Постанова № 64434246, 31.01.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р. Справа № 924/886/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представника за довіреністю від 30.03.2016р. №1622/18

відповідача: ОСОБА_2 - представника за довіреністю від 04.01.2017р. №01-10/7

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу комунального підприємства "Міськтепловоденергія"

на рішення господарського суду Хмельницької області від "08" листопада 2016 р.

у справі № 924/886/16 (суддя Виноградова В.В.)

за позовом публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", м. Хмельницький

до комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський

про стягнення 1047484,73 грн., з яких 913568,88 грн. пені, 62146,32 грн. інфляційних втрат, 71769,53 грн. 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 08 листопада 2016 року у справі №924/886/16 позов публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" до комунального підприємства "Міськтепловоденергія" про стягнення 1047484,73 грн., з яких 913568,88 грн. пені, 62146,32 грн. інфляційних втрат, 71769,53 грн. 3% річних задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" 454543,15 грн. пені, 71501,15 грн. 3% річних, 62144,00 грн. інфляційних втрат та 15640,97 грн. витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, вважає висновки суду в частині задоволення позову неправильним та такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права, з наступних підстав.

З посиланням на ст. 218 ГК України, ст.ст. 610, 614, 625 ЦК України скаржник зазначає, що для правильного вирішення вказаної справи необхідно встановити: наявність вини відповідача за порушення зобов'язання в контексті прийнятої КМУ постанови від 18 червня 2014 року № 217; наявність або відсутність порушень відповідачем строків розрахунків визначених договором; наявність або відсутність факту користування грошовими коштами позивача, та наявністю у нього матеріальних втрат від знецінення його коштів в розрізі відносин, що склались між сторонами.

Крім того, з посиланням на Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затвердженого постановою КМ України №217 від 18.06.2014 року, Указ Президента України від 10.09.2014р. №715 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання» відповідач вважає, що постановою КМУ від 18 червня 2014 року № 217 фактично встановлений зовсім інший порядок оплати вартості послуги з розподілу природного газу ніж той, який визначений пунктом 6.4 договору, та вказані вище нормативно-правові акти позбавляють відповідача права самостійного розпорядження грошовими коштами по відношенню до позивача, а тому свідчить про відсутність вини відповідача за порушення договірних зобов'язань, та даним порядком було змінено порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору.

Разом з тим, скаржник не погоджується із зменшенням пені на 50%, а не на 90%, оскільки діяльність відповідача є збитковою, заборгованість населення за надані їм послуги постійно збільшується, починаючи з моменту створення підприємства. Так, якщо на початок роботи відповідача в 2010 році заборгованість населення становила 269 000 грн., то на кінець 2015 року 7 474 500 грн. При цьому сума невідшкодованої різниці в тарифах на кінець 2015 року становила 11 186 300 грн., а вже на початок вересня 2016 року 37 216 191 грн.

Зауважує, що відповідач виконав свої зобов'язання згідно з договором, сплативши в повному обсязі вартість отриманих послуг з розподілу газу, що свідчить про добросовісне відношення відповідача до виконання своїх договірних зобов'язань; в матеріалах справи відсутні докази щодо понесення збитків, спричинених позивачу неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором розподілу природного газу; майновий стан відповідача, важке матеріальне становище, підтверджено відповідними документами, перерахованими вище, та крім пені позивачем нараховані також 3% річних та інфляційні втрати, які в повній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем

Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 08 листопада 2016 року у справі №924/886/16 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" наводить свої міркування на спростування доводів скаржника та вказує на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Серед іншого вказує, що Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014 р., визначає механізм розподілу коштів, згідно з яким відповідач як теплопостачальне підприємство отримує кошти від споживачів теплової енергії на рахунки зі спеціальним режимом використання, з яких здійснюється безспірне списання коштів, в тому числі на користь ПАТ Хмельницькгаз, у відсотковому значенні від всіх коштів, що надходять від споживачів як плата за теплову енергію в рахунок оплати вартості газу, спожитого в поточному періоді.

