Постанова № 64434163, 25.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2017 р. Справа№ 910/16186/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Тищенко А.І.

Михальської Ю.Б.

за участю представників сторін:

від позивача: Яковенко А.О. - дов. №4-НЮ від 03.01.2017р.

від відповідача: Телицька В.А. - дов. №225-КМГ-4038 від 13.12.2016р.

від третьої особи-1 : не з'явились

від третьої особи-2 : Попович Л.В. - дов. б/н від 24.10.2016р.

розглянувши апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016р.

у справі № 910/16186/15 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна

залізниця"

до Київської міської ради

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство інфраструктури України

третя особа-2, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця"

про визнання недійсним рішення від 13.11.2014р. №380/380

В судовому засіданні 25.01.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - Відповідач) про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 13.11.2014 №380/380 "Про надання статусу скверу земельній ділянці загальною площею 0,32 га на вул. Привокзальній, 10-а в Дарницькому районі міста Києва".

Позовні вимоги мотивовані невідповідністю, на думку позивача, рішення Відповідача вимогам чинного законодавства, прийняття його всупереч компетенції, всупереч інтересам територіальної громади міста Києва, з порушенням законодавчого гарантування права власності Позивача, і також без урахування законодавчої заборони органу місцевого самоврядування вносити зміни та/або відміняти вже реалізовані рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2015р. у справі №910/16186/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016р., у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2016р. зазначені рішення та постанова скасовані, справу № 910/16186/15 передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Скасовуючи рішення попередніх інстанцій, ВГСУ зазначив, що для правильного вирішення спору судам, які встановили, що позов подано на захист порушеного права постійного користування земельною ділянкою, належало з'ясувати, якими саме правомочностями щодо наданої в постійне користування земельної ділянки наділені позивач та відповідач, чи відбулася внаслідок прийняття спірного рішення зміна (скорочення) обсягу правомочностей позивача та чи дотримано відповідачем законодавчо встановленої процедури зміни умов постійного користування земельною ділянкою позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2016р. прийнято для спільного розгляду у справі № 910/16186/16 позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" до Київської міської ради про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 13.11.2014 № 380/380 "Про надання статусу скверу земельній ділянці загальною площею 0, 32 га на вул. Привокзальній, 10 -а в Дарницькому районі міста Києва", залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2016р. у справі №910/16186/15 у задоволенні позовних вимог Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" (позивача) відмовлено.

Позовні вимоги третьої особи-2 з самостійними вимогами - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" задоволено повністю.

Визнано недійсним рішення Київської міської ради від 13.11.2014р. №380/380 "Про надання статусу скверу земельній ділянці загальною площею 0, 32 га на вул. Привокзальній, 10 - а в Дарницькому районі міста Києва".

Вирішено питання судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2016р. апеляційну скаргу відповідача було повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач повторно звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, невірною юридичною оцінкою дійсних обставин справи.

Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному головуючому судді (судді - доповідачу) апеляційну скаргу відповідача 28.10.2016р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 28.10.2016р. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.10.2016р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.12.2016р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016р. у відповідності до ст. 69 ГПК України строк розгляду спору продовжено, у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 25.01.2017р.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.01.2017р. підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.01.2017р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи-2 з самостійними вимогами в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.01.2017р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник третьої особи-1 в судове засідання апеляційної інстанції 25.01.2017р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, причини його неявки суду не відомі. Оскільки його явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 28.09.2006р. рішенням Київської міської ради №84/141 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-Західна залізниця" для будівництва житлового будинку та підземного паркінгу на вул. Привокзальній 10-а у Дарницькому районі м. Києва та передано в короткострокову оренду на 3 роки земельну ділянку загальною площею 0,32 га.

19.06.2008р. спеціалізованою державною організацією "Київська міська служба української інвестиційної експертизи" (служба "Київдержекспертиза") надано позитивний висновок комплексної державної експертизи проекту "Житловий будинок по вул. Привокзальній, 10-А у Дарницькому районі м. Києва", а 11.08.2010р. наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 581 затверджено проект будівництва житлового буднику на вулиці Привокзальній 10-а у Дарницькому районі м. Києва.

