Постанова № 64435835, 02.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 513/859/16-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Смірнова І.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області на постанову Саратського районного суду Одеської області від 19 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області про визнання неправомірної відмови у проведенні перерахунку пенсії та зобов'язання провести перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Саратського районного суду Одеської області з позовом до управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області (далі - УПФУ в Саратському районі Одеської області), в якому просив:

- визнати протиправною відмову у здійсненні перерахунку призначеної пенсії відповідно до статті 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, що була чиною на час призначення пенсії;

- скасувати рішення від 11 серпня 2016 року № 726 про відмову у проведенні перерахунку призначеної пенсії, відповідно до вказаної статті;

- зобов'язати здійснити перерахунок призначеної пенсії у розмірі 90 %, виходячи із розміру заробітної плати - 7137 гривень 92 копійки, зазначеній у довідці від 29 квітня 2016 року № 32, з 01 грудня 2015 року та виплатити з цього часу недоотриману пенсію з урахуванням вже виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначено про обов'язок пенсійного органу, під час перерахунку пенсії, застосовувати при вирішенні спірних правовідносин статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723) в редакції, яка діяла на час призначення пенсії (жовтень 2010 року).

На думку позивача, застосування нового Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ не буде відповідати принципам верховенства права.

Постановою Саратського районного суду Одеської області від 19 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправними дії УПФУ в Саратському районі Одеської області щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1, відповідно до ст. 37-1 Закону № 3723, у розмірі 90 відсотків, виходячи із розміру заробітної плати, зазначеній у довідці Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 29 квітня 2016 року за номером 32, починаючи з 22 лютого 2016 року.

Зобов'язав УПФУ в Саратському районі Одеської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1, відповідно до ст. 37-1 Закону № 3723, у розмірі 90 відсотків, виходячи із розміру заробітної плати, зазначеній у довідці Саратської районної державної адміністрації Одеської області від 29 квітня 2016 року № 32, починаючи з 22 лютого 2016 року.

Ухвалою цього ж суду від 19 вересня 2016 року позовні вимоги, що стосуються періоду з 01 грудня 2015 року до 22 лютого 2016 року - залишені без розгляду.

Не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, УПФУ в Саратському районі Одеської області подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи, що відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, а також клопотання апелянта про розгляд справи за відсутності представника, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 п.1 ст.197 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 11 жовтня 2010 року за розпорядженням голови Саратської районної державної адміністрації Одеської області №165-к ОСОБА_1 був звільнений з посади заступника керівника апарату - начальника відділу організаційно-кадрової роботи апарату райдержадміністрації у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на державній службі та виходом на пенсію по Закону № 3723.

12 жовтня 2010 року за заявою позивача УПФУ в Саратському районі Одеської області призначено ОСОБА_1 пенсію за віком в порядку та на умовах, передбачених статтею 37 Закону № 3723, який діяв на момент призначення пенсії. Пенсія була призначена в розмірі 90 відсотків від суми його заробітної плати, з якої були сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

З 01 грудня 2015 року збільшений посадовий оклад заступника керівника апарату - начальника відділу організаційно-кадрової роботи апарату райдержадміністрації.

У зв'язку з чим, 10 серпня 2016 року з метою перерахунку пенсії, позивач звернувся до УПФУ в Саратському районі Одеської області з заявою про перерахунок призначеної пенсії. До вказаної заяви додано довідку, яка видана Саратською районною державною адміністрацією Одеської області від 29 квітня 2016 року № 32 про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям, а також державним службовцям, які на момент перерахунку працюють на інших посадах, ніж ті, з яких їм призначено (перераховано) пенсію.

При цьому, звертаючись з вказаною заявою, позивач вважав, що перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшенням посадових окладів державних службовців повинен бути здійснений згідно статті 37-1 Закону № 3723, в редакції, яка діяла на час призначення пенсії.

