Ухвала суду № 64435731, 01.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1639/16

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Романішина В.Л.,

судді - Шляхтицького О.І.

при секретарі: Вишневській А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 04.08.2016 року.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала незаконністю спірної постанови.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року позов задоволено. Скасовано спірну постанову.

В апеляційній скарзі Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 28.05.2013 року між ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" (далі по тексту - ПАТ "ПУМБ") та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір нежитлової будівлі, відповідно до якого позивачка виступала майновим поручителем за зобов'язаннями ПП "Благо-С 2007" по кредитному договору № 04-620 від 27.05.2013 року укладеного між ПП "Благо-С 2007" та ПАТ "ПУМБ".

19.08.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васильєвою Наталією Іванівною видано виконавчий напис №1733 про звернення стягнення на нерухоме майно (нежитлова будівля, цех для виробництва виробів із деревини, що складається із: цех-1 площею 58,0 кв.м., кабінет - 2пощею 13,3 кв.м., допоміжне приміщення-4 площею 23,1 кв. м., цех-5 площею 266,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Миколаївська область, м. Первомайськ, вулиця Підгороднянське шосе, буд. 10-а), що належить на праві власності гр. ОСОБА_1, яка є майновим поручителем ПП "Благо-С 2007" за його кркдитними зобов'язаннями згідно договору №04-620 від 27.05.2013 року (з додатковими угодами до нього № 1 від 18.02.2014 року та № 2 від 26.09.2014 року), укладеним між ПП "Благо-с 2007" та ПАТ "ПУМБ".

28.07.2016 року за заявою стягувача на підставі виконавчого напису №1733 від 19.08.2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Созоновим Д.К. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51800640, в якій запропоновано божнику самостійно виконати вимоги виконавчого документу у строк до 03.08.2016 року.

04.08.2016 року за невиконання боржником виконавчого напису №1733 від 19.08.2016 року у встановлений термін, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Созоновим Д.К. винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 373 654 гривні 42 копійки.

Відповідно до частини 1 та 2 ст.25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Відповідно до ст.27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі якщо при відкритті виконавчого провадження державним виконавцем накладено арешт на майно та кошти боржника, боржник за погодженням з державним виконавцем має право у строк до початку примусового виконання рішення реалізувати належне йому майно чи передати кошти в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом.

У разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Приписами ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Порядок звернення стягнення на майно передбачений главою 4 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, частинами 1 та 6 статті 52 названого Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Частиною 8 статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Згідно ч. 1 ст. 41 Закону України "Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Окрім того, у статті 11 названого Закону міститься застереження, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Аналіз наведених положень чинного законодавства дає підстави для висновку, що в випадку судового дослідження реалізація заставленого майна може бути проведена виключно органами державної виконавчої служби, а поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем в межах вартості майна, переданого у заставу.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 13.11.2014 року у справі № К/800/34285/14 та від 09.04.2015 року у справі № К/800/17378/14.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року №3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин, виконавчий збір визначено як санкцію відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання.

Враховуючи вищенаведене, а саме відсутність у позивача можливості провести добровільне виконання виконавчого напису приватного нотаріуса, підстави для притягнення його до відповідальності за таке невиконання у строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження у відповідача були відсутні.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.

Частиною 1 ст. 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає не суттєвими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління держаної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 04.08.2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /В.Л. Романішин/

/О.І. Шляхтицький/