Згодом, 23.06.2011р. Київська міська рада прийняла рішення № 354/5741 про внесення змін до рішення від 28.09.2006р. № 84/141, яким вирішила земельну ділянку на вул. Привокзальній 10-а у Дарницькому районі м. Києва передати у постійне користування позивачу; пунктом 3 вказаного вище рішення зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) зняти з реєстрації договір оренди земельної ділянки від 26.07.2007р. № 63-6-00430.

На підставі наведених рішень 07.03.2012р. Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-Західна залізниця" видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 389730, площею 0,3249 га, кадастровий номер 8000000000:63:241:0015, яка розташована на вул. Привокзальній 10-а, з цільовим призначенням - будівництво житлового будинку та підземного паркінгу.

Разом з тим, 13.11.2014р. Київська міська рада прийняла рішення №380/380 "Про надання статусу скверу земельній ділянці загальною площею 0,32 га на вул. Привокзальній, 10-а в Дарницькому районі міста Києва та визнання таким, що втратило чинність рішення Київської міської ради від 28.09.2006 № 84/141 "Про надання Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-Західна залізниця" земельної ділянки для будівництва житлового будинку та підземного паркінгу на вул. Привокзальній, 10-а в Дарницькому районі міста Києва"; доручила Голові Київської міської державної адміністрації видати розпорядження щодо вилучення з постійного користування Державного територіального-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" земельної ділянки площею 0, 32 га, кадастровий номер 8000000000:63:241:015, на вул. Привокзальній, 10 -а в Дарницькому районі міста Києва; доручила Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернутися до Державної реєстраційної служби України з заявами про скасування державної реєстрації права постійного користування Державного територіально - галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" на земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:63:241:015, на вул. Привокзальній, 10 -а в Дарницькому районі міста Києва; даним рішенням також внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони м. Києва та концепції формування зелених насаджень.

Листом вих. №05707-14351 від 16.12.2014р. Департамент земельних ресурсів повідомив позивача про втрату чинності рішенням Київської міської ради від 28.09.2006 № 84/141 "Про надання Державному територіально-галузевому об'єднанню "Південно-Західна залізниця" земельної ділянки для будівництва житлового будинку та підземного паркінгу на вул. Привокзальній, 10-а в Дарницькому районі міста Києва".

Залучені до справи звернення громадян та депутатські звернення, до яких у свою чергу зверталися громадяни з метою представлення їх інтересів у Київраді, свідчать, що на момент розгляду справи у зв'язку з тривалим не здійсненням позивачем на земельній ділянці будівництва утворився пустир, а місцева громада має намір улаштувати на його місці сквер на вшанування пам'яті загиблого героя "Небесної Сотні" ОСОБА_5, та з метою реалізації екологічних прав громади на наявність зеленої зони поруч з місцем проживання.

Предметом позовів як позивача, так і третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, є вимоги про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 13.11.2014 № 380/380 "Про надання статусу скверу земельній ділянці загальною площею 0, 32 га на вул. Привокзальній, 10 -а в Дарницькому районі міста Києва".

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач на момент прийняття відповідачем спірного рішення був наділений правом постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0, 3249 га кадастровий номер 8000000000:63:241:015, на вул. Привокзальній, 10 -а в Дарницькому районі міста Києва на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 389730.

Згідно положень ст. 92 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

У відповідності до ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г)на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Враховуючи, що рішенням Київської міської ради від 13.11.2014 № 380/380 "Про надання статусу скверу земельній ділянці загальною площею 0, 32 га на вул. Привокзальній, 10 -а в Дарницькому районі міста Києва" було доручено Голові Київської міської державної адміністрації видати розпорядження щодо вилучення з постійного користування Державного територіального-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" земельної ділянки площею 0, 32 га, кадастровий номер 8000000000:63:241:015, на вул. Привокзальній, 10 -а в Дарницькому районі міста Києва, оскаржуваним рішенням відповідач фактично припинив право користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:63:241:015, на вул. Привокзальній, 10 -а в Дарницькому районі міста Києва позивачу.

