Рішення № 64433830, 24.01.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2017 р.Справа № 922/3843/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Бєсєдіній М.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Торгівельні ряди", смт.Кегичівка Харківської області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт.Кегичівка Харківської області про стягнення 8460,00грн. за участю представників:

від позивача: Ріпка В.О, довіреність б/н від 14.09.2016

від відповідача: ОСОБА_1, паспорт,

ОСОБА_3, договір №20122016-1 від 20.12.2016

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Торгівельні ряди", смт.Кегичівка Харківської області (далі за текстом - позивач), звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт.Кегичівка Харківської області (далі за текстом - відповідач), про стягнення 8460,00грн.

На підтвердження своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором найму (оренди) торговельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" НОМЕР_2 від 15.06.2015 в частині повернення орендованого майна після припинення дії договору.

В судовому засіданні 20.12.2016 оголошено перерву до 24.01.2017.

29 листопада 2016 року позивачем через канцелярію суду подано заяву про зміну та збільшення розміру позовних вимог, у якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 9400,00грн. неустойки на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України за період з 20.02.2016 по 23.11.2016.

20 грудня 2016 року до канцелярії суду надійшло клопотання про збільшення позовних вимог, відповідно до якого, він додатково збільшив позовні вимоги до 16400,00грн. Дана сума складається з 9400,00грн. неустойки, нарахованої за період з 20.02.2016 по 23.11.2016 та плати за фактичне користування майном в розмірі 7000,00грн., які позивач обчислює виходячи з підвищеного за власною ініціативою розміру орендної плати в розмірі 700,00грн. на місяць.

Відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи викладене, клопотання позивача про збільшення розміру позовних вимог підлягає задоволенню.

Отже, остаточними позовними вимогами є стягнення 16400,00грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог, просив позов задовольнити. Також заявив клопотання про огляд в судовому засіданні чеків РРО.

Клопотання про огляд чеків РРО задоволено судом та відповідні матеріали оглянуті в судовому засіданні.

Відповідач у відзиві та у судовому засіданні проти позову заперечив. При цьому зазначив, що відповідачем здійснювалась оплата відповідно до умов договору через відділення Укрпошти шляхом грошового переказу на ім'я Ріпки В.О. та у зв'язку із тим, що позивач ухилявся від отримання переказів їх було повернуто відповідачеві, також вважає договір продовженим на той самій строк та на тих, же самих умовах, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

15 червня 2015 року між позивачем, як наймодавцем, та відповідачем, як наймачем, укладено договір НОМЕР_2 найму (оренди) торгівельного місця на Кегичівському ринку Приватного підприємства "Торгівельні ряди" (далі за текстом -Договір), за умовами якого наймодавець передає, а наймач приймає у тимчасове платне користування торговельне місце НОМЕР_2, яке розташовано на ринку Приватного підприємства "Торгівельні ряди" за адресою: 64003, вул. Миру, 30, смт.Кегичівка, Харківської області. Загальна площа об'єкта найму становить 7кв.м. ділянки з твердим покриттям.

Розмір плати за користування об'єктом найму становить 470,00 грн. щомісячно. Плата за користування об'єктом найму сплачується у готівковій формі у якості передоплати наперед до 20 числа щомісячно (пункти 3.1, 3.4 Договору).

Відповідно до пункту 6.1 Договору, сторони погодили, що договір діє з 15.06.2015 року по 05.01.2016 року (але не більше одного року).

Пунктом 2.4 Договору сторони погодили, що об'єкт найму вважається поверненим наймодавцю з часу підписання сторонами акта приймання-передачі про фактичне повернення майна з оренди.

Згідно пункту 5.1.6 Договору при затримці повернення майна з вини наймача торгівельного місця після припинення дії цього договору, наймач сплачує плату за користування об'єктом найму у подвійному розмірі до дня фактичної передачі об'єкта найму за актом приймання-передачі.

Зміна умов або розірвання договору проводиться за погодженням сторін, які оформлюються додатковою угодою і є невід'ємною частиною цього договору. Дія договору припиняється, зокрема внаслідок закінчення строку його дії (пункти 6.2, 6.4 Договору).

Відповідно до пункту 6.6 Договору, у випадках відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення, він вважається продовженим на той самий строк, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, про що укладається додаткова угода у письмовому вигляді.

