Рішення № 64436815, 30.01.2017, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/23458/16-ц

Провадження № 2/127/1405/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

30.01.2017 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі: судді Бойка В.М.,

за участю секретаря Ревтюх О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ДП «Центру державного земельного кадастру» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку суд, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов позов ОСОБА_1 до ДП «Центру державного земельного кадастру» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 12.03.1987 року позивач працювала у ДП «Державна картографічна фабрика». Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 09.01.2013 року №5 вирішено реорганізувати ДП «Державна картографічна фабрика» шляхом приєднання до ДП «Центр Державного земельного кадастру» та створення на його базі структурного відокремленого підрозділу Вінницький відокремлений підрозділ Центру ДЗК. У звязку з реорганізацією та перереєстрацією підприємства 01.12.2015 року відповідач була звільнена з ДП «Центр державного земельного кадастру».

На день припинення трудових відносин з ДП «Державна картографічна фабрика» за останнім рахувалася заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі позивачці в сумі 21445,74 грн. Судовим наказом, виданим Вінницьким міським судом Вінницької області 28.12.2015 року, дана заборгованість по заробітній платі була стягнута з відповідача на користь позивача, однак фактичний розрахунок був проведений лише 15.08.2016 року, у звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період невиплати належної заробітної плати з 08.07.2013 року по 15.08.2016 рік, що становить 722 робочих дня х 98,07 грн. (середньоденна заробітна плата), що дорівнює 102022,03 грн.

В судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали з підстав, зазначених в позові, просили їх задоволити.

В судове засідання відповідач не з'явився з невідомих суду причин, хоча повідомлявся належним чином, повідомлення про причини неявки до суду не надійшло, відповідачем на адресу суду надіслано письмові заперечення, зазначено, що позивачем невірно пораховано суму середнього заробітку за час затримки розрахунку, відповідач вважає, що позивачем пропущено строк на звернення до суду.

Керуючись ч.1 ст. 224 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Судом по справі встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Судом встановлено, що позивач з12.03.1987р. працювала у ДП «Державна картографічна фабрика» на посаді провідного економіста з планування в планово економічного відділі , що підтверджується копією трудової книжки (а.с.7-10).

Згідно наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 09.01.2013 року №5 реорганізовано ДП «Державна картографічна фабрика» шляхом приєднання до ДП «Центр державного земельного кадастру» та створено на його базі структурного відокремленого підрозділу Вінницький виробничий підрозділ Центру ДЗК. Установлено, що Центр ДЗУ є правонаступником всіх прав і обовязків ДП «ДКФ». (а.с.19-20).

Відповідно до трудової книжки позивача 01.12.2015р. ОСОБА_1 була звільнена з ДП «Центр Державного земельного кадастру» за власним бажанням (а.с.10).

Оскільки позивач року була переведена з одного підприємства ДП «Державна картографічна фабрика» на інше ДП «Центр Державного земельного кадастру», застосуванню підлягає п.5 ч.1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, яким передбачено, що підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу організацію або перехід на виборну посаду.

В даному випадку 05.07.2013 рік є днем припинення трудового договору позивачки з ДП «Державна картографічна фабрика», оскільки цього дня вона прийнята наказом на роботу до ДП «Центр Державного земельного кадастру».

На день припинення трудових відносин з ДП «Державна картографічна фабрика» за останнім рахувалася заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі позивачу.

Як вбачається з Довідки ДП «Центр державного земельного кадастру» від 07.06.2016 року №193, видана ОСОБА_1 в тому, що її середньомісячний заробіток за останні два місяці перед датою припинення трудових відносин з ДП «Державна картографічна фабрика» складає: 1436,93 грн., середньоденна заробітна плата становить 130,63 грн. в день. (а.с.18).

ОСОБА_1 заробіток, за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме за період не виплати належної заробітної плати з 08.07.2013р. по 15.08.2016р., що складає: 126 робочих днів липня - грудня 2013р. + 251 робочий день 2014р. + 250 робочих днів 2015р. + 143 робочих дні січня - липня 2016 року + 11 робочих днів серпня 2016р. = разом 781 роб. день х 130,63 грн. середньоденного заробітку, що дорівнює 102022,03 грн., що спростовує твердження відповідача щодо визначення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі суд вважає необгрунтованим, та таким, що спростовується матеріалами справи.

Судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 28.12.2015 року стягнуто з ДП «Центр Державного земельного кадастру» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в розмірі 2145,47 грн. (а.с.12-13).

Однак, даний судовий наказ відповідачем був виконаний лише 03.11.2016 року, що підтверджується платіжним дорученням від 03.11.2016 року.(а.с.17)

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.4 ст. 43 Конституції України, кожен має право на заробітну плату, не нижче від визначеної законом.

Згідно ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення; якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок; про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при розгляді справи про стягнення заробітної плати у звязку із затримкою розрахунку при звільненні, якщо працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини; сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата, а згідно п. п. 5, 8 вищевказаної Постанови нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати; нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком; середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд вважає безпідставним, оскільки згідно ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата- це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, відповідно до ст.116 КЗпП України в день звільнення працівнику мають бути виплачені всі належні йому суми. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум, в даному випадку позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а відповідно до трудового законодавства даному випадку строк позовної давності не підлягає застосуванню.

Твердження відповідача щодо визначення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по заробітній платі суд вважає необгрунтованим, та таким, що спростовується матеріалами справи.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований, повністю підтверджений матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, необхідно стягнути з ДП «Центр державного земельного кадастру» 1022,22 грн. судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 213-215, 224-226 ЦПК України, на підставі ст. 43 Конституції України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року № 100, п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Стягнути з Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», код ЄДРПОУ 21616582, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 3, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за весь час затримки розрахунку по заробітній платі по день фактичного розрахунку за період з 08.07.2013р. по 15.08.2016р. в сумі 102022 грн. 03 коп.

Стягнути з ДП «Центр державного земельного кадастру» на користь держави 1020,22 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.

Суддя: