Рішення № 64433857, 26.01.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2017 р.Справа № 922/4236/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Самсоновій М.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Ельтан", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин", с. В. Проходи про визнання недійсним договору за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 довіреність №б/н від 07.12.2016 р., ОСОБА_2 довіреність №б/н від 2.01.2017 р.;

відповідача - ОСОБА_3 довіреність №б/н від 04.11.2016р.;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Ельтан" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 13.01.2017р. до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин", в якій позивач просить: визнати недійсним у певній частині договір №1 оренди майнового комплексу ТОВ "Млин" від 03.01.2016р., укладеного між позивачем та відповідачем, а саме пункт 8.3. договору №1 від 03.01.2016р. в якому зазначається, що договір можу бути розірвано достроково: - за вимогою орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору, з моменту укладення договору оренди №1 від 03.01.2016р.

11.01.2017р. відповідач надав через канцелярію господарського суду Харківської області відзив на позовну заяву за вх.№734, в якому відповідач зазначав, що додатковою угодою №2 від 03.06.2016р. до договору оренди від 03.01.16р. сторони погодили збільшення орендної плати та відшкодування позивачем податку на землю та податку на нерухоме майно та інші витрати. Протягом дії договору сторони щомісячно складали акти виконаних робіт, але позивач жодного разу податку на землю та податку на нерухоме майно відповідачу не відшкодував, у зв'язку із чим 04.10.2016р. відповідач направив на адресу позивача претензію №01 про стягнення заборгованості з позивача у розмірі 60614,78 грн., в якій зокрема було зазначено, що дана претензія є повідомленням про дострокове розірвання договору в порядку п. 8.2. договору. На думку відповідача договір оренди припинив свою дію 04.11.2016р. внаслідок дострокового розірвання на вимогу орендодавця (відповідача), але позивачем орендовані приміщення не звільнені. Відповідач зазначав, що рішенням господарського суду від 12.12.2016р. у справі №922/3931/16 господарський суд погодився із вищевказаним твердженням відповідача, а саме щодо розірвання договору з 04.11.2016р., частково задоволено позов, позивача виселено з орендованих приміщень.

У судовому засіданні 23.01.2017р. оголошувалась перерва до 26.01.2017р. о 10:00.

Присутній представник позивача у судовому засіданні зазначав, що у заяві про зміну предмету позову допустив описку, а саме помилково вказав номер договору №1, але договір такого номеру не містить, та не вірно вказав номер пункту договору, який підлягає визнанню недійсним, а саме: п.8.3. замість п. 8.2., та просив суд розглядати позовні вимоги з урахуванням вказаних змін.

Суд, враховуючи пояснення позивача розглядає справу з урахуванням вказаних позивачем виправлень.

Присутній представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував та просив позов задовольнити. Також, надав через канцелярію суду 26.01.2017р. письмові пояснення за вх.№ 2551, які долучені судом до матеріалів справи.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити з підстав викладених ним у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне

03.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Млин (позивач, орендодавець) та Приватним підприємством "Ельтан" (відповідач, орендар) було укладено договір № 1 оренди майнового комплексу.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є передача в оренду Орендарю цілісного майнового млинового комплексу, розміщеного за адресою: Харківська область, Дергачівський район, село Великі Проходи, вулиця Шевченка, 1.

Згідно з п. 1.3 договору склад майна цілісного майнового комплексу, який передається орендодавцем в оренду орендарю, визначено в специфікації - Додатку № 1 до даного договору і та є невід'ємною його частиною.

Відповідно до п. 1.4 договору моментом передання млинового комплексу від орендодавця до орендаря вважається дата, якою сторони за договором оформили своїми підписами ОСОБА_3 приймання-передачі млинового комплексу в оренду.

У відповідності до п. 4.3 договору передача цілісного майнового комплексу орендарю та повернення цілісного майнового комплексу орендарю оформлюється двостороннім ОСОБА_3 приймання-передачі, який є невідємною частиною договору, підписується сторонами у тому ж складі, що і даний договір.

Згідно з пп. 2.1.1 договору орендодавець зобовязується передати в оренду млиновий комплекс у порядку та на умовах даного договору після завершення процедури огляду та звірки його складу, підписати ОСОБА_3 приймання - передачі млинового комплексу директором TOB "Млин".

Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2016 року на виконання п. 4.3 договору позивач надав відповідачу млиновий комплекс, що підтверджується ОСОБА_3 приймання-передачі, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками.

Протягом дії договору орендодавець і орендар щомісячно складали акти виконаних робіт, що підтверджують виконання позивачем зобовязань перед відповідачем.

Згідно з п. 5.1 договору орендар сплачує орендну плату за користування млиновим комплексом у розмірі, порядку та строках, встановлених додатковими угодами до даного договору.

