобу з переліком та описом пошкоджень, з відсутністю корозійних пошкоджень елементів кузова, при цьому вартість матеріальної шкоди завданої власнику автомобіля НОМЕР_1 складає: 73922,89 грн. (61836,60 +12086,29=73922,89), у тому числі втрата товарної вартості автомобіля в сумі 12086,29 грн. та вартість відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 61836,60 грн. В звязку з тим, що термін експлуатації автомобіля НОМЕР_4 не перевищує 7 років, коефіцієнт фізичного зносу при розрахунку вартості матеріальної шкоди не враховувався, оскільки дорівнює нулю. У дослідницькій частині висновку зазначена середньоринкова вартість автомобіля НОМЕР_1, яка складає 397750 грн. та ринкова 421615 грн. Вартість диску колеса визначена у 3413 грн. Податок на додану вартість не визначений. (а.с.10-50)

ОСОБА_3 №44 здачі-прийому виконаних робіт (послуг) складеного 20.11.2015 року, вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля НОМЕР_1, проведених ФОП ОСОБА_8 за адресою: м.Запоріжжя, вул.Брюлова, 17-б, складає без ПДВ 57079,35 грн. (а.с.136)

Квитанція до прибуткового касового ордеру №20 від 20.11.2015 року ФОП ОСОБА_8 свідчить про те, що за послуги згідно ОСОБА_3 №44 щодо ремонту автомобіля НОМЕР_1, від ОСОБА_1 прийняті грошові кошти у сумі 57079,35 грн. (а.с.135)

Суд не може погодитись з твердженням відповідача ОСОБА_2 та її представника відносно квитанції до прибуткового касового ордеру №20 від 20.11.2015 року, яка на їх думку не відповідає вимогам діючого законодавства щодо порядку ведення касових операцій, а також форми касових документів, оскільки це твердження спростовується самим Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, на яке безпідставно посилається відповідач, з якого вбачається, що за п.3.3. глави 3 Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Отже квитанція до прибуткового касового ордеру за формою існує і спірна квитанція відповідає вимогам зазначеного Положення.

Крім того, слід зазначити, що за діючим законодавством України не існує прямої заборони Фізичній особі-підприємцю взагалі не мати штатного розпису, а значить і працівників, у разі, коли управління здійснює власник безпосередньо, тобто в одній особі власник виконує обовязки керівника, бухгалтера, касира.

Наведені квитанція до прибуткового касового ордеру №20 та ОСОБА_3 №44 здачі-прийому виконаних робіт (послуг), складений 20.11.2015 року, підписані ФОП ОСОБА_8, що не є порушення вимог Положення.

Під час судового розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 та її представник, невизнання позовних вимог, повязували з протиріччями відносно суми страхового відшкодування, розміру ПДВ, величини втрати товарної вартості (ВТВ) автомобіля, зазначеними у висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста ОСОБА_10 №198/15-10 від 3.11.2015 року, звіту про проведення оцінки колісного транспортного засобу СПД ОСОБА_11 №368 від 30.10.2015 року, в ОСОБА_3 №44 здачі-прийому виконаних робіт (послуг), складеному 20.11.2015 року, а представник відповідача ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» ОСОБА_6 в своїй заяві посилалася тільки на висновок автотоварознавчого дослідження спеціаліста ОСОБА_10 №198/15-10 від 3.11.2015 року.

При зазначених обставинах, для усунення наведених протиріч представник позивача вимушений був заявити клопотання про призначення у справі автотоварознавчої експертизи.

Згідно висновку автотоварознавчої експертизи СПД ОСОБА_4 №191 від 15.10.2016 року дійсна ринкова вартість легкового автомобіля НОМЕР_1 складає 407404,13 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 58318,33 грн., яка включає ПДВ в сумі 8448,96 грн. та вартість диску колеса у розмірі 3187,50 грн., при цьому величина втрати товарної вартості транспортного засобу складає 11643,06 грн. (а.с.166-177)

Аналізуючи зміст: висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста ОСОБА_10 №198/15-10 від 3.11.2015 року, звіту про проведення оцінки колісного транспортного засобу СПД ОСОБА_11 №368 від 30.10.2015 року, висновку автотоварознавчої експертизи СПД ОСОБА_4 №191 від 15.10.2016 року стосовно середньоринкової та ринкової вартості автомобіля НОМЕР_1, слід зазначити, що складовою частиною визначення величини втрати товарної вартості транспортного засобу, що розраховується за формулою ВТВ=Х/100 х (С+Свр), є показник С - ринкова вартість конкретного транспортного засобу, яка визначається за формулою, складовою частиною якої є серезньоринкова вартість транспортного засобу, що визначається за формулою Сср=Сд х К + М. Значення показників наступне : Сд- ціна КТЗ, котрий був в експлуатації згідно довідкової літератури; К- коефіцієнт ринку регіону; М- вартісний еквівалент суми податку на час томоженного оформлення.