УПФУ в Саратському районі Одеської області 11 серпня 2016 року прийняло рішення № 726 про відмову в перерахунку пенсії. Мотиви даного рішення полягали в тому, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення» №213 від 02 березня 2015 року (далі - Закон № 213) у зв'язку з неприйняттям закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах, норми щодо пенсійного забезпечення осіб яким призначено пенсію відповідно до Закону №3723 втратили чинність. У зв'язку з чим, з 01 червня 2015 року в порядку та на умовах, визначених вказаним законом пенсії не призначаються, а раніше призначені не перераховуються.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, а не із заявою про призначення пенсії, а тому суб'єкт владних повноважень повинен був керуватися ст. 37-1 Закону № 3723, в редакції чинній на момент призначення пенсії. У зв'язку з чим, суд вважав, що рішення про відмову в перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Також суд вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню в межах шестимісячного строку звернення до суду, як це передбачено ч.2 ст.99 КАС України, тобто з 22 лютого 2016 року, а до цієї дати позов підлягає залишенню без розгляду.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, не відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIIІ (далі - Закон №76), який набрав чинності з 01 січня 2015 року, внесено зміни до статті 37-1 Закону №3723 і її викладено у такій редакції:

«Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України». При цьому слід зазначити, що Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ (набрав чинності з 01 травня 2016 року, (далі - Закон №889)) визнано Закон №3723 таким, що втратив чинність, крім окремих положень статті 37, що на цей час застосовується при первинному призначенні пенсії до осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби. Тобто, статті 37, 37-1 Закону № 3723, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача, з 01 травня 2016 року втратили чинність.

Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону № 213, у разі неприйняття до 01 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що на час підвищення посадових окладів державним службовцям та на час звернення позивача до пенсійного органу за перерахунком пенсії на підставі статті 37-1 Закону № 3723, зазначена норма втратила чинність.

Колегія суддів також зазначає, що діюче законодавство України не містить положень, які б дозволяли застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність.

Так, в Рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09 лютого 1999 року чітко визначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому, вказані Закони №76, №213 та №889 неконституційними не визнавалися, тому підлягають застосуванню.

Право на пенсію позивач реалізував в 2010 році та нарахування його пенсії здійснювалося у розмірах, встановлених статтею 37-1 Закону №3723, в редакції чинній на час її призначення.

Проте, право на перерахунок пенсії виникає за загальним правилом або у зв'язку зі збільшенням стажу, або збільшенням розміру заробітної плати (що має місце в межах спірних правовідносин) та може бути реалізовано на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу.

З урахуванням п. 10, 12 Прикінцевих положень Закону № 889, якими на теперішній час регулюється порядок первинного призначення пенсій державним службовцям, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, пенсія призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Як наслідок, можливість перерахунку пенсії позивачу з урахуванням загального проценту розрахунку пенсії 90 відсотків від суми заробітної плати (в тому числі з урахуванням надбавок і доплат до посадового окладу, зазначених у довідці №32 від 29 квітня 2016 року), суд вважає безпідставним і неможливим.

Діючий Закон №889 взагалі не містить окремого порядку перерахунку пенсій державним службовцям. Стаття 90 цього Закону передбачає, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон №1058).

Таким чином, пенсії, призначені згідно із Законом №3723, перераховуються у відповідності до вимог Закону №1058, тобто, тільки у випадку, якщо складові пенсійної виплати (надбавки, підвищення, доплати тощо) визначаються залежно від розміру прожиткового мінімуму.

Враховуючи викладені норми законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішуючи справу по суті дійшов помилкового висновку щодо протиправності дій відповідача, оскільки останній законно та обґрунтовано відмовив у перерахунку пенсії, оскільки на час звернення за таким перерахунком положення статті 37-1 Закону №3723 втратили чинність, тому у суб'єкта владних повноважень відсутні підстави для їх застосування.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України», пункт 23, зазначено «суд вважає, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним».

Виходячи з того, що суд першої інстанції на вказані обставини уваги не звернув та не дав їм належну оцінку, колегія суддів вважає за можливим скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області - задовольнити.

Постанову Саратського районного суду Одеської області від 19 вересня 2016 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Саратському районі Одеської області про визнання неправомірної відмови у проведенні перерахунку пенсії та зобов'язання провести перерахунок пенсії - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова