Постанова № 64435827, 02.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 523/8935/16-а

Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Бабаков В.П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - Департамент), в якому просив:

- визнати протиправними дії щодо виплати щорічної матеріальної допомоги на оздоровлення за 2015 рік, в розмірі встановленому Кабінетом Міністрів України;

- зобов'язати провести перерахунок матеріальної допомоги на оздоровлення за 2015 рік в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат та проводити таку виплату в подальшому.

В обґрунтування позову зазначено про наявність права на виплату вказаної допомоги в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, відповідач, при нарахуванні та виплаті такої допомоги, безпідставно керувався постановою Кабінету Міністрів України, яка передбачає значно меншу виплату ніж встановлено вказаним Законом.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав дії Департаменту щодо невірного нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2015 рік - протиправними.

Зобов'язав Департамент провести перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за 2015 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

В решті позовних вимог - відмовив.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, представник Департаменту подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову - про відмову в задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.3 ч.1 ст.197 КАС України, у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке прийняте в порядку скороченого провадження.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1) серії НОМЕР_1, виданого 16 листопада 1993 року, позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом 2 групи (а.с.4).

У березні 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення за 2015 рік відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

22 квітня 2016 року Департаментом надана відповідь, в якій зазначено, що статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена виплата учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС щорічної допомоги на оздоровлення в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. В 2015 році та на даний момент діє розмір компенсації затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та згідно якої позивачу нарахована та виплачена щорічна матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 120 грн. в червні 2015 року (а.с.6-7).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, оскільки норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є пріоритетними над урядовими нормативними актами.

Що стосується подальшої виплати вказаної допомоги суд зазначив, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки невідомо, яким законодавством в майбутньому будуть врегульовані вказані правовідносини.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що правова позиція суду першої інстанції, яка викладена у судовому рішенні, не відповідає вимогам ст.159 КАС України, виходячи з наступного.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України», яким, з-поміж іншого, статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, а саме встановлено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Статтею 62 вказаного Закону передбачено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 закріплено, що в одних законах безпосередньо встановлено розміри соціальних виплат, а в інших їх визначення віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначення порядку та розмірів соціальних виплат віднесено до відання Кабінету Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 визначено, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема інвалідам 1 і 2 групи - 120 гривень.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» у 2015 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного і місцевих бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

На даний час вищезазначені прикінцеві положення Закону України «Про державний бюджет на 2015 рік» є діючими та не визнані неконституційними.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач має право на отримання одноразової компенсації, яка виплачується особам, які є учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірі, що встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в розмірах, що передбачені положеннями статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Протилежний висновок суду першої інстанції з цього приводу є помилковим, оскільки суперечить викладеним нормам матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а апеляційна скарга такою, що підлягає задоволенню.

Підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України, є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Отже, у зв'язку з оскарженням рішення суду першої інстанції, яке прийняте у скороченому провадженні, дана постанова апеляційного суду остаточна та оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради - задовольнити.

Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2016 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова