Ухвала суду № 64434996, 30.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30 січня 2017 року м. Київ К/800/2541/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області , Атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними, скасування рішеня та наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, у якому просить визнати дії протиправними, скасувати рішення та наказ, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 25.08.2016 року, оформлене протоколом ОП №15.00026205.0036228 від 25.08.2016 року. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 06.10.2016 року №178 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції на посаді інспектора батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за пунктом 5 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію". Поновлено ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді інспектора батальйону поліції особливого призначення Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 07 жовтня 2016 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 07 жовтня 2016 року по 08 листопада 2016 року в сумі 4979 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять гривень) 70 коп. із відрахуванням загальнообов'язкових до сплати платежів. В решті позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного.

Прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

До списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені ч. 2 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію".

Разом з тим, відповідачами, на яких покладено обов'язок доказування, не доведено, що ОСОБА_1 підлягав атестації та, відповідно, включенню до списку поліцейських, які підлягають атестації, оскільки не наведено підстав для проведення атестації ОСОБА_1, що передбачені частиною другою статті 57 Закону України "Про Національну поліцію", та не надано відповідних доказів, які б підтверджували, що позивач мав бути призначений на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду, або щодо нього виявлено ознаки службової невідповідності.

Отже, рішення про призначення атестації позивача є незаконним.

Також, наслідком невідповідності займаній посаді за результатами тестування є, у тому числі, переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність. Дійшовши висновку про невідповідність позивача займаній посаді, атестаційна комісія не обґрунтувала необхідність звільнення його зі служби в поліції при наявності позитивної характеристики безпосереднього та прямого керівників, не розглянувши, при цьому, можливості переведення на нижчу посаду за наявності обґрунтованих підстав.

Отже, відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ Головного управління Національної поліції в Вінницькій області № 178 о/с від 06.10.2016 в частині звільнення ОСОБА_1 через службову невідповідність, діяв з порушенням вимог ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію" та Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1465 від 17.11.2015, у зв'язку з відсутністю підстав для атестування позивача, прийнятого на службу в поліцію, прийняття рішення без повного та всебічного вивчення документів особової справи позивача, аналізу повноти виконання позивачем функціональних обов'язків, показників службової діяльності тощо.

Крім того, відповідно до правового висновку Вищого адміністративного суду України, атестований має право вимагати в суді скасування рішення (висновку) атестаційної комісії з метою захисту своїх процедурних прав, у результаті порушення яких і було прийняте оскаржене рішення (висновок) за умови, якщо ця вимога заявлена разом із вимогою про скасування адміністративного акта, який завершує відповідну атестаційну процедуру.

У касаційній скарзі Головне управління Національної поліції у Вінницькій області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що прийнятті судами попередніх інстанцій рішення фактично дискримінують і право роботодавця - держави реалізовувати політику кваліфікованого підбору працівників для забезпечення виконання певної функції, одночасно на рівні преюдиції дискримінуються права поліцейських з числа колишніх працівників ОВС на переміщення та просування по службі.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами попередніх інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області , Атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання дій протиправними, скасування рішеня та наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Заїка