Ухвала суду № 64434064, 17.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"17" січня 2017 р. Справа №910/5688/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Пантелієнка В.О.

Остапенка О.М.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у

Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві

на постанову Господарського суду міста Києва від 31.10.2016

у справі №910/5688/16 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою приватного підприємства "УЛК"

до приватного торгово-промислового підприємства "Оптім"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі №910/5688/16 приватне торгово-промислове підприємство "Оптім" (ідентифікаційний код 23541342) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором арбітражного керуючого Винниченка Ю.В. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого НОМЕР_1 від 24.07.2016), інше.

Не погоджуючись, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі №910/5688/16 та припинити провадження у справі про банкрутство приватного торгово-промислового підприємства "Оптім".

Розглянувши матеріали апеляційної скарги, суд не вбачає підстав поновлення пропущених строків, прийняття скарги до розгляду з огляду не дотримання заявником вимог ГПК України, ненаведення і неподання належних і допустимих, переконливих доказів в обґрунтування наявності об'єктивних обставин, що зумовили пропуск встановленого строку апеляційного оскарження.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 93 ГПК України визначено, що апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

За змістом п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" наголошено, що клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 53 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Для вирішення судом питання про відновлення процесуального строку самого лише клопотання недостатньо, наявність поважної причини пропуску строку має бути доведена заявником. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК (п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123).

Поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Клопотання про відновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. Подання клопотання про відновлення строків не має своїм наслідком автоматичне поновлення пропущених строків.

Аналогічної правової позиції дотримався і Вищий господарський суд України в постанові від 08.11.2016 у справі №61/301-10.

В змісті апеляційної скарги апелянтом вказано на те, що повний текст оскарженої постанови від 31.10.2016 отриманий ним 21.11.2016. При цьому як вбачається з відбитку штампу відділення поштового зв'язку та ідентифікатора поштового відправлення апеляційна скарга була подана 13.12.2016 (направлена поштою). Разом з тим, клопотання про поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження як такого і не заявлено: відповідне клопотання не вміщено ані в тексті апеляційної скарги, ані оформлено окремим документом.

Обґрунтувань причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови, прийнятої ще 31.10.2016, а тим більше доказів на підтвердження поважності такого пропуску, починаючи з 10.09.2016 і до 13.12.2016 (більш ніж 3 місяці після спливу встановлених ГПК України 10 днів на оскарження), які б позбавляли можливості подати апеляційну скаргу у встановлений строк, апеляційна скарга не містить.

При цьому, як вбачається з наявних матеріалів, представник Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві був присутній в судовому засіданні 31.10.2016, тобто скаржник був обізнаний про прийняття оскарженої постанови та її зміст, разом з тим, в межах встановлених Законом строків апеляційного оскарження з відповідною апеляційною скаргою до суду не подав.

Керуючись ст. 86, 91, 93, 94, 95, п. 2 ст. 97, ст. 106 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві на постанову Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 у справі №910/5688/16 з доданими до неї документами повернути скаржнику.

2. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.О. Пантелієнко

О.М. Остапенко