При цьому, показник Сд- ціна КТЗ, котрий був в експлуатації згідно довідкової літератури була вибрана експертами із довідкової літератури для : висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста ОСОБА_10 №198/15-10 у розмірі 377220 грн.; звіту про проведення оцінки колісного транспортного засобу СПД ОСОБА_11 №368 від 30.10.2015 року у розмірі 386165,05 грн. У висновку автотоварознавчої експертизи №191 від 15.10.2016 року СПД ОСОБА_4 для визначення серезньоринкової вартості автомобіля був застосований тільки показник Сд- ціна КТЗ, котрий був в експлуатації згідно довідкової літератури, зазначений у звіті №368 від 30.10.2015 року у розмірі 386165,05 грн., всі інші показники зазначені у формулі : Сср=Сд х К + М не співпадають.

Так, при показнику Сд- ціни КТЗ, котрі були в експлуатації та зазначені згідно довідкової літератури, у : висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста ОСОБА_10 №198/15-10 в розмірі 377220 грн.; звіті про проведення оцінки колісного транспортного засобу СПД ОСОБА_11 №368 від 30.10.2015 року у розмірі 386165,05 грн.; висновку автотоварознавчої експертизи СПД ОСОБА_4 №191 від 15.10.2016 року у розмірі 386165,05 грн., а серезньоринкова вартість автомобіля НОМЕР_1 склала відповідно : 350814,60 грн., 397750 грн., 386165,05 грн., а ринкова : 352568,67 грн., 421615 грн., 407404,13 грн.

Отже безпідставним є посилання відповідача ОСОБА_2 та її представника, як на підставу у відмові в задоволені частини позовних вимог, щодо визначеної у висновку експертизи №191 від 15.10.2016 року величиною втрати товарної вартості (ВТВ) автомобіля «MAZDA 3», що складає 11643,06 грн., оскільки на їх думку експерт при розрахунку ВТВ скористався раніше визначеною у звіті середньою ринковою вартістю автомобіля в розмірі 386165,05 грн., не визначивши її самостійно, але це твердження за наведеними вже обставинами не відповідає дійсності, тому висновок експертизи є належним та допустимим доказом, на підставі якого позивач обґрунтовує свої позовні вимоги до відповідача та просить їх задовольнити.

Наведені висновки експертизи №191 від 15.10.2016 року відповідачем ОСОБА_2 та її представником не спростовані, з цього приводу ними не надано будь-якого розрахунку, крім того вони відмовились від призначення у справі іншої експертизи, оскільки за їх твердженням визначити величину втрати товарної вартості (ВТВ) автомобіля на теперішній час неможливо, так як він вже відремонтований.

Зазначений в ОСОБА_3 №44 від 20.11.2015 року перелік наданих ремонтних послуг, із заміною деталей, з покраскою, протягом одного робочого дня 20.11.2015 року, практично неможливий, він не співпадає з переліком послуг відображених у висновку експертизи №191 від 15.10.2016 року, тому суд ставить під сумнів вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля без ПДВ у розмірі 57079,35 грн. і погоджується з обґрунтуванням ОСОБА_1 своїх позовних вимог на підставі висновку експертизи №191 від 15.10.2016 року.

Разом з тим позивач наполягає на сумі страхового відшкодування у розмірі 58318,33 грн., не враховуючи, що вона включає суму ПДВ 8448,96 грн., але у неї не має правових підстав для отримання суми ПДВ, тому позивачу слід відмовити у виплаті суми страхового відшкодування, що дорівнює сумі ПДВ у розмірі 8448,96 грн.

Не підлягає задоволенню також позовна вимога про стягнення вартості диску колеса у розмірі 3825,00 грн., оскільки за висновками експертизи вартість диску колеса визначена у 3187,50 грн. і вона вже включена у вартість відновлювального ремонту автомобіля, що становить 58318,33 грн.

Отже сума страхового відшкодування без ПДВ складає 49869,37 грн. (58318,33 8448,98=49869,37)

Страховик - ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» виплатила потерпілій ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 47196,31 грн., розмір доплати страхового відшкодування позивачу складає 2673,06 грн. (49869,37-47196,31=2673,06), який підлягає стягненню з відповідача ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» на її користь, в межах ліміту страхового відшкодування, визначеного за Полісом у 50000 грн.

