Постанова № 64434088, 26.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р. Справа№ 911/2739/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Жук Г.А.

Калатай Н.Ф.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Козовий О.Д. довіреність № 93/12-16 від 03.01.17

від відповідача: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"

на рішення Господарського суду Київської області від 17 листопада 2016 року

у справі № 911/2739/16 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"

до Приватного акціонерного товариства "Стиролбіотех"

про стягнення 52 358 829,95 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою про стягнення 52 358 829,95 грн. ( а.с. 4-10).

Рішенням Господарського суду Київської області від 17 листопада 2016 року у справі № 911/2739/16 у задоволенні позову відмовлено (а.с. 154-167).

28 листопада 2016 року Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" звернулось до суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 17 листопада 2016 року у справі № 911/2739/16, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 17 листопада 2016 року у справі № 911/2739/16 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 грудня 2016 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на рішення Господарського суду Київської області від 17 листопада 2016 року у справі № 911/2739/16 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф.

06 грудня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на рішення Господарського суду Київської області від 17 листопада 2016 року у справі № 911/2739/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Агрикової О.В., Калатай Н.Ф. та призначено до розгляду на 20 грудня 2016 року.

20 грудня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляду справи відкладено на 10 січня 2016 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 10 січня 2017 року, у зв'язку з перебування судді Агрикової О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, для розгляду справи №911/2739/16, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Чорногуз М.Г., суддів Калатай Н.Ф., Жук Г.А.

10 січня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на рішення Господарського суду Київської області від 17 листопада 2016 року у справі № 911/2739/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі головуючого судді - Чорногуз М.Г., суддів Калатай Н.Ф., Жук Г.А., розгляд справи визначено на 26 січня 2017 року.

У судовому засіданні 26 січня 2017 року представник ПАТ "Концерн Стирол" надав пояснення, в яких підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник ПрАТ "Стиролбіотех" в судове засідання 26 січня 2017 року не з'явився про причини неявки колегію суддів не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується довідкою про причину повернення поштового відправлення (ухвали), направленого на адресу відповідача, що наявна у ЄДРЮОФОП (а.с. 260).

Враховуючи ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представника відповідача не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представника зазначеної особи.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Публічне акціонерне товариство "Концерн Стирол" (далі - позивач) є держателем наступних простих векселів, виписаних ВАТ "Стіролбіотех" (далі - відповідач), в подальшому реорганізованого в ПРАТ "Стіролбіотех" (Код ЄДРПОУ відповідача в процесі реорганізації є незмінним) на загальну суму 32 322 607,44 грн., а саме: 3221082206 від 01.12.2004 р. (за пред'явленням до 02.12.2015 р.), 3212623368 від 20.07.2004 р. (за пред'явленням до 20.07.2015 р.), 3212623367 від 26.08.2004 р. (за пред'явленням до 26.12.2015 р.), 633031945671, 633031945672, 633031945673, 633031945670 від 02.02.2006 р. (за пред'явленням до 02.02.2015 р.), серії АА №№ 604806, 604807, 604808, 604809, 604810, 604811, 604812, 604813, 604814, 604815, 604816, 604817, 604818, 604819, 604820, 604821, 604822, 604823, 604824, 604825, 604826, 604827, 604828, 604829, 604830, 604831, 604832, 604833, 604834, 604835, №604836, 604837, 604838, 604839, 604840, 604841, 604842, 604843, 604844, 604845, 604846, 604847, 604848, 604849, 604850, 604851, 604852, 604853, 604854, 604855, 604856, 604857 від 02.12.2008 р. (за пред'явленням до 02.12.2015 р.), серії АА №№: 604872, 604873, 604874, 604875, 604876, 604877, 604878, 604879 від 10.12.2008 р. (за пред'явленням до 10.12.2015 р.), серії АА №№: 604860, 604861, 604862, 604863, 604864, 604865, 604866, 604867, 604868, 604869, 604870, 604871 від 08.12.2008 р. (за пред'явленням до 08.12.2015 р.), серії АА № 604886 від 08.01.2009 р. (за пред'явленням до 08.01.2015 р.), №№ 633031945818, 633031945819, 633031945820, 633031945821, 633031945822, 633011945823 та 633031945824 від 26.12.2005 р. (за пред'явленням до 26.12.2015 р.) (а.с. 11-66).

Зазначені векселі є простими, містять всі встановлені законодавством реквізити, є цінними паперами і мають вексельну силу.