Після закінчення передбаченого пунктом 6.1 Договору строку його дії (05.01.2016) відповідач не повернув позивачу об'єкт оренди за актом приймання-передачі, продовжуючи його використання.

Додаткова угода про продовження дії Договору сторонами укладена не була.

Згідно наявного в матеріалах справи реєстру вручення додаткових угод від 07.02.2016 позивач вручив відповідачу для підписання проект додаткової угоди до Договору, який відповідачем підписаний не був.

Позивач направляв відповідачу претензії від 16.02.2016, 22.02.2016, 02.07.2016, в яких повідомляв про припинення дії Договору, необхідності сплати орендних платежів та повернення орендованого майна.

Оскільки відповідач не повернув орендоване майно, позивач звернувся до суду з даним позовом у якому просив стягнути на його користь 9400,00грн. коштів за користування майном підприємства та неустойки на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України за період з 20.02.2016 по 23.11.2016, а також 7000,00грн. коштів за фактичне користування майном, виходячи з підвищеного позивачем в односторонньому порядку розміру орендної плати (700,00грн. за місяць) за період з 20.02.2016 по 23.11.2016.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 стаття 785 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог частин 1 та 7 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідач не надав суду доказів укладення з позивачем додаткової угоди про продовження дії Договору, як того вимагають положення пункту 6.6 Договору, та підтвердив факт користування майном, що було предметом Договору.

У зв'язку з цим, позивач обґрунтовано заявив вимоги про стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Разом із тим, виходячи з заявленого позивачем періоду прострочення - з 20.02.2016 по 23.11.2016, який фактично складає повних 9 місяців, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України неустойку в розмірі 8640,00грн. (470,00грн. х 2 х 9 місяців).

В іншій частині стягнення неустойки в розмірі 940,00грн. слід відмовити, оскільки вони виходять за період прострочення, вказаний позивачем.

Доводи відповідача про те, що строк дії Договору було продовжено автоматично, оскільки позивач у визначений договором строк до відповідача із запереченнями проти продовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах не звертався, суд зазначає наступне.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що зміна умов або розірвання договору проводиться за погодженням сторін, які оформлюються додатковою угодою і є невід'ємною частиною цього договору.

Даному положенню відповідають і умови пункту 6.6 Договору, згідно яких у випадках відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення, він вважається продовженим на той самий строк, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, про що укладається додаткова угода у письмовому вигляді.

Суд зауважує, що як вбачається з положень частини 1 статті 627 ЦК України, сторони є вільними у визначенні умов договору.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, сторони, погодивши укладення додаткової угоди про продовження строку дії Договору, тим самим добровільно узгодили самий такий порядок пролонгації Договору.

Відповідач не надав суду доказів укладення сторонами такої угоди або звернення до суду з позовом про спонукання ПП "Торгівельні ряди" укласти таку додаткову угоду.

Тому, з огляду на положення пункту 6.1 Договору останнім днем строку його дії є саме 05.01.2016.

Внесення грошових переказів на ім'я директора позивача Ріпки В.О., як оплати за оренду майна, також відповідно до чинного законодавства та умов Договору не є безумовною підставою для пролонгації договору оренди. До того ж, як було зясовано в судовому засіданні дані кошти позивачем не отримувалися та у звязку із закінченням місячного строку були повернуті позивачу згідно пункту 116 "Правил надання послуг поштового звязку".

Щодо вимог позивача про стягнення 7000,00грн., які заявлені ним як додаткова сума плати за фактичне користування майном, суд зазначає, що відповідальність орендаря за несвоєчасне повернення орендної плати полягає у сплаті на користь орендодавця саме суми неустойки згідно частини 2 статті 758 ЦК України. Обов'язок сплачувати додаткові кошти за фактичне користування майном ані чинне законодавство, ані умови Договору не передбачають.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "Торгівельні ряди" (64003, Харківська область, смт.Кегичівка, вул.Миру, 57, код 30193473) 8460,00грн. неустойки, нарахованої на підставі частини 2 статті 758 Цивільного кодексу України, 710,85грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову про стягнення 940,00грн. неустойки, нарахованої на підставі частини 2 статті 758 Цивільного кодексу України, та 7000,00грн. коштів за фактичне користування майном відмовити.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 30.01.2017 р.

Суддя М.В. Калантай