ОСОБА_3 вимогами п. 32.7 ст. 32 Закону № 1961-IV, не підлягає відшкодуванню Страховиком шкода, повязана із втратою товарної вартості транспортного засобу, тому за ст. 1194 ЦК України величина втрати товарної вартості (ВТВ) автомобіля «MAZDA 3», що складає 11643,06 грн., підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

Оплачені позивачем витрати на проведення звіту про проведення оцінки колісного транспортного засобу СПД ОСОБА_11 №368 від 30.10.2015 року у розмірі 750,00 грн. та послуги евакуатора ФОП ОСОБА_12, з евакуацією транспортного засобу до місця здійснення ремонту, в іншу область, у розмірі 2500,00 грн., на загальну суму 3250 грн, про що свідчать відповідно квитанція до прибуткового касового ордеру №368/15 та квитанція за №672110012 (а.с.53-54), не є судовими витратами, вони є матеріальною шкодою завданою потерпілій за наслідками ДТП і відшкодовуються страховиком та особою винною в ДТП, оскільки між страховиком та потерпілою не була узгоджена сума страхового відшкодування у розмірі 47196,31 грн., крім того в висновку автотоварознавчого дослідження спеціаліста ОСОБА_10 №198/15-10 від 3.11.2015 року відсутній розмір втрати товарної вартості автомобіля.

В межах ліміту страхового відшкодування, визначеного за Полісом у 50000 грн. на користь ОСОБА_1 з відповідача ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» підлягає стягненню 130,63 грн. (50000-49869,37=130,63), залишок суми 3119,37 грн. (3250-130,63=3119,37) - з відповідача ОСОБА_2

Обговорюючи питання про компенсацію моральної шкоди, заявленої позивачем, суд виходить з наступного.

Відповідно дост. 16 ч. 2 п. 9 ЦК Україниспособом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно дост. 1167 ч. 1 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

ОСОБА_3 положеннями п. 3Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_7 України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 рокуз подальшими змінами і доповненнями моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні нормальних життєвих завязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно дост. 23 ч. 2 ЦК Україниморальна шкода полягає, зокрема за пунктом 3 у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20.10.2015 року, особою винною у скоєнні ДТП визнано відповідача по справі - ОСОБА_2

Суд, вважаючи доведеним факт спричинення моральної шкоди позивачу ОСОБА_1 знаходить переконливими її доводи щодо незадовільного психологічного стану, душевних страждань і переживань. В даному випадку, суд враховує тривалість, обсяг і характер спричиненої шкоди, субєктивну оцінку самою позивачкою її порушених благ, і зважаючи на положення ст.ст.23,1167,1187 ЦК України, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості вважає за адекватне відшкодувати позивачу моральну шкоду у сумі 2000,00 грн. Таким чином, відшкодуванню підлягає сума 2000,00 грн., шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за рішенням суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.

При зверненні до суду, за позовні вимоги немайнового характеру позивач ОСОБА_1 1.03.2016 року, згідно квитанції (0.0.514019680.2) на розрахунковий рахунок №31211206700052, одержувач ОСОБА_6. УК/Жовтнев р-н/22030101 (Жовтневий районний суд м.Маріуполя); МФО 834016, сплатила судовий збір у розмірі 1378 грн., замість 551,20 грн., переплата склала 826,80 грн. (1378-551,20 =826,80), яка на вимогу ст.7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачу. (а.с.58-60)

ОСОБА_3 подання до суду заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 10.03.2016 року, згідно квитанції на розрахунковий рахунок №31211206700052, одержувач ОСОБА_6. УК/Жовтнев р-н/22030101 (Жовтневий районний суд м.Маріуполя); МФО 834016, сплатила судовий збір у розмірі 689 грн. замість 275,60 грн., переплата склала 413,40 грн. (689-275,60 =413,40), яка на вимогу ст.7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачу. (а.с.111-113)

Стаття 79 ЦПК Українипередбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

У відповідності дост. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги ОСОБА_1 майнового характеру задоволені на 56,27% із розрахунку 17566,12 х 100% : 31215,08 = 56,27.

Позовні вимоги ОСОБА_1 немайнового характеру задоволені на 40% із розрахунку 2000 х 100% : 5000 = 40.

З матеріалів справи вбачається наступне.

ОСОБА_3 позовні вимоги майнового характеру, позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 551,20 грн., а тому з відповідачів у рівних частках на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто 56,27% від ціни позову (56,27 х 551,20 : 100), що складає 310,16 грн., з кожного із відповідачів по 155,08 грн.

