Рішення № 64433519, 30.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2017Справа №910/20299/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2012"

про стягнення 56 053, 59 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Вергелес П.В.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бетта" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2012", в якому просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 32 406, 22 грн. за договором поставки №803 від 25.12.2015, пеню - 17 436, 98 грн., штраф в розмірі 10 % від ціни поставленого товару - 3 240, 22 грн., інфляційне збільшення - 1 406,34 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 1 563, 83 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 порушено провадження у справі № 910/20299/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.11.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

22.11.2016 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з відпусткою представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 продовжено строк розгляду спору у даній справі в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд даної справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2016 дану справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 16.01.2017.

Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання втретє не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач неодноразово повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання своїх представників не направив, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

В силу положень ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 01021, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 11.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 10.11.2016, від 30.11.2016, від 12.12.2016 та від 16.01.2017 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача.

Так, до суду повернулися повідомлення про вручення відповідачу ухвал суду від 10.11.2016, від 30.11.2016, при цьому до суду також повернулися конверти з ухвалами суду від 12.12.2016 та від 16.01.2017 з відмітками: «неправильно зазначена (відсутня) адреса одержувача».

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст.75, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 30.01.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2012" (далі - покупець) укладено договір поставки № 803, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість відповідно до умов даного договору.

Вартість товару, його асортимент і строки конкретної поставки визначаються сторонами за домовленістю та зазначаються в товарних накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, постачальник здійснює доставку замовленого товару самостійно або покупець має право забрати замовлений товар в узгодженому з постачальником місці.

Згідно п. 2.2. договору, строк, порядок і форма розрахунків: покупець зобов'язаний оплатити вартість товару в повному об'ємі в строк не пізніше ніж 28 календарних днів з моменту отримання товару за накладною на поточний рахунок постачальника в національній валюті України.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що приймання-передача товару, вказаного в п.1.1. даного договору, здійснюється за участю представників сторін, про що виконується відмітка у відповідній накладній. Сторони дійшли згоди, що перехід права власності на товар здійснюється в момент поставки товару, що підтверджується підписанням сторонами накладної.

Умовами п. 3.1. договору передбачено, що при несвоєчасній оплаті поставленого товару, покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невчасно здійсненого платежу за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 3.3. договору, при несвоєчасній оплаті поставленого товару, покупець виплачує продавцю штраф у розмірі 10 % від вартості поставного товару.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Якщо в строк не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення встановленого строку дії даного договору жодна із сторін не заявила своїх вимог про його розірвання, даний договір автоматично продовжується а наступний рік (п.п. 7.1. та 7.3. договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта" у період з 01.01.2016 по 14.07.2016 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 32 406, 22 грн., на підтвердження чого надав суду видаткові накладні № Р-00001998 від 24.02.2016 на суму 1 328, 66 грн.; № Р-00001999 від 24.02.2016 на суму 1 812, 62 грн., № Р-00002378 від 24.02.2016 на суму 2 013, 92 грн., № Р-00003124 від 29.02.2016 на суму 1 469, 66 грн., № Р-00000211 від 02.03.2016 на суму 1 746, 38 грн., № Р-00000210 від 02.03.2016 на суму 242, 57 грн., № Р-00000335 від 04.03.2016 на суму 991, 15 грн., № Р-00000568 від 09.03.2016 на суму 1 413, 26 грн., № Р-00000571 від 09.03.2016 на суму 2 154, 90 грн., № Р-00000886 від 14.03.2016 на суму 1 172, 81 грн., № Р -00002135 від 03.03.2016 на суму 1 746, 54 грн., № Р-00002137 від 30.03.2016 на суму № 1 013, 64 грн., № Р-00001296 від 24.05.2016 на суму 3 234, 29 грн., № Р-0001297 від 24.05.2016 на суму 952, 97 грн., № Р-00001298 від 24.05.2016 на суму 1 295, 63 грн., № Р-00001299 від 24.05.2016 на суму 1 112, 08 грн., № Р-00001310 від 25.05.2016 на суму 6 397,84 грн., № Р-00001311 від 25.05.2016 на суму 2 307, 30 грн., які підписані представниками сторін та містять печатку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта", а також деякі видаткові накладні скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2012" (копії в матеріалах справи).

Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 32 406, 22 грн.

17.08.2016 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 17/08/16 від 17.08.2016, в якій позивач просить потягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання вимоги сплати сума вартості поставленого товару у розмірі 32 406, 22 грн., яка отримана відповідачем 26.08.2016, що підтверджується повідомлення про вручення поштового відправлення (копії у матеріалах справи).

Листом від 30.08.2016 № 0298/2-ю відповідач надав відповідь на вимогу позивача, в якій зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2012" не відмовляється від взятих на себе зобов'язань за договором, проте у зв'язку з трудностями у господарській діяльності зможе сплатити заборгованості за поставлений товар впродовж 1 (одного) місяця.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості у розмірі 32 406, 22 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 17 436, 98 грн. - пені, 3 240, 22 грн. - штрафу у розмірі 10 % від ціни поставленого товару, 1 406, 34 грн. - інфляційних втрат та 1 563, 83 грн. - 3 % річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 803 від 25.12.2015, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, на підтвердження виконання позивачем своїх зобов'язань за договором в частині поставки у період з 01.01.2016 по 14.07.2016 відповідачу твору на загальну суму 32 406, 22 грн., Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта" надано суду видаткові накладні № Р-00001998 від 24.02.2016; № Р-00001999 від 24.02.2016, № Р-00002378 від 24.02.2016, № Р-00003124 від 29.02.2016, № Р-00000211 від 02.03.2016, № Р-00000210 від 02.03.2016, № Р-00000335 від 04.03.2016, № Р-00000568 від 09.03.2016, № Р-00000571 від 09.03.2016, № Р-00000886 від 14.03.2016, № Р -00002135 від 03.03.2016, № Р-00002137 від 30.03.2016, № Р-00001296 від 24.05.2016, № Р-0001297 від 24.05.2016, № Р-00001298 від 24.05.2016, № Р-00001299 від 24.05.2016, № Р-00001310 від 25.05.2016, № Р-00001311 від 25.05.2016.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2012" уповноважено на отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетта" товарно-матеріальних цінностей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується довіреністю від 25.12.2015, виданої Купріянчуком В.М. - керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2012" (копія в матеріалах справи).

