Ухвала суду № 64434978, 26.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 року м. Київ К/800/13340/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Бухтіярової І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення податкового боргу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року Державна податкова інспекція у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - позивач, ДПІ) звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі - відповідач, ФОП ОСОБА_4.) податковий борг в сумі 71748,40 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем добровільно не сплачено суму узгодженого податкового зобов'язання, а тому така підлягає примусовому стягненню.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні даних позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що позивачем пропущено строки стягнення узгодженого податкового зобов'язання, а тому відповідач звільнений від обов'язку сплачувати такі кошти.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить про його скасування, як такого, що ухвалене із порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково. У доводах касаційної скарги зазначає, що наявність у відповідача податкового боргу підтверджена судовими рішеннями у справі № 2а-779/08/1370, а тому такий підлягає примусовому стягненню.

В запереченнях на касаційну скаргу, відповідач просить залишити таку без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, оскільки при його ухваленні суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального чи процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

ФОП ОСОБА_4 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності державним реєстратором Жовківської районної державної адміністрації Львівської області 12.01.2007 року за № 2 398 000 0000 002089 та взятий на обік платників податків 15.01.2007 року за № 1775.

Згідно з особовою карткою платника податків за відповідачем обліковується борг в сумі 71748,40 грн., з них: з податку на додану вартість в сумі 70808,18 грн. та з податку на доходи фізичних осіб в сумі 940,22 грн.

Заборгованість фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 виникла внаслідок несплати податкових зобов'язань в сумі 70808,18 грн. з податку на додану вартість, нарахованих згідно з податковим повідомленням-рішенням від 11.07.2008 року № 519/17-/12632/НОМЕР_1 та з податку на доходи фізичних осіб в сумі 940,22 грн., нарахованих згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 11.07.2008 року № 517/17-0/12632/НОМЕР_1 на суму 170,00 грн. та № 518/17-0/12632/НОМЕР_1 на суму 770,22 грн. Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались в судовому порядку.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (п. 59.1 ст. 59 ПК України, в редакції чинній на момент винесення спірних правовідносин).

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктом 95.2 цієї статті встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 95.3 ст. 93 ПК України).

Висновки суду першої інстанції та доводи позивача полягають у тому, що вказана сума податкової заборгованості набула статусу узгодженої та така підлягає примусовому стягненню.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 у справі № 2а-779/08/1370 за позовом ФОП ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень позов задоволено повністю та скасовано вищевказані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 28.10.2014 року, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області задоволено, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.06.2009 у справі № 2а-779/08/1370 скасовано та прийнято нову, якою позивачу в задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до п.п. 4.2 та 4.3 ст. 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених п.п. 5.2.2 цього пункту.

Згідно з підпунктом 5.2.4 пункту5.2 статті 5 зазначеного Закону при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Аналогічні положення передбачені і в ПК України.

Пунктом 56.1 статті 56 ПК України встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Тобто, з дня набрання законної сили рішення суду апеляційної інстанції у справі № 2а-779/08/1370 (17.03.2011 року), спірні суми по оскаржених податкових повідомленнях-рішеннях на загальну суму 71748,40 грн., набули статусу узгоджених та розпочався перебіг строку для стягнення таких.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно з п. 102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Вищезазначені грошові зобов'язання відповідача були нараховані податковим органом ще у 2008 році та такі набули статусу узгоджених 17.03.2011 року. Відповідачем вказані зобов'язання не сплачено у добровільному порядку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вимога про сплату податкового боргу від 26.12.2014 року та даний адміністративний позов, були подані з пропущенням встановленого ст. 102 ПК України строку 1095 днів з дня виникнення податкового боргу.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що вказані обставини виключають правові підстави для примусового стягнення з платника податків суми грошового зобов'язання, визначених контролюючим органом, з огляду на вимоги п. 102.1 ст. 102 ПК України.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року у справі № 813/1161/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

І.В. Борисенко

І.О. Бухтіярова