Договір розподілу природного газу №0942100С53ЕР016, що був укладений сторонами, є типовим, затверджений постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 року, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 р. за 1384/27829, умови якого не можуть бути змінені сторонами.

Згідно з п.6.4. договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ.

Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.

Позивач вказує, що будь-яких застережень щодо зміни порядку розрахунків по договору розподілу природного газу між сторонами, постанова КМ України № 217 від 18.06.2014 року не містить, а лише визначає, відповідно до п.1 даної постанови, механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки. При цьому відповідач не позбавлений можливості самостійно здійснювати розрахунки з позивачем, в тому числі й з інших рахунків. І такі розрахунки здійснювались відповідачем неодноразово із рахунку, відкритого у АТ «ОСОБА_3 Аваль», що підтверджується платіжними дорученнями, наданими у судовому засіданні 18.10.2016р., а саме: № 13907 від 22.03.2016р. на суму 300000,00грн.; №13892 від 21.03.2016 р. на суму 500000,00 грн.

Таким чином, постанова КМ України №217 від 18.06.2014 року ніяким чином не змінює договірні зобов'язання сторін по договору розподілу природного газу №094210СС53ЕР016, умови якого мають належним чином виконуватись, та не позбавляє відповідача самостійно розпоряджатися грошовими коштами по відношенню до позивача.

З посиланням на ст.ст. 525, 526, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 218, 219, 229 ГК України, п. 1.10 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо звільнення його від відповідальності за порушення грошового зобовязання є безпідставними.

Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 08.11.2016 року у справі №924/886/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

31.01.2017р. через канцелярію суду від представника КП "Міськтепловоденергія" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи засвідченої копії претензії КП "Служба єдиного замовника" про стягнення 7 881 180 грн. від 04.11.2016р., копії позовної заяви з описом вкладення до цінного листа від 20.01.2017р., акта звірки взаєморозрахунків КП "Служба єдиного замовника", не підписаного представником відповідача, та клопотання про призначення економічної експертизи, з метою обґрунтування достовірності фінансової звітності та об'єктивного визначення майнового стану боржника, які представник відповідача підтримав у судовому засіданні.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення вказаних клопотань, оскільки, на її думку, додані представником відповідача документи не мають відношення до розгляду справи, нічим не підтверджені та не бачить зв'язку із даною справою. Щодо клопотання про призначення експертизи також, заперечила, оскільки позивач не заперечує збитковість відповідача, однак вказує, що позивач також є збитковим підприємством, що має заборгованість перед іншими контрагентами та в матеріалах справи є достатньо доказів для підтвердження збитковості КП "Міськтепловоденергія".

Представник відповідача вказав, що документи, які ним долучені мають значення для даної справи, оскільки сума 7 881 180 грн. заборгованості, яку вони підтверджують, зазначена у аудиторському висновку, який був долучений у суді першої інстанції, для підтвердження важкого фінансового стану КП "Міськтепловоденергія".

Колегія суддів, дослідивши подані відповідачем додаткові документи на підтвердження скрутного фінансового стану КП "Міськтепловоденергія", вважає за можливе долучити їх до матеріалів справи.

Щодо клопотання про призначення експертизи колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до п.2 постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012р. № 4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Ч.2 ст. 79 ГПК України визначено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Таким чином, вивчивши докази наявні у матеріалах справи, судова колегія приходить до висновку, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів на підтвердження скрутного фінансового стану відповідача, які вже були досліджені судом першої інстанції і їм була надана оцінка, у апеляційного господарського суду не має потреби у спеціальних знаннях для встановлення обставин, а тому відсутні підстави для призначення експертизи та зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 08 листопада 2016 року у справі №924/886/16 та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача заперечила проти доводів апеляційної скарги та надала пояснення на обґрунтування своєї правової позиції. Вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 08.11.2016 року по справі №924/886/16 є законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до заяви-приєднання №094210GС53ЕР016 від 31.12.2015 р. до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), КП "Міськтепловоденергія" приєдналось до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. №2498.