При цьому, суд відзначає, що у зазначеній довіреності наведені зразки підпису ОСОБА_2 та ОСОБА_3, матеріально - відповідальних осіб.

Так, відповідно до листа Міністерства фінансів України від 31.10.2000 № 053-29151, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для її бухгалтерського обліку.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин.

Разом з тим, судом досліджено надані позивачем видаткові накладні на підтвердження поставки/отримання відповідачем товару, з приводу чого суд відзначає, що підписи, які містяться на видаткових накладних є різними та не відповідають зразкам підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які наведені у довіреності від 25.12.2015 на отримання товарно-матеріальних цінностей, при цьому, видаткові накладні не містять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Вимоги, щодо оформлення первинних документів наведені також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, суд приходить до висновку що видаткові накладні № Р-00001998 від 24.02.2016; № Р-00001999 від 24.02.2016, № Р-00002378 від 24.02.2016, № Р-00003124 від 29.02.2016, № Р-00000211 від 02.03.2016, № Р-00000210 від 02.03.2016, № Р-00000335 від 04.03.2016, № Р-00000568 від 09.03.2016, № Р-00000571 від 09.03.2016, № Р-00000886 від 14.03.2016, № Р -00002135 від 03.03.2016, № Р-00002137 від 30.03.2016, № Р-00001296 від 24.05.2016, № Р-0001297 від 24.05.2016, № Р-00001298 від 24.05.2016, № Р-00001299 від 24.05.2016, № Р-00001310 від 25.05.2016, № Р-00001311 від 25.05.2016 не відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, в частині зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, особистий чи електронний підпис.

При цьому, суд звертає увагу на положення договору поставки № 803 від 25.12.2015, відповідно до яких, приймання-передача товару, вказаного в п.1.1. даного договору, здійснюється за участю представників сторін, про що виконується відмітка у відповідній накладній. Сторони дійшли згоди, що перехід права власності на товар здійснюється в момент поставки товару, що підтверджується підписанням сторонами накладної (п. 2.4. договору).

Крім того, згідно п. 2.2. договору, покупець зобов'язаний оплатити вартість товару в повному об'ємі в строк не пізніше ніж 28 календарних днів з моменту отримання товару за накладною на поточний рахунок постачальника в національній валюті України.

Отже, проаналізувавши наведені вище умови договору, суд дійшов висновку, що саме видаткові накладні є підставою для оплати товару, оскільки фіксують факт здійснення господарських операцій та факт встановлення договірних відносин, проте як встановлено судом вище, додані до позовної заяви видаткові накладні не відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в частині оформлення, оскільки по-перше не містять посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, по-друге підписи, які містяться на видаткових накладних є різними та не відповідають зразкам підписів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які наведені на довіреності від 25.12.2015 на отримання товарно-матеріальних цінностей, у зв'язку з чим, суд не може дійти до беззаперечного висновку, що додані до позовної заяви видаткові накладні підписані уповноваженими представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2012".

При цьому, суд не приймає до уваги лист відповідача № 0298/2-ю від 30.08.2016, оскільки останній не містить посилання на договір поставки № 803 від 25.12.2015.

Крім того, суд не може дійти до висновку, що у вказаному листі відповідач стверджує саме про погашення заборгованості у розмірі 32 406, 22 грн. за видатковими накладними № Р-00001998 від 24.02.2016; № Р-00001999 від 24.02.2016, № Р-00002378 від 24.02.2016, № Р-00003124 від 29.02.2016, № Р-00000211 від 02.03.2016, № Р-00000210 від 02.03.2016, № Р-00000335 від 04.03.2016, № Р-00000568 від 09.03.2016, № Р-00000571 від 09.03.2016, № Р-00000886 від 14.03.2016, № Р -00002135 від 03.03.2016, № Р-00002137 від 30.03.2016, № Р-00001296 від 24.05.2016, № Р-0001297 від 24.05.2016, № Р-00001298 від 24.05.2016, № Р-00001299 від 24.05.2016, № Р-00001310 від 25.05.2016, № Р-00001311 від 25.05.2016.

Разом з тим, суд відзначає, що наданий позивачем акт звірки взаємних розрахунків станом на 14.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бетта" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авторитет-2012" є суто бухгалтерським документом, за яким бухгалтерії підприємств-учасників певних господарських операцій звіряють бухгалтерський облік цих операцій (у контексті визначення дебіторської або кредиторської заборгованості), а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами: договором, накладними, рахунками тощо.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, відповідно задоволенню не підлягають.

Відповідно, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетта» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авторитет-2012» пені у сумі - 17 436, 98 грн., штрафу у розмірі 10 % від ціни поставленого товару - 3 240, 22 грн., інфляційних втрат у розмірі 1 406, 34 грн. та 3 % річних у сумі 1 563, 83 грн. відповідно до п. п. 3.1, 3.3. договору поставки № 803 від 25.12.2015 та ст.ст. 611, 625 ЦК України також не підлягають задоволенню, як похідні вимоги від основного зобов'язання, у задоволенні якого судом відмовлено.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 01.02.2017.

Суддя Пригунова А.Б.