ОСОБА_3 позовні вимоги немайнового характеру, позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 551,20 грн., а тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто 40% від сплаченого судового збору (40 х 551,20 : 100), що складає 220,48 грн.

Позивач оплатила витрати, пов'язані із проведенням судової експертизи у розмірі 1350 грн., а тому з відповідачів у рівних частках на користь ОСОБА_1 слід стягнути проведену оплату пропорційно до розміру задоволених позовних вимог , тобто 56,27% від 1350 грн. (56,27 х 1350 : 100), що складає 759,64 грн., з кожного із відповідачів по 379,82 грн.

Відповідно дост.1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У п.п. 47, 48 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз'яснено, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,46,56 ЦПК України).

Згідно керівних роз'яснень, що містяться у п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 10 жовтня 2014 року підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті79, статтях84,88,89 ЦПК.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієїпостанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Так,16 березня 2016 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом ОСОБА_5, який має правона заняття адвокатською діяльністю, відповіднодосвідоцтва про правона заняттяадвокатськоюдіяльністю, укладено договір про надання правової допомоги у цивільній справі на час її розгляду у Жовтневому районному суді м.Маріуполя. (а.с.74-77)

Позивач ОСОБА_1 16.03.2016 року оплатила правову допомогу адвоката ОСОБА_5 у розмірі 3000 грн., про що свідчить прибутковий касовий ордер, квитанція до прибуткового касового ордеру на суму 3000 грн. (а.с.220-221)

Проте, як встановлено з журналів, протоколів судових засідань, адвокатом ОСОБА_5, було витрачено на судові засідання 5 годин37 хвилин, при цьому плата його послуг повинна бути здійснена у розмірі 3095,90 грн із розрахунку: (40% від мінімальної заробітної плати 1378 грн. складають 551,20 грн.; 551,20 х 5 годин = 2756 грн.; 551,20 : 60 х 37 хв. = 339,90 грн.; загальна сума складає 2756 + 339,90 = 3095,90).

Оскільки оплата правової допомоги адвоката ОСОБА_5 здійснена у розмірі 3000 грн., з відповідачів у рівних частках на користь позивача слід стягнути саме оплату у розмірі 3000 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог , тобто 56,27% від 3000 грн. (56,27% х 3000: 100), що складає 1688,10 грн., з кожного із відповідачів по 844,05 грн.

Керуючись ст.ст.10,11,61,88,212,213,214,218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про стягнення матеріальної, моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (м.Запоріжжя, пр.Моторобудівників, 34; ЗКПО 13622789, МФО305299) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, повязану : із виплатою страхового відшкодування у розмірі 2673,06 грн., з оплатою транспортування пошкодженого транспортного засобу до місця ремонту у розмірі 130,63 грн., сплачений судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 155,08 грн., оплачені витрати на правову допомогу у розмірі 844,05 грн. та на проведення судової експертизи у розмірі 379,82 грн., а всього 4182,63 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, пов'язану: із втратою товарної вартості транспортного засобу у розмірі 11643,06 грн., з оплатою транспортування пошкодженого транспортного засобу до місця ремонту та звіту спеціаліста у розмірі 3119,37 грн.; компенсацію моральної шкоди у розмірі 2000 грн., сплачений судовий збір за вимоги немайнового характеру у розмірі 220,48 грн., сплачений судовий збір за вимоги майнового характеру у розмірі 155,08 грн., оплачені витрати на правову допомогу у розмірі 844,05 грн. та на проведення судової експертизи у розмірі 379,82 грн., а всього 18361,86 грн.

Зобов'язати Управління державної казначейської служби у м. Маріуполі Донецької області повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5), суму судового збору в розмірі 826 (вісімсот двадцять шість) грн. 80 коп., сплачену 1.03.2016 року згідно квитанції (0.0.514019680.2) на розрахунковий рахунок №31211206700052, одержувач ОСОБА_6. УК/Жовтнев р-н/22030101 (Жовтневий районний суд м.Маріуполя); МФО 834016.

Зобов'язати Управління державної казначейської служби у м.Маріуполі Донецької області повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5), суму судового збору в розмірі 413 (чотириста тринадцять) грн. 40 коп., сплачену 10.03.2016 року згідно квитанції на розрахунковий рахунок №31211206700052, одержувач ОСОБА_6. УК/Жовтнев р-н/22030101 (Жовтневий районний суд м.Маріуполя); МФО 834016.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневій районний суд м.Маріуполя протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Папаценко П.І.