01.01.2016р. публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (оператор ГРМ) та КП "Міськтепловоденергія" (споживач) укладено типовий договір №094210GС53ЕР016 розподілу природного газу.

Відповідно до п. 1.1 договору цей типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу ГРС (п. 1.2 договору).

П. 1.3 договору визначено, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу .

За умовами п. 2.3 договору при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та кодексом газорозподільних систем.

Згідно із п. 2.1 договору за цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором .

У розділі VI договору сторони погодили порядок розрахунків. Зокрема, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (п. 6.3 договору).

Згідно із п. 6.4 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення (п. 6.5 договору).

У пункті 6.6 договору зазначено, що надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.

Пунктом 7.1 договору передбачені обов'язки оператора ГРМ, зокрема: розміщувати на сайті чинні тарифи за послуги з розподілу природного газу та поточну редакцію тексту цього договору і Кодексу газорозподільних систем, а у разі внесення до цього договору в установленому законодавством порядку відповідних змін своєчасно їх публікувати в офіційних друкованих виданнях, які публікуються на території його ліцензованої діяльності (пп. 1 п. 7.1 договору); за письмовою вимогою споживача безкоштовно надати йому завірену письмову форму цього договору протягом десяти днів з дня надання оператору ГРМ такої вимоги (пп. 6. п. 7.1 договору).

При цьому, оператор ГРМ має право отримувати від споживача оплату за цим договором (пп. 1 п. 7.2 договору).

Згідно із пп. 1, пп. 3 п. 7.3 договору споживач має право на отримання цілодобового доступу до газорозподільної системи в межах величини приєднаної потужності його обєкта та передачу належних споживачу обємів (обсягів) природного газу з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання ним вимог цього договору; вимагати від оператора ГРМ письмову форму цього договору, завірену печаткою оператора ГРМ.

За умовами пп. 1 п. 7.4 договору споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України (п. 8.1 договору).

Сторони у п. 8.2 договору погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Цей договір укладається на невизначений строк (п. 12.1 договору).

У матеріалах справи містяться підписані та скріплені відтисками печаток акти прийому-передачі природного газу, з яких убачається, що позивач на протязі січня 2016 р. - липня 2016 р. передав відповідачу газ, а саме: від 01.02.2016р. в кількості 6190312 м. куб. за січень 2016 р., від 01.03.2016 р. в кількості 4204061 м. куб. за лютий 2016р., від 01.04.2016 р. в кількості 3969578 м. куб. за березень 2016 р., від 01.05.2016 р. в кількості 485089 м.куб. за квітень 2016 р., від 30.06.2016 р. в кількості 4862 м. куб. за червень 2016 р., від 01.08.2016 р. в кількості 2472 м. куб. за липень 2016 р.

Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що сторонами складено, підписано, скріплено відтисками печаток акти наданих послуг з розподілу природного газу, в яких зазначено про розподіл оператором ГРМ природного газу та прийняття його споживачем із зазначенням обємів, вартості послуг, а саме: 6190312 м.куб. газу в січні 2016 р., сума послуг з розподілу газу склала 4612277,66 грн. (акт № ХМ000002081 від 31.01.2016 р.); 4204061 м. куб. природного газу, сума послуг - 3132361,76 грн. у лютому 2016 р. (акт №ХМ000004809 від 29.02.2016 р.); 3969578 м.куб. природного газу на суму 2957653,18 грн. у березні 2016 р. (акт №ХМ000007294 від 31.03.2016 р.); 485089 м.куб. природного газу на суму 374585,72 грн. у квітні 2016 р. (акт №ХМ000009132 від 30.04.2016 р.); 4862 м.куб. природного газу на суму 3754,44 грн. у червні 2016 р. (акт №ХМ000016030 від 30.06.2016 р.); 2703 м.куб. природного газу на суму 2087,26 грн. (акт № ХМ000016871 від 31.07.2016 р).