Позивач зазначає, що ПАТ "Концерн Стирол" є законним векселедержателем вищевказаних простих векселів, що підтверджується іменним індосаментом на позивача на зворотній стороні векселів.

По наведених векселях строки платежу встановлені до: 08.01.2015 р., 20.07.2015 р., 02.02.2015 р., 02.12.2015 р., 08.12.2015 р., 10.12.2015 р. та 26.12.2015 р., з огляду на що позивач вважаючи, що за наведеним векселями виникла заборгованість відповідача з їх оплати позивачу та враховуючи те, що на момент звернення до суду з даним позовом, не минув трирічний строк позовної давності для пред'явлення вимог за такими векселями, позивач звернувся з даним позовом та просив стягнути з відповідачу суму богу і відсотків за векселями.

Відповідно до ст. 77 Конвенції, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікованого закону), до простих векселів застосовуються такі самі положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37), платежу (статті 38 - 42), права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54), платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати (ст. 34 Уніфікованого закону).

Як роз'яснено у п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. № 5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" (далі - Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р.), у разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред'явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця (статті 53, 78 Уніфікованого закону).

Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення не пред'явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (статті 38, 53, 78 Уніфікованого закону).

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. за вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу.

Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

Усі інші особи, які поставили свій підпис на векселі, є учасниками регресних вексельних зобов'язань. Це означає, що право регресу до зазначених осіб виникає у держателя векселя тільки за наявності протесту в неплатежі або іншому порушенні, допущеному при обігу векселя прямими боржниками. Без такого протесту регресні боржники не зобов'язані за векселем, крім випадків, коли інше передбачено в цьому документі або прямо встановлено Уніфікованим законом (абзац 5 ст. 44, ст. 46, абзац 4 ст. 54).

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р., відповідно до абзацу 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, які обчислюються від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.

Аналогічно суди повинні вирішувати спори за участю векселедавця простого векселя (ст. 78 Уніфікованого закону).

Перебіг трирічного строку на пред'явлення позовних вимог до акцептанта переказного векселя або до векселедавця простого векселя починається з дати настання строку платежу, зазначеного у векселі.

Встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є присічними, вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.

Також, як визначено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р., вексель має пред'являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя (статті 2, 76 Уніфікованого закону).

вексельні зобов'язання прямих боржників - векселедавця простого та акцептанта переказного векселя - можуть бути виконані належним чином тільки за умови його пред'явлення до платежу у визначеному шляхом зазначення населеного пункту або конкретної адреси місці.

Вимога про платіж, пред'явлена не в місці, визначеному у векселі за викладеними вище правилами, не є пред'явленою належними чином. Отже, протест у неплатежі, вчинений без вказівки про пред'явлення векселя до платежу у визначеному в ньому місці, не може вважатися належним доказом відсутності платежу і бути підставою для задоволення регресних вексельних вимог.

Прямий боржник за векселем зобов'язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред'явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред'явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на зазначений цінний папір. векселедержатель може спростувати ці заперечення шляхом надання будь-яких не заборонених законом доказів, статті 32, 34 ГПК України, у тому числі актів нотаріуса про протест векселя чи про посвідчення факту його пред'явлення до платежу, а також документів, виданих боржником.

Кредитор, який не спростував заперечення прямого боржника про відсутність належного пред'явлення векселя до платежу, вважається таким, що прострочив. До такого кредитора застосовуються наслідки, передбачені ст. 613 ЦК.

Статтею 53 Уніфікованого закону визначено, що після закінчення строків, встановлених, зокрема, для пред'явлення переказного векселя зі строком платежу за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення, держатель втрачає свої права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта.

Згідно зі ст. 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Також, ч. 2 ст. 78 Уніфікованого закону визначено, що прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

Статтею 23 Уніфікованого закону визначено, що переказні векселі, які підлягають оплаті у визначений строк від пред'явлення, повинні бути пред'явлені для акцепту протягом одного року від дати їх складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Згідно зі ст. 25 Уніфікованого закону акцепт вчинюється на переказному векселі. Акцепт виражається словом "акцептований" або будь-яким іншим рівнозначним словом. Він підписується трасатом. Простий підпис трасата, зроблений на лицьовій стороні векселя, має силу акцепту.