Згідно ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Статтею 143 ЗК України унормовано, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

У разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складає протокол про порушення та видає особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладає на таку особу адміністративне стягнення та повторно видає вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

У разі неусунення порушення земельного законодавства у 30-денний строк державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про припинення права користування земельною ділянкою. Рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про припинення права користування земельною ділянкою може бути оскаржене землекористувачем у судовому порядку (ст. 144 ЗК України).

Згідно п. 8 постанови пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними. У разі пред'явлення до органу виконавчої влади або місцевого самоврядування позову про незаконність припинення права землекористування через відсутність судового рішення про вилучення земельної ділянки відповідач вправі пред'явити зустрічний позов про таке вилучення, а суд має розглянути його разом із первинним позовом.

Рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою як повністю, так і частково, оскільки визначений статтями 140, 141 ЗК перелік підстав для цього є вичерпним.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності у відповідача підстав, визначених ст.ст. 140, 141 ЗК України для припинення позивачу права користування земельною ділянкою.

У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що право користування позивача земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:63:241:015, на вул. Привокзальній, 10 -а в Дарницькому районі міста Києва було припинене відповідачем з порушенням норм ст.ст. 140 - 149 ЗК України та судового порядку ними встановленому, що є підставою для визнання рішення Київської міської ради від 13.11.2014 № 380/380 "Про надання статусу скверу земельній ділянці загальною площею 0, 32 га на вул. Привокзальній, 10 -а в Дарницькому районі міста Києва" недійсним.

Доводи апелянта щодо правомірності оскаржуваного рішення та відсутності порушеного права у позивача та третьої особи з самостійними вимогами на предмет позову у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення є необгрунтованими, оскільки такі доводи не спростовують обставин порушення відповідачем порядку припинення права користування позивачем земельною ділянкою, визначеного положеннями ЗК України.

Судом встановлено, що згідно п. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування " та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 "Про утворення Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", Державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця" реорганізовано шляхом злиття у Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" до статутного капіталу Товариства вносяться: майно залізничного транспорту загального користування; 100 відсотків акцій акціонерних товариств, що проводять ремонт тягового рухомого складу та виготовляють залізобетонні конструкції і шпали, повноваження з управління корпоративними правами яких здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; акції (частки, паї), що належать державі у статутному (складеному) капіталі господарських товариств, утворених за участю підприємств залізничного транспорту; право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту; право господарського відання магістральними залізничними лініями загального користування та розміщеними на них технологічними спорудами, передавальними пристроями, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об'єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно- відновлювальних робіт.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу Товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації Товариства.

Матеріали справи містять копію зведеного переліку земельних ділянок Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця", право постійного користування якими вноситься до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", із якого вбачається внесення до статутного капіталу третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:63:241:015, на вул. Привокзальній, 10 -а в Дарницькому районі міста Києва.

Таким чином, враховуючи, що в результаті реорганізації Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" право користування земельною ділянкою кадастровий номер 8000000000:63:241:015, на вул. Привокзальній, 10 -а в Дарницькому районі міста Києва перейшло до третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору, а згідно ч.2 ст. 149 ЗК України вилучення земельних ділянок провадиться тільки за згодою землекористувачів, а у разі неотримання згоди землекористувача з вилучення земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку згідно ч. 10 ст. 149 ЗК України, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про порушення оскаржуваним рішенням на момент розгляду справи прав третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції, крім іншого, правильно зазначено встановлені обставини справи та законодавство, яким вірно керувався суд при прийнятті оскаржуваного рішення, вимоги апелянта щодо скасування рішення є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016р. у справі №910/16186/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.09.2016р. у справі №910/16186/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/16186/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді А.І. Тищенко

Ю.Б. Михальська