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату послуг, які отримані відповідачем, що визнається останнім, а саме: №00000436 від 31.01.2016 р. на 4612277,66 грн., №000008619 від 29.02.2016 р. на суму 3132361,76 грн., №000012530 від 31.03.2016 р. на суму 2957653,18 грн., №000015519 від 30.04.2016 р. на суму 374585,72 грн., №000020188 від 30.06.2016 р. на суму 3754,44 грн., №000022748 від 31.07.2016 р. на суму 2087,26 грн.

Відповідачем було здійснено оплату послуг по розподілу природного газу на суму 4724616,89грн., що підтверджено випискою з банківського рахунку за період з 01.01.2016 р. по 07.04.2016 р.

Разом з тим, рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.05.2016 р. у справі №924/128/16 було задоволено позов ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", м.Хмельницький до комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський та стягнуто 4884963,66 грн. заборгованості за надані відповідно договору розподілу природного газу №094210GС53ЕР016 від 01.01.2016 р. послуги з розподілу газу за лютий - березень 2016 р., яка існувала станом на 13.05.2016 р.

У подальшому відповідачем здійснювались платежі за надані послуги, що відображено в картці рахунку: 631 за 9 місяців 2016 р. КП "Міськтепловоденергія", оборотно-сальдовій відомості по рахунку 361 за 01.01.2016 р.по 25.10.2016 р. ПАТ "Хмельницькгаз", платіжних дорученнях про оплату відповідачем наданих послуг. Відповідачем здійснено повністю оплату вартості наданих послуг за період січень-липень 2016 р., що визнається сторонами.

Оскільки відповідач невчасно здійснював оплату послуг з розподілу природного газу відповідно до договору розподілу природного газу №094210GС53ЕР016 від 01.01.2016 р., позивач, керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 550, 551, 625 ЦК України, ст.ст. 193, 231 ГК України, звернувся до суду із позовом, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог від 17.10.2016 р., про стягнення з відповідача 1047484,73 грн., з яких 913568,88 грн. пені, 62146,32 грн. інфляційних втрат, 71769,53 грн. 3% річних.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Хмельницької області від 08 листопада 2016 року у справі №924/886/16 позов публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" до комунального підприємства "Міськтепловоденергія" про стягнення 1047484,73 грн., з яких 913568,88 грн. пені, 62146,32 грн. інфляційних втрат, 71769,53 грн. 3% річних задоволено частково.

Стягнуто з комунального підприємства "Міськтепловоденергія" на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" 454543,15 грн. пені, 71501,15 грн. 3% річних, 62144,00 грн. інфляційних втрат та 15640,97 грн. витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормами ч.1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналізом обставин справи судом, встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними договору на розподіл природного газу №094210GC53EP016 від 01.01.2016 р. на основі Типового договору розподілу природного газу затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №2498 від 30.09.2015 р. (зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за №1384/27829).У договорі зазначено, що останній є публічним договором та договором приєднання.

Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобовязується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобовязується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Пунктом 5 гл. 3 р. І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 р. №2494 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за №1379/27824), визначено, що взаємовідносини, повязані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VІ цього Кодексу.

Договір розподілу природного газу має бути укладений оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, обєкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобовязані укласти договір розподілу природного газу з оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх обєкт. Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті регулятора та оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Відповідно до п. 2.1 договору від 01.01.2016 р. №094210GС53ЕР016 розподілу природного газу оператор ГРМ (позивач) зобов'язується надати споживачу (відповідачу) послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