Якщо вексель підлягає оплаті у визначений строк від пред'явлення або якщо він повинен бути пред'явлений для акцепту протягом визначеного строку в силу особливої вимоги, то акцепт повинен бути датований днем, у який він був вчинений, якщо тільки держатель не вимагатиме, щоб він був датований днем пред'явлення. У разі відсутності дати держатель, щоб зберегти своє право регресу проти індосанта і трасанта, повинен засвідчити це упущення своєчасно здійсненим протестом.

Таким чином, з огляду на наведені норми, факт пред'явлення простого векселя для оплати, має бути засвідчено відповідною відміткою векселедержателя або протестом, від дати яких і відраховується вексельна давність, тобто строк для захисту права векселедержателя, інакше строк, протягом якого існує право вимоги щодо оплати векселя.

При цьому, оскільки строк платежу у векселі передбачено за пред'явленням до визначеного строку, факт реалізації відповідного права полягає у виставленні платнику відповідної вимоги. Якщо звернення з вимогою про оплату не відбулось, векселедержатель вважається таким, що не скористався своїм правом за векселем.

При цьому, визначена ст. 53 Уніфікованого закону втрата держателем права регресу проти індосантів, проти трасанта і проти інших зобов'язаних осіб, за винятком акцептанта, свідчить, що наведені особи з відповідного моменту не відповідають за оплату векселя і право вимоги до них відсутнє і не підлягає захисту. До акцептанта (векселедавця за простим векселем) відповідне право не втрачається.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що векселедержатель не втрачає права вимоги за векселем до векселедавця простого векселя протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. Тобто векселедержатель має право пред'явити відповідну вимогу протягом трьох років з дати настання строку платежу за векселем.

Однак, при цьому, необхідно розрізняти поняття права вимоги і поняття захисту порушеного права в судовому порядку, яке виникає в разі порушення, тобто незадоволення права вимоги.

Згідно зі ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Зі змісту Уніфікованого закону та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.06.2007 р. вбачається, що пред'явлення векселя до платежу є необхідною умовою одержання належного за ним платежу.

Таким чином, в разі, якщо векселедержатель (кредитор) не здійснив належного пред'явлення векселя до виконання, він вважається таким, що прострочив і, оскільки боржник не міг виконати свій обов'язок до пред'явлення вимоги про оплату векселя, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора, принаймні до момент пред'явлення відповідної вимоги, отже доводи апеляційної скарги про те, що нездійснення пред'явлення до платежу або протесту у неплатежі не позбавляє позивача права у строки, передбачені зазначеним Законом, звернутися до суду в порядку позовного провадження, є безпідставними.

Оскільки, на наявних у матеріалах справи копій векселів (не оплатою яких позивач обґрунтовує свої вимоги у даній справі) відсутня відмітка про пред'явлення їх до платежу, або здійснення протесту у неплатежі, за таким векселями право вимоги позивачем не реалізовано і відповідач не міг виконати свій обов'язок до пред'явлення відповідної вимоги кредитора.

За таких обставин, на момент звернення з даним позовом відсутній факт порушення права позивача, як векселедержателя щодо оплати за спірними векселями, що в свою чергу вказує на відсутність порушеного права, яке підлягає судовому захисту.

Відповідне право стосується як вимоги про оплату векселів, так і сплати відсотків за ними, які входять до вексельної суми згідно зі ст. 5 Уніфікованого закону і відрізняються від передбачених ст. 48 Уніфікованого закону відсотків за прострочення оплати векселя.

В той же час, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що з огляду на норму ст. 53 Уніфікованого закону, позивач, як векселедержатель, не позбавлений права звернутись до векселедавця простого векселя (відповідача) з вимогою про його оплату протягом строку вексельної давності і в разі невиконання вимоги про оплату, відповідне право буде порушеним і підлягатиме судовому захисту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги уданій справі є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається, а доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити трактування норм Уніфікованого закону, положення кого було вірно застосовано судом першої інстанції.

Рішення Господарського суду Київської області від 17 листопада 2016 року у справі № 911/2739/16 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на рішення Господарського суду Київської області від 17 листопада 2016 року у справі № 911/2739/16 задоволенню не підлягає.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України покласти на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" на рішення Господарського суду Київської області від 17 листопада 2016 року у справі № 911/2739/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17 листопада 2016 року у справі № 911/2739/16 залишити без змін.

3. Справу № 911/2739/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді Г.А. Жук

Н.Ф. Калатай