Відповідно до п. 5.2 договору орендар сплачує орендну плату за користування млиновим комплексом в наступному порядку - не пізніше 6-го числа наступного місяця шляхом перерахування оплати на розрахунковий рахунок орендодавця.

Позивач зазначає, що п.8.2. договору оренди в частині дострокового розірвання за вимогою орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору є нікчемною умовою господарського зобов'язання, яка самостійно та в поєднанні з іншими умовами зобов'язань за договором оренди порушує права і законні інтереси позивача та третіх осіб та допускає односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця та не відповідає нормам матеріального права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем було укладено господарський договір оренди. Згідно п.8.2. договору договір може бути розірваним достроково: за згодою сторін; при неоплаті рахунків орендаря більш 15 днів (тобто до 15 числа наступного місяця); при порушенні умов договору; по вимозі орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору; по вимозі орендаря, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору.

Одним з принципів цивільного права є забезпечення стабільності договору, що закріплено ст. 651 ЦК України, яка забороняє односторонню відмову від договору, за виключенням випадків, передбачених законом або договором.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена ст. 782 ЦК можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обовязком наймодавця.

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 ЦК, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати такий договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення його умов.

Право на відмову від договору виникає у наймодавця після настання строку не внесення плати за користування майном за третій місяць.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди майнового комплексу від 03 січня 2016 року, який був укладений між позивачем та відповідачем є господарським договором, а тому до даних правовідносин застосовуються норми Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 291 Господарського кодексу України, одностороння відмова від договору оренди не допускається.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з матеріалів справи п.8.2. договору передбачено одностороння відмова орендодавця від договору з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору, що суперечить ст. 291 ГК України.

За статтею 207 Господарського кодексу України, може бути визнано недійсним судом повністю або в частині господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, або укладено учасниками господарських правовідносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Недійсною може бути також визнано нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб, зокрема, умови типових договорів та договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків, допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов, вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Наведена стаття передбачає визнання судом недійсним зобов'язання (повністю або в частині) за тих обставин, коли зміст зобов'язання, чи його форма (у визначених законом випадках) не відповідають вимогам закону, а також коли спірне зобов'язання вчинялося з свідомою, умисною метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, або коли учасник зобов'язального правовідношення вийшов за межі своїх цілей і завдань, встановлених установчими документами; за частиною 2 зазначеної статті регламентують можливість визнання недійсними нікчемних зобов'язань, чия нікчемність визначається приписами даної статті чи положеннями іншого закону.

За приписами статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

З огляду на наведене господарський суд має право визнати недійсною лише частину договору (за наявності підстав для цього) виключно тоді, якщо обставини справи свідчать про можливість укладення договору і без включення недійсної частини.

Таку правову позицію викладено в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" та в пункті 16 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними".

За приписами пункту 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Враховуючи вищенаведене, та те, що між сторонами укладено господарський договір, а п.8.2 договору оренди від 03.01.2016р. в якому зазначено, що "Договір може бути розірваний за вимогою орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору", допускає односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця - відповідача та орендаря, що не відповідає ст. 291 ГК України, що є підставою згідно ч.2 ст.207 ГК України для визнання недійсним у певній частині договору оренди майнового комплексу від 03 січня 2016 року, а саме п.8.2. недійсним, відповідно до цього позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, тому суд вважає за необхідне позов задовольнити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним у певній частині договір оренди майнового комплексу ТОВ "Млин" від 03 січня 2016 року, укладеного між ТОВ "Млин" (62331 Харківська область, Дергачівський район, с. Великі Проходи, вул. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 31734525, рахунок: 26001523205 ОСОБА_4 ОСОБА_3, МФО 380805) та ПП "Ельтан" (61068, м. Харків, в'їзд ФесенківськийАДРЕСА_1, ідентифікаційний код 34755322, рахунок:26007455005451 ПАТ ОТП БАНК, МФО 300528), а саме пункт 8.2. договору оренди майнового комплексу ТОВ "Млин" від 03 січня 2016 року , в якому зазначається, що договір може бути розірвано достроково: - за вимогою орендодавця, з повідомленням за 30 днів до дати розірвання договору, з моменту укладення договору оренди від 03 січня 2016 року.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Млин" (62331 Харківська область, Дергачівський район., с. Великі Проходи, вул. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 31734525, рахунок: 26001523205 ОСОБА_4 ОСОБА_3, МФО 380805) на користь Приватного підприємства "Ельтан" (61068, м. Харків, в'їзд ФесенківськийАДРЕСА_2, ідентифікаційний код 34755322, рахунок: 26007455005451 ПАТ ОТП БАНК, МФО 300528) судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.01.2017 р.

Суддя ОСОБА_5