На підставі договору розподілу природного газу №094210GC53EP016 від 01.01.2016 р. позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу, що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками печаток сторін актами приймання-передачі природного газу: від 01.02.2016 р. в кількості 6190312 м. куб. за січень 2016 р., від 01.03.2016 р. в кількості 4204061 м. куб. за лютий 2016 р., від 01.04.2016 р. в кількості 3969578 м. куб. за березень 2016 р., від 01.05.2016 р. в кількості 485089 м.куб. за квітень 2016 р., від 30.06.2016 р. в кількості 4862 м. куб. за червень 2016 р., від 01.08.2016 р. в кількості 2472 м. куб. за липень 2016 р., актами наданих послуг з розподілу природного газу №ХМ000002081 від 31.01.2016р. на суму 4612277,66 грн. щодо розподілу 6190312 м.куб. газу в січні 2016 р., №ХМ000004809 від 29.02.2016 р. на суму 3132361,76 грн. щодо розподілу 4204061 м.куб. газу у лютому 2016 р., №ХМ000007294 від 31.03.2016 р. на суму 2957653,18 грн. за розподіл 3969578 м.куб. природного газу у березні 2016 р., №ХМ000009132 від 30.04.2016 р. на суму 374585,72 грн. за розподіл 485089 м.куб. природного газу у квітні 2016 р., №ХМ000016030 від 30.06.2016 р. на суму 3754,44 грн. за розподіл 4862 м.куб. газу у червні 2016 р., №ХМ000016871 від 31.07.2016 р. на суму 2087,26 грн. за розподіл 2703 м. куб.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату послуг відповідно: №00000436 від 31.01.2016 р. на 4612277,66 грн., №000008619 від 29.02.2016 р. на суму 3132361,76 грн., №000012530 від 31.03.2016 р. на суму 2957653,18 грн., №000015519 від 30.04.2016 р. на суму 374585,72 грн., №000020188 від 30.06. 2016 р. на суму 3754,44 грн., №000022748 від 31.07.2016 р. на суму 2087,26 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, наявність рішення господарського суду Хмельницької області суду від 13.05.2016 р. у справі №924/128/16, яким було задоволено позов ПАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", м. Хмельницький до комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський про стягнення 4884963,66 грн. заборгованості згідно з договором від 01.01.2016р. №094210GC53EP016 підтверджує неналежне виконання відповідачем умов договору.

Як убачається з поданих сторонами в матеріали справи доказів (картка рахунку: 631 за 9 місяців 2016 р. КП "Міськтепловоденергія", оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за 01.01.2016 р. по 25.10.2016 р. ПАТ "Хмельницькгаз", платіжні доручення про оплату наданих відповідачем послуг) та визнається сторонами, відповідач повністю здійснив розрахунки з позивачем за надані послуги з розподілу газу за січень-липень 2016 р.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, позивач виконав свій обов'язок за договором своєчасно та в повному обсязі, натомість відповідач свої зобов'язання щодо оплати виконав з порушенням встановленого договором строку.

Пунктом 8.1 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України

Сторони у п. 8.2 договору погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Оскільки відповідач здійснював розрахунки невчасно та не в повному обсязі, позивач, з урахуванням заяви від 17.10.2016 р., просить стягнути з відповідача 62146,32 грн. інфляційних втрат, 71769,53 грн. 3% річних, 913568,88 грн. пені.

В силу дії статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають такі правові наслідки як сплата неустойки (штрафу, пені).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Нормами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Судова колегія, перевіривши розрахунок пені, виконаний судом першої інстанції, вважає його правильним у розмірі 909086,30 грн., оскільки відповідна сума пені за несвоєчасне виконання зобов'язання була обчислена позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу за спірний період (п.1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 року №14).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у стягненні з відповідача 4482,58 грн. пені.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 12.12.11р. в справі №07/238-10).

Судова колегія, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, який здійснений місцевим господарським судом, вважає його правильним, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 62144,00 грн., а у стягненні 2,32 грн. слід відмовити.

Щодо розрахунку 3% річних, який міститься у матеріалах справи, то останній також був здійснений без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу за спірний період.

Судова колегія, перевіривши розрахунок 3% річних, який здійснений судом першої інстанції, вважає його правильним у розмірі 71501,15 грн. і дана сума підлягає до стягнення, а у стягненні 268,38 грн. 3% річних необхідно відмовити.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано клопотання, в якому останній, в порядку статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України та пункту 3 статті 83 ГПК України, просить зменшити розмір нарахованої пені до 10%.

