Постанова № 64434200, 31.01.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2017 р.Справа № 916/1934/16Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Савицького Я.Ф., Діброви Г.І.

Секретар судового засідання: Молодов В.С.

За участю повноважних представників сторін:

від відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю;

Представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13 грудня 2016 року про припинення провадження у справі

по справі № 916/1934/16

за позовом ОСОБА_2

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» Матвієнко Андрія Анатолійовича

про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2016 року ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» Гаджиєва Сергія Олександровича (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнання протиправною відмову відповідача стосовно не включення ОСОБА_2 в реєстр акцептованих вимог кредиторів шляхом внесення змін та не подання змін реєстру акцептованих вимог кредиторів на затвердження виконавчої дирекції Фонду;

- зобов'язання відповідача шляхом внесення змін включити ОСОБА_2 в реєстр акцептованих вимог кредиторів - вкладників ПАТ «ІМЕКСБАНК» четвертої черги, які мають право на відшкодування грошових коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № 999-00169366 від 24.09.2014р. в іноземній валюті, зі сплатою відсотків у відповідності до п. 4.6. Договору;

- зобов'язання відповідача подати зміни реєстру акцептованих вимог кредиторів включення інформації стосовно ОСОБА_2 як вкладника четвертої черги, які мають право на відшкодування грошових коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського рахунку № 999-00169366 від 24.09.2014р. в іноземній валюті, зі сплатою відсотків у відповідності до п. 4.6. Договору на затвердження виконавчій дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13 грудня 2016 року (Головуючий суддя: Демешин О.А., судді: Малярчук І.А., Гуляк Г.І.) припинено провадження у справі № 916/1934/16.

Припиняючи провадження у справі, місцевий суд виходив з того, що існуючий спір між сторонами не підлягає вирішенню в господарських судах України, виходячи із суб'єктного складу сторін.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу № 916/1934/16 для нового розгляду до Господарського суду Одеської області, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт посилається на те, що ухвала господарського суду першої інстанції була прийнята без дослідження всіх обставин справи.

Крім того, позивач у скарзі наполягає на тому, що даний спір підсудний господарському суду, обґрунтувавши це правовим висновком, викладеним в постановах Верховного Суду України від 16.02.2016 року у справі № 21-4846а15 та від 15.06.2016 року у справі № 21-286а16, в яких зазначено, що дані спори не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, питання про захист свого права у разі його порушення банком, який перебуває на стадії ліквідації, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно правил підсудності, визначених Господарським процесуальним кодексом України. При цьому в постанові Верховного Суду України від 15.06.2016 року, яке було прийнято в результаті розгляду аналогічного спору за позовом фізичної особи, яка не набула статусу суб'єкта підприємницької діяльності, висловлена правова позиція, що коли Банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним, то за таких обставин спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства в господарському суді.

У відзиві на апеляційну скаргу Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «ІМЕКСБАНК» Матвієнко Андрій Анатолійович висловив заперечення щодо викладених доводів апеляційної скарги та вважає ухвалу місцевого господарського суду такою, що не підлягає скасуванню.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16 січня 2017 року судовою колегією у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів: Савицького Я.Ф., Діброви Г.І., справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.01.2017р.

Представник позивача у судове засідання, призначеного на 31 січня 2017 року, не з'явився, не скористався наданими їм ст. 22 ГПК України правом.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутністю представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

За приписами ст. 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За приписами ст. 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Пунктом 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 із змінами і доповненнями роз'яснено, що відповідно до статей 1 і 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами заінтересованих підприємств і організацій, у тому числі громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах громадянина або держави. У встановлених законодавчими актами України випадках справу може бути порушено за заявою громадянина, який не є суб'єктом підприємницької діяльності.

Статтею 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів;

7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України;

8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Положеннями ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що відносини, які виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

За приписами ст. 1 Закону «Про банки і банківську діяльність» визначено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

Положеннями п. 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Частиною 3 статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

Пунктом 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» із змінами і доповненнями роз'яснено, що до компетенції господарських судів віднесено розгляд усіх справ про банкрутство, а також справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, за певними винятками (пункт 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України). Зазначені справи відповідно до частини другої статті 41 Господарського процесуального кодексу України розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законами України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та «Про банки і банківську діяльність».

Проаналізувавши означені норми та враховуючи приписи статті 12 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає, що спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку підвідомчі господарським судам України.

Обґрунтовуючи ухвалу, суд першої інстанції послався на правові висновки, викладені у справі № 6-2309цс16 від 09.11.2016р.

Відповідно до ч. 1 ст. 11128 ГПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Однак, судова колегія не може погодитись з посилкою суду першої інстанції на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 09.11.2016р. по справі № 6-2309цс16, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами по цій справі, відрізняються від правовідносин між сторонами по справі № 6-2309цс16, по яким Верховним судом України зроблено висновок.

Позивач звернувся до банку не з вимогами про виконання цивільно правових обов'язків банку на підставі договору, а із заявою про виконання певних дій на стадії ліквідації банку.

Крім того, судова колегія звертає увагу на правовий висновок, викладений у справах № 21-286а16 від 15.06.2016р. та № 21-4846а15 від 16.02.2016р., відповідно до якого, питання про захист права у разі його порушення банком, який перебуває на стадії ліквідації, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що суб'єктний склад сторін по справі не відповідає вимогам ст. 1 ГПК України, наслідком чого є неможливість вирішення даного спору в порядку господарського судочинства.

На підставі наведеного, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Одеської області від 13 грудня 2016 року про припинення провадження у справі підлягає скасуванню, а справа № 916/1934/16 передається до Господарського суду Одеської області для розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п. 2, 104 п. 4 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 13 грудня 2016 року по справі № 916/1934/16 - скасувати.

Справу передати на розгляд по суті до Господарського суду Одеської області.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 31.01.2017р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Г.І. Діброва