В обґрунтування, зокрема, вказує на: скрутний фінансовий стан підприємства (аудиторські висновки за 2014, 2015 роки) та відсутність вини щодо несвоєчасної сплати, враховуючи дію постанови КМУ №217 від 18.06.2014 р. "Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу, якою визначено спеціальний порядок розподілу коштів; наявну заборгованістю споживачів (населення, бюджетних установ) за надані послуги з теплопостачання (відповідно до довідки станом на 30.09.2016 р. борг склав 13750313, 03 грн.); невідшкодування різниці в тарифах (відповідно до довідкирозрахунку недоодержано 37216191 грн.); ступінь виконання зобовязання - погашення суми боргу; соціальне значення видів діяльності підприємства відповідача (виконавець житлово-комунальних послуг).

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність виключних обставин, які дають підстави для зменшення пені на 50%, з огляду на таке.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. (з подальшими змінами та доповненнями) роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.13 р. № 7-рп/2013.

Як убачається зі змісту рішення у справі, місцевий господарський суд, зменшуючи розмір пені, на підставі розгляду усіх обставин справи та оцінки зібраних у справі доказів, установив наявність тих виняткових обставин, з якими законодавство пов'язує можливість зменшення розміру неустойки.

Також слід зазначити, законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст.43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, зменшуючи розмір пені, яка підлягає стягненню, суд першої інстанції, виходив з того, що зобовязання відповідачем вчасно не виконувалися у звязку з важким фінансовим становищем, спричиненим, зокрема, специфікою діяльності підприємства та послуг, що ним надаються (житлово-комунальні послуги), наявністю заборгованості споживачів перед відповідачем за надані послуги, невідшкодуванням різниці в тарифах, також враховує повне виконання зобовязань по оплаті послуг за спірний період.

Судова колегія вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковою обставиною, яка є підставою для зменшення розміру пені.

При цьому судом враховується, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача, крім пені у сумі 454543,15 грн., інфляційні втрати у сумі 62144,00 грн., 71501,15 грн. 3% річних, всього - 588188,30 грн..

Також, суд врахував, що позивач, який так само як і відповідач є економічно важливим підприємством за сучасних умов, перебуває як і відповідач у скрутному фінансовому становищі, пов'язаному з неплатежами з боку контрагентів, потребує фінансового оздоровлення та має передбачене договором право на стягнення неустойки.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції врахував майнові інтереси як позивача, так і відповідача, оскільки зменшив розмір неустойки на 50%, а не 90%, як просив відповідач.

Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені місцевим господарським судом обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для зменшення пені на 50%. Наведене узгоджується з Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 15 березня 2016 р. у справі №924/1075/15, від 23 березня 2016 року у справі №904/9315/15, від 22 березня 2016 року у справі №904/8880/15.

Судом не беруться до уваги подані відповідачем до суду апеляційної інстанції додаткові докази, зокрема, претензія від 04.11.2016р. №24/1, позовна заява від 20.01.2017р. №4, акт взаємних розрахунків станом на 31.10.2016р. між КП "Служба єдиного замовника" Кам'янець- Подільської міської ради та КП "Міськтепловоденергія" (відповідачем не підписаний), які свідчать лише про те, що між юридичними особами існує спір щодо суми боргу у розмірі 7 881180,00 грн.. Тим більше, як зазначалося, судом враховано складний матеріальний стан відповідача та зменшено пеню на 50%, а зменшення нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат, закон не передбачає.

Крім того, судова колегія зазначає, що доводи відповідача про відсутність його вини щодо несвоєчасної оплати послуг з розподілу газу згідно з договором, з посиланням на постанову КМУ №217 від 18.06.2014 р., не заслуговують на увагу, з огляду на умови договору, виконання яких відповідно до ст. 629 ЦК України є обовязковим для сторін, та те, що постанова КМУ №217 від 18.06.2014 р. не містить застережень щодо зміни порядку розрахунків по договору розподілу природного газу між сторонами, а визначає лише механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обовязки.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

А тому, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Хмельницької області від 08.11.2016р. у даній справі прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно, відсутні підстави для його скасування.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду Хмельницької області від 08.11.2016р. у справі №924/886/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 08.11.2016р. у справі №924/886/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства "Міськтепловоденергія" - без задоволення.

2. Справу №924/886/16 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.